Китайський лідер Сі Цзіньпін заявив, що готується до війни. На щорічному засіданні китайського парламенту і його вищого політичного консультативного органу в березні Сі вплів тему готовності до війни в чотири окремі промови, в одній з яких закликав своїх генералів "наважитися воювати". Його уряд також оголосив про збільшення на 7,2% оборонного бюджету Китаю, який подвоївся за останнє десятиліття, а також про плани зробити країну менш залежною від іноземного імпорту зерна. А в останні місяці Пекін оприлюднив нові закони про військову готовність, нові бомбосховища в містах по той бік Тайванської протоки і нові офіси "Національної оборонної мобілізації" по всій країні.
Наразі рано говорити напевно, що це означає. Конфлікт не є визначеним або неминучим. Але щось змінилося в Пекіні, що політики і бізнес-лідери в усьому світі не можуть дозволити собі ігнорувати. Якщо Сі каже, що готується до війни, було б нерозумно не повірити йому на слово. Про це пише Foreign Affairs.
ПРИВИДИ, ЩО ПЛАЧУТЬ, ВОРОГИ, ЩО ТРЕМТЯТЬ
Перша ознака того, що цьогорічні засідання Всекитайських зборів народних представників і Китайської народної політичної консультативної ради можуть не бути звичайними, з'явилася 1 березня, коли головний теоретичний журнал Комуністичної партії Китаю (КПК) опублікував есе під назвою "Під керівництвом Сі Цзіньпіна, який думає про зміцнення армії, ми будемо переможно просуватися вперед". В есе під назвою "Цзюнь Чжен" – омонімом до "військового уряду", що, можливо, означає вищий військовий орган Китаю, Центральну військову комісію – стверджується, що "модернізація національної оборони і збройних сил має бути прискорена". Також стаття закликає до інтенсифікації військово-цивільного синтезу – політики Сі, яка вимагає від приватних компаній і цивільних установ служити військовій модернізації Китаю. І, запозичуючи промову, яку Сі виголосив перед військовими лідерами Чінсе в жовтні 2022 року, в есе злегка завуалювали уколи в бік США.
"Перед обличчям воєн, які можуть бути нав'язані нам, ми повинні говорити з ворогами мовою, яку вони розуміють, і використовувати перемогу для завоювання миру і поваги. У нову епоху Народна армія наполягає на застосуванні сили для припинення бойових дій. Наша армія славиться тим, що добре вміє воювати і має сильний бойовий дух. За допомогою проса і гвинтівок вона перемогла гомінданівську армію, оснащену американською технікою. На корейському полі бою вона розгромила до зубів озброєного ворога номер один у світі і здійснила могутні і величні бойові драми, які потрясли світ і змусили плакати привидів і богів", – йдеться в есе.
Ще до публікації есе були ознаки того, що китайські лідери можуть планувати можливий конфлікт. У грудні Пекін оприлюднив новий закон, який дозволить Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) легше активувати свої резервні сили та інституціоналізувати систему поповнення бойових підрозділів у разі війни. Такі заходи, як зазначають аналітики Лайл Голдштейн і Натан Вехтер, свідчать про те, що Сі, можливо, виніс уроки щодо військової мобілізації з невдач російського президента Владіміра Путіна в Україні.
Закон про військових резервістів – не єдина законодавча зміна, яка натякає на підготовку Пекіна. У лютому вищий дорадчий орган Всекитайських зборів народних представників ухвалив рішення "Про коригування застосування деяких положень кримінально-процесуального законодавства щодо військових у воєнний час", яке, за повідомленням державної газети "Женьмінь жибао", надає Центральній військовій комісії повноваження коригувати правові норми, зокрема "юрисдикцію, захист і представництво, примусові заходи, подання справ, розслідування, обвинувачення, судовий розгляд і виконання вироків". Хоча неможливо передбачити, як це рішення буде використано, воно може стати зброєю для переслідування осіб, які виступають проти поглинання Тайваню. НВАК також може використати його, щоб заявити про свою юрисдикцію над потенційно окупованою територією, такою як Тайвань. Або ж Пекін може використовувати її для примусу китайських громадян підтримувати його рішення під час війни.
