Смерть голови правління ВАТ «Луганськобленерго» наприкінці минулого року на його робочому місці, точніше, обставини цієї трагедії, досить активно мусували засоби масової інформації. І цілком тихо й непомітно для широкого загалу пішов із життя колишній глава «Запоріжжяобленерго» Анатолій Ситников. А тим часом причиною смерті — і в першому, і в другому випадках стала гостра серцева недостатність, — ці дві трагедії, не важко помітити, об’єднує явна війна, що точиться протягом останніх кількох років за право розпоряджатися фінансовими потоками в паливно-енергетичній сфері. Причому саме господарі тих газет і телеканалів, які у випадку з «Луганськобленерго» особливо сумлінно спекулювали на людській трагедії для зведення політичних рахунків з опонентами своїх патронів, виявилися, як свідчить історія розправи з неугодним главою «Запоріжжяобленерго», причетними до смерті Анатолія Ситникова.
А почалася ця історія 25 квітня минулого року зі звичайних загальних зборів акціонерів державної акціонерної енергетичної компанії «Запоріжжяобленерго», які не віщували ніякого скандального фіналу . Оскільки державна частина статутного фонду ДАЕК становила 75 відсотків, то вирішальний голос при ухваленні всіх важливих рішень стосовно діяльності компанії був за представником держави. Саме тодішньому главі Запорізької облдержадміністрації Володимиру Куратченку й видали за підписом тодішнього в.о. голови Фонду держмайна Михайла Чечетова доручення представляти інтереси Фонду, себто держави, на тих самих зборах. У переліку, на перший погляд, невинних завдань, які пан Чечетов ставив перед паном Куратченком, крім іншого, значилося — голосувати за зміни до статуту відкритого акціонерного товариства (із державної акціонерної енергетичної компанії «Запоріжжяобленерго» на тих-таки зборах акціонерів перейменували на ВАТ), які збільшували склад (із 7 до 11 чоловік) спостережної ради й розширювали її повноваження.
Зазначте, нововведення в статуті, що, як показав подальший розвиток подій, призвели до справжнього перевороту в діяльності «Запоріжжяобленерго», яке почало при збереженні де-юре статусу державної компанії працювати в інтересах приватних структур, ініціював нинішній заступник глави Фонду держмайна Михайло Чечетов. Той самий, котрий під час приватизаційного процесу ще одного запорізького підприємства — алюмінієвого комбінату — невпинно декларував свою незалежність і непохитність в «обстоюванні державних інтересів». Рекомендації пана Чечетова можна було б розцінювати як тимчасову помилку (ну, схибила людина, з ким не буває?), якби не спроба революційного перевороту за тією ж моделлю та за участю тих самих дійових осіб — Михайла Чечетова й Володимира Куратченка — на Запорізькому алюмінієвому комбінаті, зроблена через два-три тижні після тих знаменних зборів акціонерів «Запоріжжяобленерго». Акціонерам ЗАлКу тоді вдалося протистояти старанням глави обладміністрації протягнути з подачі ФДМ зміни до статуту ВАТ. Зміни, які, по суті, мали за мету звільнення з посади гендиректора комбінату Івана Бастриги, відомого своєю опозиційністю до політики Фонду. На жаль, тодішній голова правління ВАТ «Запоріжжяобленерго» Анатолій Ситников виявився не настільки завбачливим. За іронією долі, саме він, як зафіксовано протоколом, вніс пропозицію обрати новий склад спостережної ради в кількості 11 чоловік.
Це не було простим розширенням ради. Істотно змінився якісний склад керівного органу компанії. Якщо раніше з семи членів спостережної ради п’ятеро представляли органи державної влади й лише двоє — приватні фірми, то після реорганізації «державників» у раді стало менше, ніж «приватників», перелік яких, до речі, заслуговує на особливу увагу. До складу спостережної ради, відповідно до того самого протоколу, було введено: Костянтина Григоришина (Palladium Limited), Олександра Лютого (Meadow International Group Inc і Parminter Group Inc), Андрія Іванова (Otrino Trading Limited), Олександра Вартаняна (Contrast Holdings Limited), Ігоря Дворецького (Otrino Trading Limited), Олександра Рабцуна (Otrino Trading Limited). Багато хто з них, на думку спостерігачів, мають певний стосунок до діяльності так званого енергетичного «пулу Вартаняна».
Ну а все, що залишалося новоспеченим «радникам» зробити далі згідно з планами упорядників «перевороту», було справою техніки. Того ж дня наділені повноваженнями, які раніше належали тільки зборам акціонерів, вони звільнили з посади голови правління ВАТ «Запоріжжяобленерго» Анатолія Ситникова, призначивши на його місце Володимира Чернявського, котрий до цього працював заступником керівника «Кіровоградобленерго». Чи треба описувати подив, викликаний у фахівців вибором такої неадекватної кандидатури? Адже специфіка паливно-енергетичного комплексу Запорізької області, яка включає в себе АЕС, Дніпрогес, ТЕС і безліч енергоємних підприємств, не йде ні в яке порівняння з умовами роботи «Кіровоградобленерго». Досить сказати, що окремі запорізькі підприємства споживають більше електроенергії, ніж уся Кіровоградська область. Проте в авторів і виконавців проекту «Державну компанію — на службу приватним інтересам» були свої уявлення про кадрову політику, і вони не помилились у своєму виборі. Утім помилки бути не могло: до приходу в «Кіровоградобленерго» Володимир Чернявський обіймав одну з керівних посад у «Полтаваобленерго», приватизованому вже названим енергетичним пулом.
