Для корпоративних війн пора року не має значення: баталії киплять як узимку, так і влітку. Нині настала черга найбільшого хімпідприємства України — черкаського ВАТ «Азот». Навколо нього розгорілися чималі за напругою пристрасті.
Головною дійовою особою виступила Фінансова компанія «Кліринговий дім», яка в даній ситуації, за словами її керівництва, є незалежним брокером і представником інтересів компаній-нерезидентів, власників акцій ВАТ «Азот». Суть проблеми в тому, що ці акціонери прагнуть збільшити прибутковість своїх вкладень в акції. Захід, поза сумнівом, розумний, але от кошти, що використовуються для досягнення мети, викликають запитання.
7 липня «Кліринговий дім» провів прес-конференцію на тему: «Додаткова емісія акцій ВАТ «Черкаський «Азот» як черговий приклад боротьби з міноритарними акціонерами». Утім, за ближчого розгляду з’ясувалося, йдеться не про ті три десятки тисяч невеликих акціонерів, котрі в сумі володіють приблизно 7% акцій, а про... двох значних акціонерів.
Тобто «Кліринговий дім» представляє інтереси власників портфельних пакетів акцій: своїх (до проведення нового випуску акцій це було 16,26%) і групи нерезидентів (відповідно 12%). Сумарно це становить приблизно 29%, що перевищує блокуючий пакет.
Проте не аргумент, що дрібні акціонери мають дуже велику потребу в захисті. Коли розглядати реальних дрібних (міноритарних) акціонерів, то додаткова емісія їм скоріш на користь. Бо підвищує ринкову вартість їхніх акцій. Для порівняння: більшість акціонерів-фізосіб одержали акції за пільговою підпискою — 1,5 грн. за акцію, що значно нижче від ринкової вартості, а інвестори викуповують акції додаткової емісії по 8,5 грн.
Забавно, але й сам «Кліринговий дім», і акціонери-нерезиденти купували акції зовсім не за номіналом. За оцінками експертів, котирування угод із скуповування акцій черкаського «Азоту» коливалися десь близько третини їхньої номінальної вартості. Отож той самий 29-відсотковий пакет обійшовся власникам не дорожче 40 млн. грн.
Більше того, ФК «Кліринговий дім» став акціонером (купив пакет акцій) після квітневих зборів акціонерів, на яких більшістю голосів було ухвалено рішення про проведення додаткової емісії. Іншими словами, він мав у своєму розпорядженні необхідну інформацію.
Оскільки акціонери прийняли рішення про залучення 205 млн. грн., то для збереження своєї частки «Кліринговому дому» та його партнерам потрібно було внести майже 58 млн. грн. (приблизно 10,9 млн. дол.). Власне, це й була ціна питання.
Утім, як відзначалося, сама покупка акцій підприємства обійшлася новим акціонерам разів у півтора дешевше, ніж при додатковій емісії. Тому їм, мабуть, видалося, що простіше скасувати емісію, ніж докуповувати акції вже за ринковими цінами.
До речі, директор «Клірингового дому» пан Суровцев заявляв і про те, скільки, на його думку, коштує завод «Азот»: «Ми оцінюємо підприємство на сьогодні в 300 млн. дол.».
Погодьтеся, звучить непогано. Це означає, що свій пакет інвестори оцінюють приблизно у 80—90 млн. дол. Із огляду на те, що він обійшовся їм (при скупці на повторному ринку) майже в 7—8 млн. дол., виходить потенційно вельми непогана норма рентабельності...
При цьому керівництво «Клірингового дому» визнає: «Азоту» реально потрібні додаткові гроші, аби вчасно виплачувати зарплату, вчасно закуповувати сировину, розплачуватися за енергоносії.
Але й тут пан Суровцев суперечить сам собі. Спочатку він каже про те, що шляхів запозичення досить багато, починаючи від кредитів і закінчуючи облігаційними й зовнішніми позиками. А потім відразу ж виправляється: «...природно, засіб додаткової емісії є найдешевшим...» Іншими словами, за логікою пана Суровцева, більшість акціонерів, котрі віддали перевагу «найдешевшому» шляху залучення інвестицій, помиляється. А чому, власне?
