Економіка країни «мерзне». Примерзли не тільки доходи населення, інфляція та курс української гривні, а й темпи зростання валового національного продукту, а також темпи зростання промвиробництва. А через дорогу гривню боротьба з дешевим імпортом дуже нагадує боротьбу Дон Кіхота з вітряками. Країна повільно, але впевнено скочується в рецесію.
Уроки історії
14 серпня 1998 р. Борис Єльцин так відповів на запитання агентства «Інтерфакс»: «Девальвації рубля не буде. Це твердо й чітко. Моє твердження не просто моя фантазія, і не тому, що я не хотів би девальвації. Моє твердження базується на тому, що все прораховано. Робота з відстеження становища проводиться щодоби. Становище повністю контролюється».
Уже через три дні стався дефолт...
Куди «пішли» 7 млрд. дол. США?
В Україні літо, але зима в економіці, схоже, мине дуже нескоро. Те, про що давно попереджали експерти, сталося. «Жорстка монетарна політика НБУ не перешкоджає економічному зростанню», - саме так із певною бравадою високопосадовці заявляли ще на початку року, акцентуючи увагу на позитивних макроекономічних показниках за підсумками 2011 року. І, що називається, «накаркали».
Слід погодитися, що «грошовий голод» дійсно забезпечив у минулому році досить прийнятні темпи зростання ВВП, порівняно мізерну інфляцію та стабільність валютного ринку.
Однак за видимість стабільності й розвитку довелося заплатити надто дорого. Жорстке монетарне затискання в сукупності з постійним спокушанням фінансових установ легким і безпроблемним заробітком на відсотках від ОВДП знекровив не тільки банківську систему країни, а й усю економіку в цілому. Навіщо докладати зусиль у пошуках надійних позичальників серед населення чи підприємств, якщо рідна держава забере всі вільні гроші, заплатить гідні відсотки, та ще й за взірець іншим поставить. Задихатися від практично тотальної відсутності грошей почав не тільки ринок житла, що знову пішов у круте піке разом із будівельною індустрією, яка щойно було почала оживати, а й інші галузі промисловості.
Не маючи дешевого кредитного ресурсу та доступної гривні, національна економіка не може гідно «відповісти» імпорту: як результат практично моментально протягом кількох місяців було безнадійно й стабільно завалено торговельний баланс.
Так, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України в 2011 році порівняно з попереднім 2010-м підскочило в 2,2 разу і досягло мінус 6,747 млрд. дол. Поточний рік продовжує ту саму тенденцію. Дефіцит платіжного балансу України в січні-березні 2012 р. досяг 569 млн. дол. порівняно з профіцитом 1,113 млрд. дол. за відповідний період 2011 року.
До всіх інших макроекономічних неприємностей додалося «проїдання» золотовалютних резервів країни, тенденція чітко окреслилася, починаючи з третього кварталу 2011 р.
Імпорт, як відомо, оплачується у вільно конвертованій валюті, друкувати яку ми не вміємо. Долари і євро в засіках Нацбанку почали танути не щодня, а щогодини.
Плата за валютну стабільність - не тільки втрата більш як 7 млрд. дол. США з недоторканних запасів НБУ (ще в серпні минулого року вони становили 38,206 млрд. дол.), а й повільне і впевнене зниження конкурентоспроможності вітчизняної промисловості, що у свою чергу забезпечило глибокий провал сальдо торговельного балансу і облагодіяло іноземного виробника курсовими перевагами.
Сусідські «молочка», горілка і «кондитерка» солодші?
Усе це відбувається на тлі бурхливих валютних подій у наших найближчих сусідів - легкої підконтрольної девальвації російського рубля і глибокого, на 189%, обвалу білоруського рубля. Не вирізнялися особливою стабільністю і національні валюти деяких інших країн пострадянського простору. У результаті громадяни України із задоволенням долучилися не тільки до дешевих іноземних молочних і м’ясних продуктів - тепер вони не гребують і так само дешевою «сусідською» горілкою, а також масово переходять на споживання доступних за ціною тютюнових виробів.
Так, 5,5 грн. коштує найдешевша (як кажуть у народі, «термоядерна») пачка легальних сигарет із фільтром, вироблених на території України. Аналогічну за якістю сигарет пачку від наших сусідів можна придбати на ринку вже за 3 грн. 50 коп.
Боротися з дешевим імпортом митними методами справа не дуже вдячна і малоефективна.
От уже й фермери попереджають про майбутнє зростання цін на вітчизняні фрукти-овочі на тлі дуже дорогого палива і того ж таки горезвісного кредитного голоду, влаштованого їм як бонус до наявних проблем. Це означає, що доларова складова і так порівняно дорогих українських продуктів іще більше зросте до осені. Якщо так піде й далі, у сезон купуватимемо помідори з Іспанії, картоплю з Єгипту і часник з Китаю в іще більших кількостях, ніж робили це раніше.
