У двадцятих числах вересня в досить впливовій польській газеті «Жеч Посполита» були опубліковані дві статті, котрі мають, на думку їхніх авторів, викривальний характер щодо польської групи компаній Golden Gate. Постійні читачі «Дзеркала тижня», мабуть, згадають, що саме ця фірма є найпослідовнішим партнером української нафтотранспортної компанії — ВАТ «Укртранснафта» у просуванні і комерційній реалізації проекту створення нафтотранспортного маршруту Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ.
Якщо слідувати логіці цих статей, то виходить, що українська нафтотранспортна компанія занадто нерозбірлива у виборі партнерів у Польщі. А польська Golden Gate являє собою не що інше, як збіговисько некомпетентних і загрузлих в аферах особистостей зі слизькою репутацією, здатних на економічні афери. А коли так, то виходить, що польські власті, котрі підтримали нафтотранспортний українсько-польський проект на найвищому рівні, як і президенти обох держав, теж дискредитовані?
«Дзеркалу тижня» дуже активно пропонували передрукувати як мінімум першу «викривальну» статтю польської газети. А коли ми попросили пред’явити якісь документи, що підтверджують викладені в ній факти, прозвучала однозначна відмова. Однак подібні речі не можуть нас не цікавити, і ми у свою чергу попросили прокоментувати ситуацію віце-президента польської компанії Golden Gate Цезарія Філіпповича. Паралельно з цим у своєму інтерв’ю телепрограмі «Світ. Огляд» (НТКУ, 29 вересня) він заявив, що із самого початку розробки проекту і дотепер уряд, президент і його адміністрація новий нафтотранспортний проект політично підтримали. Польща, як і Україна, зацікавлена в диверсифікації поставок нафти на свій ринок. І цілком зрозуміло, що це не збігається з інтересами нинішніх монополістів цього ринку не лише в Польщі, а й у Європі взагалі. Тим більше що цей проект має стосунок не лише до інтересів польської нафтопереробної промисловості, а в перспективі — до багатьох європейських нафтопереробників.
«Дзеркалу тижня» віце-президент Golden Gate Цезарій Філіппович розповів також, що навколо польського нафтового, нафтотранспортного і нафтопереробного секторів усерйоз зіткнулися інтереси різноманітних компаній. Не обов’язково бути експертом, аби зрозуміти, що той, хто стане власником Гданського нафтопереробного заводу, практично і прийматиме рішення про те, у кого купувати нафту і яким маршрутом її доставляти.
Цілком очевидно, що в Польщі на тлі описуваних подій активізувалося нафтове лобі, котре становить серйозну конкуренцію ініціаторам проекту Одеса—Броди з продовженням цієї нафтотранспортної артерії через Польщу як частини Євро-Атлантичного нафтотранспортного коридору (ЄАНТ).
Реалізація українсько-польського нафтотранспортного проекту найбільше невигідна компаніям, що контролюють нафтотранзит каспійської нафти з Казахстану в російський порт Самари, звідки нафтопроводом «Дружба Північна» нафта доставляється через Польщу в Німеччину і деякі інші європейські країни. Зрозуміло, що насамперед контролерам цього маршруту хотілося б збільшити пропускну здатність діючих нафтомагістралей у Польщі та Білорусі. Тому українсько-польський нафтотранспортний проект для них, як кістка в горлі. А коли йдеться про серйозну конкуренцію, засоби для нейтралізації конкурента не дуже вибирають. Це особливо стосується України, котра останнім часом утягується в дедалі більшу кількість скандалів. Схоже, не є винятком і проект створення нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ. І поки «Укртранснафта» шукає можливість заповнити нафтопровід Одеса—Броди і термінал «Південний» технологічною нафтою, конкуренти намагаються нейтралізувати її польського партнера. Знаючи про політичну підтримку українсько-польського маршруту і розуміючи, що домогтися відмови сторін від цього проекту не вдасться, у хід йде інший варіант — намагаються «вибити» із гри Golden Gate у надії, що тоді вдасться довести «неліквідність» українсько-польського нафтотранспортного тандема і взагалі, що продовжувати будувати нафтопровід через Польщу безглуздо.
Пан Філіппович також підкреслив, що хоча польські власті політично підтримують українсько-польський проект, вони постійно говорять про необхідність його реалізації на комерційній основі. Такою ж є і політика Golden Gate щодо цього проекту. Такою ж є і позиція України.
За великим рахунком, польська Golden Gate ніколи не мала ілюзій стосовно того, що вона володіє в необхідному обсязі власним капіталом для добудови польської ділянки нафтопроводу. Проте вона декларувала і декларує, що здатна показати економічну доцільність і спроможність цього проекту для інвесторів і організувати його фінансування. І вже не раз, починаючи з 1999 року, доводила це потенційним корпоративним та індивідуальним інвесторам, включаючи декілька банків.
Однак залишається проблемою те, що без довгострокових контрактів між виробниками каспійської нафти та її покупцями на іншому кінці труби, інвестиційний ризик проекту зростає і тоді він стає нецікавий, з економічної точки зору, для інвесторів, а фінансування проекту винятково за рахунок кредитів створює ризик їхнього обслуговування і своєчасного повернення. На жаль, ні кілька років тому, ні навіть сьогодні розраховувати на термінові поставки нафти в необхідних для рентабельної роботи підприємства обсягах навряд чи можна розраховувати. Але переговори постійно продовжуються. І, на жаль, що більше компаній цікавляться українсько-польським проектом, то активніше діють конкуренти цього маршруту. Але пан Філіппович упевнений, що попри все, вони не в змозі затримати реалізацію проекту українсько-польського нафтомаршруту ЄАНТ на його польській ділянці.