Можливо, «Кліринговий дім» обурюється тому, що йому не дали купити акції додаткової емісії? Ні, підписка на акції була відкритою і проводилася з 15 по 30 червня, і претензій на обмеження ніхто не висував. «Кліринговий дім» «принципово» не захотів їх купувати, про що знов-таки говорив пан Суровцев на прес-конференції 7 липня.
А гроші заводу дуже потрібні, адже черкаське ВАТ «Азот» — не лише одне з найбільших підприємств хімпрому України, а один із найстаріших заводів. Основні виробничі потужності комбінату будувалися років 30—40 тому й на сьогодні морально та фізично застаріли. 2001 року на комбінаті розпочато програму реконструкції та модернізації виробництва, яка триває й досі. Підприємство постійно потребує оновлення устаткування, а повернення «Азоту» на зовнішні ринки висунуло вимогу впровадження низки сучасних технологій і відновлення існуючих.
Далі події розвивалися своєю чергою: 9 липня на ВАТ «Азот» відбулися загальні збори акціонерів. Були присутні акціонери та представники понад 30 млн. голосів акціонерів (63,27%), тобто кворум був.
За дотриманням процедурної частини зборів спостерігала контрольна група Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку в складі Ірини Лоюк і Арсенія Горбулєва, що зафіксовано в протоколі мандатної комісії зборів.
Головне — збори таки затвердили заплановане збільшення статутного фонду ВАТ «Азот» із 416 млн. грн. до 621 млн.
Як і очікувалося, це спричинило новий виток скандалу. «Кліринговий дім» голосно заявив про нелегітимність зборів, які відбулися, і, отже, про нелегітимність ухвалених ними рішень. Висувалося кілька аргументів. Зокрема, відсутність пана Суровцева, котрий представляє інтереси ФК «Кліринговий дім». Але він не зміг потрапити на збори не з чиєїсь примхи. Річ у тому, що 8 липня 2004 року Господарський суд Черкаської області прийняв постанову, де міститься заборона реєструвати ФК «Кліринговий дім» уповноваженою особою через невиконання ним обов’язків акціонера. А судова виконавча служба винесла відповідну постанову, на підставі якої мандатна комісія загальних зборів акціонерів і не допустила керівника «Клірингового дому» до участі в зборах.
До речі, версія про «непущання» на збори охороною «Азоту» членів контрольної групи Держкомісії з цінних паперів, викладена «Кліринговим домом», також виявилася сильним перебільшенням. Обидва члени контрольної групи комісії були присутні на момент початку реєстрації акціонерів. Правда, один із них, пані Лоюк, невдовзі відлучилася і вийшла з території «Азоту». При цьому її чесно попереджали: у разі виходу за прохідну назад її за старою перепусткою не пустять. Вона не послухалася, і її справді не пустили...
А в тому, що серед досить вузького кола найбільших акціонерів ВАТ «Азот» справді з’явилися незадоволені, пан Суровцев цілком правий. Проте це був їхній усвідомлений вибір. Лічити вони вміють і, приймаючи рішення про неучасть у фінансуванні розвитку підприємства, напевно могли прорахувати й наслідки такого рішення.
Отож, війна триває. І вона вже негативно позначилася на самому підприємстві — результатом роздмухуваного скандалу стало зняття ПФТС акцій ВАТ «Азоту» із лістингу. Останнє призвело до їх падіння більше ніж на 41%.
Та либонь корпоративні конфлікти — це одне, а виробництво — зовсім інше. Особливо велике хімічне виробництво, яке справляє стратегічний вплив на життєво важливу для країни сільськогосподарську галузь. Нескладно уявити, як у разі розвитку кризи навколо черкаського «Азоту» на внутрішньому ринку мінеральних добрив може виникнути «дірка» розміром не менше його третини. Чудовий подарунок країні...
Чи не занадто висока ставка? Можливо варто пригадати, що приказка про хліб, який усьому голова, відома в усьому світі та стосується навіть нерезидентів?