Не в останню чергу через ту ж таки занадто дорогу гривню склади вугільних підприємств буквально завалені вугіллям. Тонна імпортного чорного золота (кращого за якістю) коштує на 20 дол. дешевше за вітчизняне. Що називається, дожилися.
Зате гривня гордо завмерла на «вісімці», що дає привід для радісних підбадьорливих рапортів наших чиновників. Хоча якщо так буде й далі, то Україна ризикує остаточно втратити ринки збуту своєї продукції, які освоювалися впродовж багатьох років.
Купити вертоліт і розкидати гривню
Замість залити економіку грішми, «розкидаючи гривню з вертольота», як це обіцяв зробити і фактично частково вже зробив із доларом глава ФРС США Бен Бернанке або як це зробив Євросоюз з євровалютою, та й майже весь світ після першої хвилі фінансово-економічної кризи, населення України, її промисловість, та й усю економіку загалом, по суті посадили на голодний пайок.
Безумовно, інакше навряд чи змогли б утримати на короткому повідку зростання цін і курс національної валюти. Але ж втрати населення були б компенсовані. З одного боку, бурхливий розвиток економіки створив би базу для не менш бурхливого підвищення заробітних плат, відповідно відрахувань до Пенсійного фонду та підвищення пенсій аж ніяк не на жалюгідні 10-12 доларів на місяць. З іншого, механізми захисту населення від звичної інфляції в нашій країні давним-давно вже працюють.
Таблетка анальгіну знімає симптоми хвороби, але не лікує. Так само й реформи лише приглушили деякі проблеми в економіці, але навіть і не спробували вилікувати її.
Справді, який сенс наливати воду в діряве корито? Який сенс робити загалом правильні кроки щодо скорочення податкової та держапарату в цілому, закручувати гайки на митниці й показово карати деяких чиновників-крадіїв і одночасно допускати відтік ресурсу в офшорні зони за іншими, не менш одіозними, схемами, які забезпечують «тисячу й один спосіб порівняно чесного відбирання грошей», що спричиняє колосальне недоотримання коштів тим-таки держбюджетом? Саме час перейнятися запитанням, а чи дійсно закінчився у країні період дикого первісного нагромадження капіталу, що мав місце в 90-х роках минулого століття? Адже двадцять років минуло, а щодо багатьох питань віз і нині там.
Тож відповімо на своє ж запитання - розкидати гривню з вертольота в Україні не варто, все одно зберуть її не прості громадяни і не український бізнес, а купка «козирних», «блатних» підприємств, а прибуток осяде на банківських рахунках у звичних офшорах і в наддорогій зарубіжній нерухомості.
Фінансовий голод 2012-го
Суперечливі рішення, окрім іншого, призвели й до фактичної грошової блокади України традиційним спонсором слабких економік - Міжнародним валютним фондом. Як мінімум до виборів грошового підживлення не буде, подальше співробітництво також під великим знаком питання. Потенціал комбанків у наданні «швидкої допомоги» держбюджету, Пенсійному фонду і «Нафтогазу» у боротьбі з їхніми явно чималими дефіцитами значною мірою вичерпано. Сподівання на те, що валютою скинеться дуже охляле населення, також не надто реалістичні, навіть попри заклики допомогти рідній державі доларом або золотом. Та й на генетичному рівні населення, мабуть, пам’ятає і облігації внутрішньої позики і, здавалося б, непорушні карбованці незламного СРСР, і переддефолтний стан країни всього трохи більше трьох років тому.
Досить голодно й на вільних зовнішніх фінансових ринках: ембарго на поставку долара від МВФ, зниження кредитної надійності України провідними рейтинговими агентствами світу і переоцінка інвесторами ризиків нашої країни не сприяють задоволенню наших фінансових потреб.
Таким чином схема, з допомогою якої планували протриматися на плаву два-три роки, нарощуючи зовнішню і внутрішню заборгованість, дала тріщину. Грошей не дають у достатній кількості ні в країні, ні за її межами.
Для довідки: державний борг України станом на 31 березня 2012 р. становив 371 млрд.
211 млн. 358,45 тис. грн., або
46 млрд. 478 млн. 690,63 тис. дол. Порівняно з лютим держборг збільшився на 1,362 млрд. дол.
Тим часом інвестори, схоже, взагалі вирішили поспостерігати за нами на безпечній відстані. А закінчиться це, швидше за все, ні більше ні менше, зміною існуючої моделі економіки. Адже неможливо нескінченно паразитувати на радянській спадщині. Рано чи пізно ділити, продавати й відбирати буде нічого.
Для довідки: за оцінками експертів Європейської бізнес-асоціації, які ґрунтуються на щоквартальному опитуванні 149 менеджерів ЄВА, в І кварталі 2012 р. рівень привабливості України для інвесторів знизився до показника 2,18 за п’ятибальною шкалою, що гірше навіть у порівнянні з кризовим 2009 р. Оцінки поточних змін інвестклімату особливо песимістичні: 70% респондентів констатують цілковиту відсутність позитивних змін, 80% зазначають посилення тиску й погіршення ситуації.
