Не варто думати, що минулі два місяці країна лише будувала барикади. Життя тривало, а в когось - і досить непогане життя. Так, перед Новим роком Одеському аеропорту надали держгарантії для залучення кредиту. Причому на більш ніж пристойну суму - майже 1,7 млрд грн.
Мета - реконструкція аеропорту. І все б добре, але в аеропорту вже давно приватні хазяї або, як їх тактовно називають, "фактичні власники".
Ба більше, попереднє керівництво міста передало їм аеропорт на безконкурсній основі саме під зобов'язання провести його реконструкцію і залучити гроші. Спочатку говорили про 180 млн дол., потім суми залучених коштів, як і обсяги зобов'язань почали стрімко усихати.
Приміром, виявляється, що 99,77% реконструкції злітно-посадкової смуги (ЗПС) гарантуватиме держава і "аж" 0,23% припаде на частку приватних "фактичних власників" аеропорту.
Місцевий телеканал "Нова Одеса", коментуючи надання держгарантії, саркастично заявив, що "підрядником робіт стала сімферопольська компанія, яку пов'язують з нинішніми фактичними власниками одеського аеропорту - бізнесменами Борисом Кауфманом та Олександром Грановським. У 2011 р. мерія передала їм підприємство практично безплатно в обмін на реконструкцію всього комплексу, у тому числі злітно-посадкової смуги. От тільки грошей у компанії на це не знайшлося. Навіть для будівництва нового пасажирського терміналу власникам довелося брати кредит". Зауважимо, що і його взяли у державного Укрексімбанку.
Цікава і компанія-будівельник - "Спецрембуд", що збирається освоювати 200 млн дол. з держгарантіями. Її статутний фонд - "аж" 20 тис. грн, і наприкінці 2012-го у компанії змінилися власники. Тепер за паперами вона належить скромній жительці Керчі та жителю села Криве Озеро. У боротьбі за контракт вона сміливо побила іншого "ліліпута". Причому в Одесі уперто вважають, що реальні власники обох компаній украй близькі.
Звісно, що ніякого досвіду будівництва аеродромів у "Спецрембуду" немає, як, утім, дозволів, спецтехніки та іншого.
З іншого боку, одеських чиновників такими "дрібницями" точно не здивуєш. У нинішніх інвесторів і керівників аеропорту - ТОВ "Одеса аеропорт девелопмент" - статутний фонд узагалі 10 тис. грн (а засновники - кілька офшорок). Офісом на момент приходу в аеропорт його власники теж не обзавелися. І нікого це не насторожило.
До речі, у 2011 р. після позаконкурсної передачі аеропорту журналісти "Форбс" безуспішно намагалися зв'язатися з тодішнім керівником "компанії-інвестора" Олексієм Кочановим. Але це - журналісти, а мерію Одеси все влаштовувало. І вона продовжувала радісно запевняти, що от-от на аеропорт проллється грошовий потік. У створеному СП частка міста, яке передало в статутний фонд будівлі і споруди аеропорту (тобто практично все його майно), становила лише 22,1%.
Іронія ситуації полягала в тому, що місто неодноразово створювало робочі групи для реконструкції аеропорту. І експерти чітко фіксували вимоги до інвестора. Зокрема, він повинен був "мати досвід особистої участі в інвестиційних проектах з реконструкції та розвитку аеропортів, не може бути консалтинговою компанією, кредитним товариством тощо".
У реальності на все це наплювали. Спочатку з інвестором, зараз з будівельниками. Причому "переможці" ще до внесення інвестицій почали управляти аеропортом, замикаючи на себе фінансові потоки. До речі, оскільки злітно-посадкову смугу приватизувати не можна, то, одержавши
аеропорт в управління, інвестори передумали і люб'язно надали державі право її перебудовувати.
Загалом внесок "фактичних власників" аеропорту в реконструкцію становитиме вже згадані 0,23%.
До речі, минулого літа одеська міськрада екстрено передала 46 га аеропорту для будівництва злітно-посадкової смуги. Питання навіть не вносили до порядку денного сесії, опублікованого на офіційному сайті міськради. Усе озвучили і з ходу вирішили прямо в залі. З радощів колишній мер Олексій Костусєв оцінив рішення украй емоційно: "Це дуже здорово, це просто для нас із вами подарунок. Це значить, що Одесу любить бог". Однак не всі депутати вважають, що Всевишній так уже любить мутні схеми взагалі та фірми-прокладки зокрема.