Починаючи з грудня, китайський уряд також відкрив безліч рекрутингових центрів по всій країні, в тому числі в Пекіні, Фуцзяні, Хубеї, Хунані, Внутрішній Монголії, Шаньдуні, Шанхаї, Сичуані, Тибеті і Ухані. Водночас, за повідомленнями китайських державних ЗМІ, міста в провінції Фуцзянь, через протоку від Тайваню, почали будувати або модернізувати бомбосховища і щонайменше одну "лікарню швидкої допомоги воєнного часу". У березні Фуцзянь і кілька міст провінції почали забороняти доступ до урядових веб-сайтів з закордонних IP-адрес, можливо, з метою перешкодити відстеженню підготовки Китаю до війни.
ВНУТРІШНІЙ СІ
Якщо ці події натякають на зміну в мисленні Пекіна, то дводенні засідання на початку березня лише підтвердили цю думку. Серед пропозицій, які обговорювалися на Китайській народній політичній консультативній конференції, був план створення чорного списку активістів і політичних лідерів Тайваню, які виступають за незалежність. План, запропонований популярним ультранаціоналістичним блогером Чжоу Сяопіном, дозволяв би вбивати осіб, внесених до чорного списку, включно з віцепрезидентом Тайваню Вільямом Лай Чінте, якщо вони не змінять свою поведінку. Пізніше Чжоу повідомив гонконгській газеті Ming Pao, що його пропозиція була прийнята конференцією і "передана відповідним органам влади для оцінки і розгляду". Пропозиції, подібні до пропозиції Чжоу, не з'являються випадково. У 2014 році Сі похвалив Чжоу за "позитивну енергію" його виступів проти Тайваню і США.
Також на дводенних зустрічах прем'єр-міністр Лі Кецян, який йде у відставку, оголосив про військовий бюджет у розмірі 1,55 трильйона юанів (приблизно 224,8 млрд доларів) на 2023 рік, що на 7,2% більше, ніж минулого року. Лі також закликав до посиленої "підготовки до війни". Західні експерти вже давно вважають, що Китай занижує свої витрати на оборону. Наприклад, у 2021 році Пекін заявив, що витратив на оборону 209 млрд доларів, але Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру назвав справжню цифру в 293,4 млрд доларів. Навіть офіційна китайська цифра перевищує військові витрати всіх тихоокеанських союзників США разом узятих (Австралії, Японії, Філіппін, Південної Кореї і Таїланду), і можна з упевненістю стверджувати, що Китай витрачає значно більше, ніж заявляє.
Але найбільш промовисті моменти дводенних зустрічей, можливо, не дивно, були пов'язані з самим Сі. Китайський лідер виголосив чотири промови одну перед делегатами Китайської народної політичної консультативної конференції, дві перед депутатами Всекитайських зборів народних представників і одну перед військовими і воєнізованими лідерами. У них він описав похмурий геополітичний ландшафт, виділив США як супротивника Китаю, закликав приватний бізнес служити військово-стратегічним цілям Китаю і повторив, що вважає об'єднання Тайваню і материка життєво важливим для успіху своєї політики, спрямованої на досягнення "великого омолодження китайського етносу".
У своїй першій промові 6 березня Сі, здавалося, підперезав промислову базу Китаю для боротьби і конфлікту.
"У найближчий період ризики і виклики, з якими ми стикаємося, будуть тільки збільшуватися і ставати більш серйозними, – попередив він. – Тільки тоді, коли всі люди будуть думати в одному місці, наполегливо працювати в одному місці, допомагати один одному в одному човні, об'єднуватися в одне ціле, наважуватися на боротьбу і бути хорошими в боротьбі, вони зможуть продовжувати здобувати нові і великі перемоги".
