Будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2» відклали, повідомляє китайське видання The South China Morning Post із посиланням на колишнього члена Ради безпеки Монголії Мунхнара Байарлхавга.
Друга частина «Сили Сибіру» мала пройти територією Монголії. У країні планували побудувати 2,5 тисячі кілометрів газопроводу, однак влада не включила його до плану національного розвитку до 2028 року.
План було оголошено минулої п’ятниці коаліційним урядом національної єдності Монголії, три партії якого мають 118 із 126 місць у Великому державному хуралі – парламенті країни – після виборів у червні.
Аналітики пояснюють перерву розбіжностями щодо ціноутворення між Пекіном і Москвою, геополітичними факторами, а також занепокоєнням щодо вторинних санкцій з боку західних країн проти тих, хто допомагає російським військовим в Україні.
«Ми вступаємо в тривалу паузу, коли Москва більше не вірить, що зможе отримати бажану угоду від Пекіна, і, ймовірно, відкладе проект до кращих часів», — сказав Мунхнаран Баярлхагва.
Баярлхагва додав, що Пекін незадоволений «Газпромом» – державним енергетичним гігантом Росії – через підозри про те, що компанія хоче в односторонньому порядку контролювати монгольську ділянку трубопроводу.
«Це означало б раптове і довгострокове посилення впливу Москви в Монголії на шкоду Пекіну. Хоча про це ніколи не йшлося, було б справедливо включити китайців у розвиток монгольської секції з самого початку», - сказав він.
Очікується, що будівництво газопроводу – проекту, який спільно контролюють Китайська національна нафтова корпорація (CNPC) і «Газпром» – займе щонайменше п’ять років. Газогон мав щороку постачати Китаю 50 мільярдів кубометрів газу, що становить більшу частину обсягів, призначених для європейських клієнтів.
За словами Анни Кірєєвої, доцента Московського державного інституту міжнародних відносин, CNPC запитувала ціну, подібну до внутрішнього ринку Росії. Це прохання, додала вона не влаштувало «Газпром», оскільки будівництво газопроводу потребує значних фінансових ресурсів.
«Ці розбіжності можна подолати, оскільки проект відповідає інтересам як Росії, так і Китаю, але обидві сторони повинні бути готові до здорового компромісу. Прогнозувати подальший хід переговорів важко», — додала Кірєєва.
Лі Ліфань, фахівець з Росії та Центральної Азії Шанхайської академії соціальних наук, погоджується з такою оцінкою.
«Монголія сподівається отримати інвестиції від Китаю та Росії, але у Росії немає грошей, і Китай не поспішає будувати трубопровід», – пояснив він.
Росії потрібні клієнти для поставок газу на Ямальському родовищі, яке з'єднує її територію з Польщею та Німеччиною через Білорусь. Після початку війни в Україні та подальшого розриву більшості прямих економічних зв’язків між Москвою та Заходом, Китай став єдиним достатньо великим покупцем, щоб заповнити прогалину.
Оскільки Росія має значні ресурси викопного палива, енергетика є головним аспектом її економічних відносин, зокрема з Китаєм, який є рецепієнтом 75,4 мільйона тонн природного газу, який він імпортував за перші сім місяців року.
Чжао Лонг, заступник директора Інституту досліджень глобального управління Шанхайського інституту міжнародних досліджень, вважає, що енергетична співпраця вимагає зважування «стратегічних цінностей» між двома країнами для Пекіна, додавши, що диверсифікація імпорту повинна базуватися на «стандартному ринковому орієнтирі».
«Цей проект має взаємодоповнюючий характер для всіх трьох країн. Я вірю, що буде досягнуто консенсусу щодо ціни та інших технічних моментів. Це не залишиться невирішеним», – додав він.
Президент Монголії Ухнаагійн Хурелсух на липневому саміті Шанхайської організації співробітництва повідомив Путіну, що його країна чекає, коли Росія та Китай прокладуть трубопровід, назвавши його проектом, «важливим для економіки».