Китай “вивчає” війну президента США Дональда Трампа проти Ірану, щоб засвоїти уроки, які можуть виявитися корисними в будь-якому майбутньому протистоянні, ретельно аналізуючи наступальні можливості Штатів. Пекін вважає, що стратегічний баланс в Індо-Тихоокеанському регіоні зміщується на його користь, повідомляє Bloomberg, посилаючись на слова західних чиновників.
Китай, імовірно, уважно спостерігає за військовими діями США в Ірані й отримує надзвичайно цінну інформацію, яку майже напевно врахує у своїх планах щодо будь-якого потенційного конфлікту навколо Тайваню.
Хоча Пекін усе ще оцінює економічні й дипломатичні наслідки війни США та Ізраїлю з Іраном, лідер Китаю Сі Цзіньпін, імовірно, вітатиме перенаправлення американських уваги та ресурсів на Близький Схід з Індо-Тихоокеанського регіону, зазначають західні чиновники. Вони вказали на передислокацію військових ресурсів Пентагону з Азії до Ірану як на конкретну причину, через яку китайські військові можуть побачити певні переваги для себе.
Можлива перевага для китайських збройних сил свідчить про те, що ще один противник США отримує вигоду від війни Трампа з Іраном, після того, як американські союзники попередили, що російський диктатор Владімір Путін також отримує зиск завдяки зростанню цін на нафту та пом’якшенню санкцій США.
На відміну від більшості інших лідерів країн G20, Сі досі “зберігає мовчання” щодо операції США проти Ірану — важливого союзника Китаю, оскільки Пекін оцінює повний масштаб наслідків війни.
Хоча Китай у минулому неодноразово заявляв, що Тайвань має бути взятий під контроль Пекіна, у разі необхідності силою, він не демонстрував чітких намірів зробити це найближчим часом.
Сі також розпочав найбільшу в Китаї чистку серед генералів з часів закінчення правління Мао Цзедуна у 1976 році — антикорупційну кампанію, яка викликала сумніви щодо готовності Народно-визвольної армії до війни.
Однак впливові китайські коментатори, такі як Ху Сіцзінь, колишній головний редактор таблоїду Global Times, були більш відвертими, проводячи паралелі з Тайванем. Минулого тижня Ху заявив, що виснажлива війна показала “напруженість” військових можливостей США, оскільки Іран вже був ослаблений десятиліттями санкцій.
Союзники США в Азії перебувають “у стані підвищеної готовності”, оскільки Пентагон продовжує використовувати свої запаси зброї на Близькому Сході. США відправляють з Японії до Близького Сходу підрозділ у складі до 2 400 морських піхотинців, а також командний корабель, на борту якого перебуває ескадрилья винищувачів F-35 та вертольотів. Тим часом президент Південної Кореї Лі Чже Мьон підтвердив, що Штатам, можливо, доведеться передислокувати засоби протиповітряної оборони на Близький Схід, після повідомлень про те, що Пентагон вивів з Азії пускові установки передової системи протиракетної оборони.
Китай також позитивно сприйме швидке вичерпання запасів боєприпасів США протягом перших трьох тижнів війни з Іраном, кажуть західні чиновники.
Американські війська були змушені витрачати дорогі, важкозамінні перехоплювачі, щоб протистояти іранським ударам. Зокрема, щоб збивати недорогі іранські дрони Shahed-136 США та їхні союзники застосовували системи захисту, призначені першочергово для боротьби з сучаснішим озброєнням.
США не оголошували оцінку “вартості” цієї кампанії, а відкриті дані про запаси ракет є обмеженими. Як писала New York Times, американським законодавцям повідомили, що витрати за перші шість днів операції проти Ірану становили $11,3 млрд. Німецький оборонний гігант Rheinmetall AG оцінив загальну вартість американських боєприпасів, використаних у перші 72 години війни з Іраном, у $4 млрд, включаючи близько 400 крилатих ракет і 800 перехоплювачів протиповітряної оборони.
На думку деяких китайських коментаторів перерозподіл військових ресурсів США також свідчить про появу тріщин у здатності Заходу проєктувати свою силу в регіоні, який межує з Пекіном.
Водночас, як писав у статті для ZN.UA Сергій Корсунський, для Китаю нове загострення на Близькому Сході це — удар по енергетиці, військовому експорту, “Поясу і шляху” та амбіціях кинути виклик долару. Про те, які втрати вже несе КНР і як змінюється глобальна гра — у статті “США вдарили по Ірану — влучили по Китаю”.