Щоб допомогти КПК досягти цих "більших перемог", він пообіцяв "правильно спрямовувати" приватний бізнес інвестувати в проєкти, які держава визначила пріоритетними.
У своїй промові Сі також безпосередньо розкритикував США, порушивши свою практику не називати Вашингтон супротивником, окрім як в історичному контексті. Він назвав США та їхніх союзників головними причинами нинішніх проблем Китаю.
"Західні країни на чолі зі Сполученими Штатами здійснили проти нас стримування з усіх боків, оточення і придушення, що принесло безпрецедентно серйозні виклики для розвитку нашої країни", – сказав він.
У той час як адміністрація президента США Джо Байдена наголошує на "захисних бар'єрах" та інших засобах уповільнення погіршення американо-китайських відносин, Пекін явно готується до нової, більш конфронтаційної епохи.
5 березня Сі виступив з другою промовою, в якій виклав своє бачення китайської самодостатності, що пішло значно далі, ніж будь-яке з його попередніх обговорень цієї теми, заявивши, що рух Китаю до модернізації залежить від подолання технологічної залежності від іноземних економік – маються на увазі США та інші індустріально розвинені демократичні країни. Сі також сказав, що хоче, щоб Китай покінчив із залежністю від імпорту зерна і промислових товарів.
"Якщо нам не вистачатиме того чи іншого, міжнародний ринок нас не захистить", – заявив Сі.
Лі, прем'єр-міністр, що йде у відставку, наголосив на цьому ж у своєму щорічному урядовому "звіті про роботу" того ж дня, заявивши, що Пекін повинен "невпинно тримати миски з рисом для понад 1,4 мільярда китайців у своїх руках". Наразі Китай залежить від імпорту, забезпечуючи понад третину свого чистого споживання продовольства.
У своїй третій промові 8 березня перед представниками НВАК і Народної збройної поліції Сі заявив, що Китай повинен зосередити свої інноваційні зусилля на зміцненні національної оборони і створити мережу національних резервних сил, які можуть бути задіяні у воєнний час. Сі також закликав до кампанії "Освіта з питань національної оборони", щоб об'єднати суспільство навколо НВАК, посилаючись на "Рух подвійної підтримки" – кампанію комуністів 1943 року з мілітаризації суспільства в їхньому базовому районі Яньань.
У своїй четвертій промові 13 березня Сі оголосив, що "суттю" його великої кампанії омолодження є "об'єднання батьківщини". Хоча він натякав на зв'язок між поглинанням Тайваню і його розхваленою кампанією, спрямованою на те, щоб, по суті, зробити Китай знову великим, він рідко, якщо взагалі коли-небудь, робив це з такою ясністю.
СПРИЙНЯТТЯ СІ ВСЕРЙОЗ
Через десять років правління Сі ясно одне: важливо сприймати його серйозно – чого, на жаль, не роблять багато американських аналітиків. Коли Сі розпочав серію агресивних кампаній проти корупції, приватного підприємництва, фінансових установ, а також проти власності і технологічного сектору, багато аналітиків прогнозували, що ці кампанії будуть нетривалими. Але вони вистояли. Те ж саме було і з драконівською політикою "нульового COVID", яку Сі проводив протягом трьох років, поки наприкінці 2022 року він не був нетипово вимушений змінити курс.
Зараз Сі активізує десятирічну кампанію, спрямовану на розрив ключових економічних і технологічних залежностей від демократичного світу, очолюваного США. Він робить це в очікуванні нової фази ідеологічної та геостратегічної "боротьби", як він сам висловлюється. Його повідомлення про підготовку до війни і ототожнення національного омолодження з об'єднанням знаменують собою нову фазу в його політичній кампанії залякування Тайваню. Він явно готовий застосувати силу, щоб захопити острів. Залишається незрозумілим, чи вважає він, що зможе зробити це без ризику неконтрольованої ескалації у відносинах зі США.