Коли Дональд Трамп під час свого першого терміну в Білому домі відвідав Китай наприкінці 2017 року, тамтешній лідер Сі Цзіньпін привітав його пишною демонстрацією китайської історії та культури. Через вісім років Трамп повертається до Пекіна, де заголовки ЗМІ заполонила тема потенційного майбутнього домінування Китаю, а не його стародавньої величі, пише NYT.
Китай дедалі частіше позиціонує себе не як цивілізацію, що занепадає і намагається наздогнати Захід, а як наддержаву, готову перевершити “західний світ”. Китайські коментатори, наближені до уряду, кажуть, що за це можна значною мірою подякувати Трампу. Америка під правлінням Трампа підтверджує світогляд Сі, зосереджений на “піднесенні Сходу та занепаді Заходу”.
Протягом десятиліть багато китайців дивилися на США одночасно з захопленням, заздрістю та обуренням. Америка уособлювала багатство, технологічний розвиток та інституційну впевненість. Навіть критики Вашингтона, які зневажали американську систему, часто припускали, що вона працює. Нестабільний другий президентський термін Трампа руйнує цей образ.
У січні націоналістичний аналітичний центр у Пекіні, пов’язаний із Китайським народним університетом, опублікував звіт про перший рік перебування Трампа на посаді. У цьому звіті стверджувалося, що мита Трампа, нападки на союзників, антиімміграційна політика й тиск на американський політичний істеблішмент ненавмисно зміцнили Китай, одночасно послабивши США. Звіт мав назву: “Дякуємо Трампу”.
У доповіді Трампа названо “прискорювачем американського політичного занепаду”, оскільки Сполучені Штати ковзають у бік поляризації, інституційної дисфункції та навіть “нестабільності в латиноамериканському стилі”. Ворожість нинішнього президента США до Пекіна, стверджували автори звіту, об’єднала Китай та допомогла країні досягти стратегічної самодостатності.
Автори звіту писали про “переломний момент в історії”, натякаючи на наближення “занепаду імперії”. Така риторика, яка колись обмежувалася переважно націоналістичними куточками китайського інтернету, дедалі частіше проникає в широкий політичний дискурс.
Докази цих змін можна виміряти: згідно з дослідженням науковців Інституту Брукінгса, у 2025 році використання термінів, пов’язаних із “занепадом Америки”, в офіційних китайських джерелах майже подвоїлося.
Розповідь про занепад Америки почалася не з Трампа. Протягом багатьох років китайські державні ЗМІ та націоналістичні експерти висвітлювали випадки стрілянини, політичну поляризацію та економічну нерівність у Сполучених Штатах як докази провалу західної демократії. Це звична тактика Комуністичної партії, щоб відвернути увагу китайської громадськості від власних проблем країни.
Але повернення Трампа до Білого дому та непередбачувані рішення його адміністрації як у внутрішній, так і в зовнішній політиці забезпечили пропагандистську машину Пекіна великою кількістю “свіжого матеріалу”. Повідомлення про рейди проти іммігрантів, стрілянину в Міннеаполісі та запеклі політичні чвари активно поширюються в китайських соціальних мережах поряд із тріумфальними коментарями про дисфункцію Америки. Те, що колись багатьом освіченим китайцям здавалося перебільшеною пропагандою, дедалі більше стає реальним спостереженням.
31-річний консультант з питань освіти на півночі Китаю, який надає поради щодо навчання за кордоном, розповів NYT, що батьки, які колись прагнули, щоб їхні діти здобули вищу освіту в престижних американських університетах, тепер вважають Америку “занадто хаотичною”. Десять років тому понад 80% студентів, які зверталися до цього консультанта, розглядали США як місце для навчання за кордоном. Зараз цей показник знизився до 45%.
“Америка, яка уособлювала багатство, свободу та інституційну впевненість, здається, належала до іншої епохи”, — сказав він.
Серед аналітиків зовнішньої політики Китаю дискусії перейшли до того, що Пекін може виграти від двосторонніх відносин, які за часів Трампа стали більш “транзакційними”, ніж за президентства Джо Байдена в США.
“Тільки Китай може врятувати Трампа”, — заявив торік професор Шанхайського університету міжнародних досліджень Хуан Цзин.
Він стверджував, що з наближенням проміжних виборів у США Трампу потрібні “видимі перемоги”, наприклад, закупівля Китаєм американської сої, кукурудзи та природного газу, що могло б посприяти підтримці республіканців у хитких штатах.
“З часів Трампа Сполучені Штати стають дедалі схильнішими до компромісів”, — додав Хуан.
Науковець Фуданського університету Ву Сіньбо висловив подібну оцінку. Якщо республіканці восени втратять контроль над Палатою представників США, тоді Трамп, імовірно, зосередиться на своєму зовнішньополітичному спадку, створюючи простір для більшого компромісу з Пекіном. Китай, за словами Ву, “повинен використати цю нагоду”.
Війна США з Іраном підкріпила думку, що Китай має перевагу над Трампом. На конференції наприкінці квітня Ву стверджував, що війна з Іраном зменшила важелі впливу Вашингтона на Пекін, водночас посиливши важелі впливу Китаю, оскільки фокусує увагу американських військових і дипломатів на Близькому Сході.
Ця логіка допомагає зрозуміти, чому офіційна риторика Китаю щодо Трампа часто була менш ворожою, ніж щодо Байдена. “Транзакційний підхід” Трампа — це те, що Пекін розуміє і з чим може працювати.
Проте віра в занепад США не перетворилася на агресивну зовнішню політику Пекіна, принаймні не на той вид відвертого геополітичного ризику, на який пішла Росія перед повномасштабним вторгненням в Україну.
Китай став більш наполегливим, тиснучи на союзників Вашингтона, розширюючи військову активність навколо Тайваню та обмежуючи експорт рідкоземів у відповідь на мита Трампа. Але навіть попри те, що Пекін просуває ідею занепаду американської могутності, він, здається, побоюється прямого протистояння з досі небезпечною наддержавою.
На цю обережність впливають два фактори. По-перше, багато китайських стратегів вважають, що Пекіну вигідніше не втручатися, поки адміністрація Трампа робить помилки. По-друге, нестабільні та розгублені Сполучені Штати можуть бути й більш непередбачуваними.
Економіка Пекіна, залежна від експорту, потребує стабільного міжнародного порядку для свого функціонування. Непередбачувані дії США становлять загрозу для цієї стабільності так, як цього ніколи не робила впевнена в собі та передбачувана Америка, зазначає економіст Ради з міжнародних відносин Цзунюань Зої Лю.
“Сі отримує ті Сполучені Штати, яких завжди прагнув, але водночас Америку, якої він найбільше побоювався”, — додала вона.
Якщо уявити світову політику як єдину політичну систему, то США відіграють роль чинної влади, а Китай — головного претендента на місце Вашингтона. Пекін, однак, не прагне зруйнувати американський вплив, а позиціонує себе як альтернативне джерело авторитету та стабільності. Поки США поводяться як непередбачуваний провокатор, Китай методично намагається грати роль стабілізаційної сили, писало раніше Bloomberg.
FT писала, що Китай нарощує "м'яку силу", поки Трамп підриває глобальну популярність США. Суперництво між США та Китаєм дедалі більше стосується того, яка країна зробить найбільший внесок у формування економічного та технологічного майбутнього світу. Чиї технологічні стандарти приймуть треті країни — китайські чи американські? Глобальний імідж країни може значною мірою вплинути на цей вибір.