Періодично виникало запитання про розірвання договорів, іноді з критикою виступав навіть губернатор, але мерія всі спроби розібратися успішно гасила… Її люди туманно говорили, що за фірмою-прокладкою стоять великі люди з мільйонними оборотами. Добродії Кауфман і Грановський дійсно входять до рейтингу українського "Форбса", хоча й не до першої сотні.
Однак з відходом Костусєва різні (сподіваємося, що все-таки лише формальні) домовленості з владою трохи похитнулися. З'явилися навіть чутки про наявність чергового проекту розірвання такого "взаємовигідного співробітництва" міста і компанії "Одеса аеропорт девелопмент".
Виконкому міськради запропонували розглянути вже в середині лютого питання з довгою назвою: "Про скасування рішення виконкому Одеської міськради "Про затвердження договору про участь на паях замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради і ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса".
Йдеться про той самий документ, за яким міські чиновники в липні 2011 р. "злили" міську власність фірмі без офісу і без своїх грошей. Тоді на базі комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Одеса" створили ТОВ з такою самою назвою, в якому є "потужний інвестор" і місто навіть без блокуючого пакета.
Втім, це повідомлення негайно спростували. "Аеропортівська" влада одразу заявила, що у міськради немає планів зі скасування свого рішення, і міськрада не має наміру переглядати свою частку в цьому СП. Виявилося, що інвестор "у повному обсязі виконує свої зобов'язання. Зокрема, на сьогодні ведеться монтаж покрівлі нового терміналу: встановлюються балки перекриття і "хвилі" самого даху". Заодно інвестори збираються знову знизити обсяг своїх зобов'язань. Якщо раніше передбачалося, що вони реконструюють VIP-зал в аеропорту, то зараз з'ясувалося, що VIP-пасажири будуть обслуговуватися у споруджуваному новому терміналі. А отже, необхідність у реконструкції та розширенні існуючих площ VIP-залу відпала. Загалом, суцільна економія.
Запитання: а що заважало міській владі взяти кредит і самостійно обновити аеропорт?
Тож у твердження інвестора, що він успішно вирішує питання з "дахом", охоче віриться. Спочатку гроші від держбанку на будівництво павільйону, потім держгарантії. От тільки незрозуміло, де ж, власне, приватні інвестиції і чому місто не могло зробити всього цього самостійно? Чи в цьому разі ми термін "дах" трактуємо надто однобоко і традиційно?
Дежавю?
Однак лише Одесою справа не обмежилася. Тих самих дійових осіб можна було спостерігати і в інших місцях…
У Сімферополі, наприклад, теж намічається освоєння коштів. По правді кажучи, стверджувати, що місцевий аеропорт дуже перевантажений, складно. У найкращі часи через нього проходило до 5 млн чоловік, нині - від сили мільйон. Але місце витратити гроші знайдеться і там, тим більше що знайшли і дуже чудового інвестора. Ним виявилася нідерландська компанія Van den Akker Holding зі статутним фондом лише 18 тис. євро і однією (!) людиною в штаті. Зате після перемоги компанія випустила прес-реліз, з якого публіка дізналася, що скромний нідерландський трудівник забезпечив "інфраструктурні проекти відновлення для аеропортів в Іспанії і швидкісних доріг і залізничних станцій в Італії, Франції, Португалії та Голландії". І все це сам, як тут не захоплюватися?! Щоправда, спроби знайти в європейській пресі дані про трудові подвиги компанії так і не мали успіху.
DT.UA вже писало про долю цього "будівельного гіганта". Компанію заснували у 2004 р., остання зміна до реєстру вносилася 2009-го. Фінансовий звіт за 2010 р. здали тільки на початку 2012-го, саме перед появою на конкурсі. А її сайт з далеких Нідерландів в остаточному підсумку привів до одеського сервера…
Проте найцікавіше не це. На засіданні конкурсної комісії в Раді міністрів Криму восени 2012 р. проект Van den Akker Holding представляв одесит Олексій Кочанов. Нагадаємо, саме він тоді очолював одеське ТОВ "Одеса Аеропорт девелопмент", що так добре розвиває одеський аеродром.