Новий голова правління «Запоріжжяобленерго» виявився старанним виконавцем волі своїх господарів. Знову почали активно застосовуватися вексельні схеми. При цьому діяв суто вибірковий підхід, який дозволяв споживачам-улюбленцям платити за електроенергію в найкращому випадку півціни. Список тих, хто отримував пільги за рахунок держави, говорить сам за себе: Запорізький феросплавний завод, «Дніпроспецсталь», контрольні пакети акцій яких перебувають у руках тих, хто посприяв призначенню пана Чернявського, Запорізький алюмінієвий комбінат, уподобаний ними як ще один об’єкт приватизації. Заборгованість за спожиту електроенергію збільшилася на 84 млн. гривень. Виріс борг перед Енергоринком. Саме при Чернявському було закладено механізми, які згодом, уже після його звільнення, нагадали про себе вагомими боргами ряду запорізьких промислових велетнів. А протистояння обленерго з Запорізьким абразивним комбінатом, яке вилилося у відключення його від електромережі на 2,5 місяця, обійшлося підприємству в 20 млн. гривень збитків. Які з лишком (ще 10 млн. грн.) — у результаті судового позову комбінат відсудив їх у НАЕК «Енергоатом» — тяжким тягарем лягли на державний бюджет.
Поліпшити ситуацію не вдалося й після малоефективних спроб втрутитися в неї новопризначеного губернатора області Олексія Кучеренка. Через три місяці, завдяки втручанню представників Мінпаливенерго, у якому, нарешті, усвідомили суть фокусу, зробленого з «Запоріжжяобленерго» Фондом держмайна, Чернявського звільнили. При призначеному після цього виконуючим обов’язки Валентинові Гриньку сумна картина діяльності компанії нібито почала виправлятися: показники збору коштів за спожиту електроенергію пішли вгору. Але тривало це недовго. Колишнім господарям становища, очевидно, вдалося проторувати стежку до нового керівника «Запоріжжяобленерго», попутно схиливши на свою сторону міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова. Принаймні саме стараннями останнього пана Гринько з розряду в.о. переведено в статус повноправного голови правління обленерго. «Послідовність» міністра тим дивовижніша, що за тиждень до цієї знаменної події він пропонував Гринько подати заяву про звільнення. Тим часом такі запорізькі індустріальні велетні, як Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький феросплавний завод, «Дніпроспецсталь» продовжували нагромаджувати борги і при цьому безперебійно забезпечувалися електроенергією. А через відсутність лімітів страждали сумлінні платники — абразивний комбінат, залізорудний комбінат, «Запоріжсталь» і, ясна річ, населення області.
Гринько продовжував розвивати напрацювання свого попередника. Він на повну котушку застосовував практику погашення заборгованості за електроенергію шляхом залікових схем, не вельми переймаючись тим, щоб при цьому не було помітним дбайливе керівництво декотрих членів спостережної ради та їхніх компаньйонів по енергетичному бізнесу: заліки, як і раніше, дозволялися не всім боржникам, а лише вибраним. Так, на початку нинішнього року керівник обленерго підписав залік Запорізькому феросплавному заводу й «Дніпроспецсталі» (у спостережну раду обох ВАТ входить Костянтин Григоришин, котрий значиться, як уже було сказано, і в «спостерігачах» «Запоріжжяобленерго»), у результаті чого, за оцінками фахівців, держава недорахувалася 17 мільйонів гривень.
В область надійшла телефонограма від прем’єр-міністра України з негативною оцінкою діяльності «Запоріжжяобленерго», а віце-прем’єр-міністр Олег Дубина на останній урядовій нараді з питань ПЕКу доручив главі Запорізької облдержадміністрації анулювати останній залік. Не залишилася осторонь цього питання й Запорізька обласна спілка промисловців і підприємців, яка звернулася днями до президента УСПП та міністра палива й енергетики з листом, у якому висловила занепокоєння станом справ у ВАТ «Запоріжжяобленерго» й висловилася за призначення нового керівника, який досконально володів би ситуацією в регіоні та мав досвід роботи як із постачальниками, так і зі споживачами електроенергії.
Сьогодні область живе, чекаючи на кадрові зміни в енергетичній сфері. От тільки знятий навесні минулого року з посади глави «Запоріжжяобленерго» Анатолій Ситников не дожив кілька днів до своїх 52 років. Люди, котрі близько його знають, говорять, що він дуже тяжко переживав своє несправедливе звільнення, вмить опинившись не при справах і протягом трьох місяців безрезультатно намагаючись знайти роботу. Але ще більше йому боліло все те, що почало відбуватися з обленерго після його звільнення...
Останнім часом у засобах масової інформації дедалі частіше з’являються викривальні матеріали, у яких описуються практиковані в ПЕКу схеми відмивання грошей. Та це переважно не плоди журналістського розслідування й аналізу, а замовлення певних зацікавлених осіб, спрямовані проти конкурентів. Тим, хто бореться за перерозподіл фінансових потоків в енергетичній сфері, стає тісно під килимом, і вони починають зводити рахунки з суперниками, виплескуючи на них компромат у ЗМІ. Непосвяченим в енергетичні «таїнства», певна річ, до лампочки ці викривальні одкровення. Поінформованіший читач і глядач чудово розуміє: використовувані схеми однакові скрізь — і в «Полтаваобленерго», і в «Одесаобленерго», і в «Луганськобленерго», і в «Сумиобленерго» і в багатьох інших енергетичних компаніях. А оскільки список людей, яких годує енергетика, особливо серед мешканців владних коридорів, великий, то розгорнута війна обіцяє бути затяжною та жорстокою.