Схема участі - точний зліпок з одеської. Створюється СП, куди вносяться аеровокзальний комплекс та інфраструктура, ну а інвестор залучає ресурси. Вартість проекту трохи менша, ніж у Південній Пальмірі. Перший етап оцінюється в скромні 500 млн грн. Другий етап обійдеться ще в 900 млн. Звісно, що все це знову під держгарантії. Справедливості заради зазначимо - у Криму їх поки що не отримали.
Загалом, сумарно лише з двох аеропортів у компаній, дружніх панам Кауфману і Грановському, потенційний портфель замовлень (гарантованих державою) може досягти 3 млрд грн. Особливо буде цікаво, якщо, як це сталося в Одесі, будівництво доручать маловідомій, без досвіду робіт, зате дуже правильній будівельній компанії. Поки що все рухається за цією схемою.
І не факт, що лише тут. Улітку минулого року пан Олексій Кочанов раптом перемістився на посаду генерального директора найбільшого в країні Бориспільського аеропорту. Причому в прес-релізі вказувалося, що до цього призначення він був директором "Міжнародного аеропорту "Одеса", де "зарекомендував себе як ефективний менеджер" (з цим важко посперечатися, запитання - на чию користь була ефективність?).
Його призначення відбулося саме після провалу спроби передати аеропорт у концесію. Одну з бізнес-груп потіснили. І відразу замінили людиною від іншої. "Бориспіль" зовсім нещодавно обновили так, що перебудовувати його поки що не треба. А от напрям грошових потоків вочевидь стали змінювати. Іноді досить своєрідно. Серед потерпілих несподівано опинився навіть лідер світового ринку авіаперевезень - Lufthansa.
Взагалі-то наявність компанії такого рівня для більшості аеропортів - своєрідний знак якості. Ні, рейсів німцям не перекрили. Зате з аеропорту вижили їхню дочірню структуру, яка займалася забезпеченням авіакомпаній бортовим харчуванням і харчуванням у залах аеропорту (AIRO Catering Services). Їй банально не подовжили оренди цеху бортового харчування в "Борисполі", люб'язно запропонувавши як альтернативу цех, розташований за 25 км від аеровокзалу.
Німці жарт не оцінили і з лютого вимушено припиняють роботу. Тепер ринок таких послуг майже монополізувала одна компанія - "DO&CO Київ" (раніше вона поглинула оператора кейтерингового ринку - компанію "Київ Кейтеринг"). Чи стануть на такому ринку послуги для пасажирів дешевшими, запитання риторичне.
Тим часом ще недавно ця структура обслуговувала тільки внутрішні рейси - на зовнішні вона програвала конкуренцію. Справедливості заради необхідно зазначити, що вона теж доклала певних зусиль (навіть цех побудувала). Однак переможець у конкурентній боротьбі визначився просто - найсильнішого гравця вольовим рішенням прибрали з поля. Починаючи з лютого в "Борисполі" залишиться лише один постачальник бортового харчування - компанія "DO&CO Київ". Заодно дали сигнал іншим компаніям, які працюють в аеропорту.
Раніше було обмежено конкуренцію в обслуговуванні на пероні літаків, обслуговуванні пошти і вантажів, обробці багажу. Тобто потоки замикаються на певні структури.
В Одесі та Сімферополі такі дії завершилися переділом ринку на користь дружніх відомим людям компаній. Бориспіль на черзі?..
Між іншим, під контроль одеської групи прямо чи опосередковано потрапили три найбільші аеропорти країни. При цьому ніхто не знає ні їхньої кінцевої мети, ні планів, та і їх самих. Можна, звичайно, вважати інвесторами прокладкові фірми (чиновники саме так і роблять), але в Україні начебто є антимонопольні органи. Може, хоча б вони запитають?
Тим більше що йдеться про мільярди державних гривень. Країна зовсім не така багата, щоб дарувати держбюджетні кошти людям, які ховаються за ширмою офшорів.