«Значит, наступла зима…»
Останні макроекономічні дані Держстату та НБУ не додають оптимізму. Особливо насторожує динаміка зростання промвиробництва.
У 2010 р. порівняно з 2009-м промвиробництво зросло на 11,2%. У 2011 р. порівняно з 2010-м воно збільшилося на 7,3%. У січні-березні 2012 р. зростання промвиробництва до аналогічного періоду минулого року уповільнилося до 0,9%. Вражає помісячна динаміка: січневі «плюс 2%» до січня минулого року змінилися на лютневі «плюс 1,6%», березневий показник узагалі пішов у червону зону й показав «мінус 1,1%» до березня минулого року.
Рецесією в економіці (від лат. recessus - відступ) вважають відносно помірний, некритичний спад виробництва або вповільнення темпів економічного зростання.
Таким чином, в Україні спостерігаються всі ознаки економічного уповільнення, тобто рецесії. Різко гальмують провідні галузі вітчизняної економіки, в т.ч. металургія, будівництво, вантажоперевезення (остання галузь, зокрема, виступає як індикатор подальшого гальмування).
Валовий внутрішній продукт рушив у той самий бік, що й промвиробництво.
Уповільнення досить різке й триває починаючи з четвертого кварталу 2011 р.
ВВП за січень-березень 2012 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року тримається на рівні, близькому до 2,5%. Нагадаємо, за підсумками минулого року ми мали економічне зростання на рівні близько 5,2%.
Топ-десятка «стабільності» та «успішності»
Отже, за «стабільність» у вигляді відносно низької інфляції та порівняно твердого курсу національної грошової одиниці країна заплатила:
1. Уповільненням темпів зростання промвиробництва у першому кварталі 2012 р. до 0,9% відсотка з 10,3%, зафіксованих у першому кварталі минулого року.
2. Дворазовим падінням темпів зростання ВВП порівняно з минулим роком. Зниженням темпів зростання валового внутрішнього продукту спостерігається вже протягом двох кварталів поспіль.
3. Скороченням золотовалютних резервів більш як на 20%, переважно за рахунок кількох осінніх місяців.
4. Новою хвилею стагнації на ринку житла.
5. Поверненням у від’ємну зону будівельної галузі (своєрідний індикатор «три в одному» добробуту громадян, доступності кредитних ресурсів та благополуччя у фінансовій системі країни).
6. Падінням темпів розвитку інших базових галузей, особливо металургії та машинобудування.
7. Продуктами, іншими товарами народного споживання за цінами (в доларовому обчисленні), які перевищують цінові рівні в багатьох країнах Євросоюзу.
8. Заробітними платами та пенсіями на порядок нижчими, ніж у тих-таки країнах Євросоюзу (приміром, середня зарплата в Чеській Республіці, не найбагатшій у Європі країні, що, як і ми, «виросла» з колишнього соцтабору, становить близько 1400 дол. на місяць).
9. Зростанням ризиків у банківській сфері (населення розміщає кошти на депозитах, банки, замість кредитування реальних реформ та економіки, купують ОВДП у держави. У 1998 році в Росії саме піраміда ДКО призвела до дефолту та катастрофи в економіці найбільшої держави).
10. Зростанням ризиків одномоментних і різких коливань національної валюти. При стабільному курсі гривні навіть невелика інфляція в 4,6% річних (прогноз Кабміну та МВФ на поточний рік 7,9%), при тому, що цінові індекси, за підсумками року в єврозоні, становили 2,7%, а в США 3%, може призвести до того, що до списку продукції, імпортованої в Україну, потраплять не тільки ширвжиток, вугілля і завжди «українська» городина, а й сіль і сірники. А дефіцит платіжного балансу при цьому рвоне «в космос».
Остання осінь…
Негативні процеси, які відбуваються в економіці України, вже восени можуть призвести до негативної динаміки поки що більш-менш «здорових» показників - інфляції та валютного курсу національної грошової одиниці. І тоді багато простих продуктів, як колись гречка й картопля, можуть знову стати «елітними». А поки що прихований інфляційний потенціал накопичується. На низькому старті завмерли не тільки ціни на товари народного споживання, а й на послуги ЖКГ. Усе це, так само як і піраміда боргів, тисне на курс.
Якщо ж темпи нагромадження боргів збережуться (а вони й зараз уже перевищують рівень золотовалютних резервів), то рано чи пізно досягнуть точки неповернення, і, не виключено, доведеться вибирати, що саме обслуговувати - борги чи соціальні зобов’язання. Причому якщо в 2012 році основний обсяг виплат припадає на внутрішній борг, то в 2013-му - на зовнішній (валютний).
Втім, у будь-якому разі вповільнення економіки, входження в рецесію та «фінансове ембарго» не несуть у собі значних ризиків дефолту саме цього року.
Проте вже зараз цілком зрозуміло, що дива не станеться, а футбол допоміг стати багатою і щасливою не всій Україні, а лише нечисленній купці «відкотників», які на усушці й утрусці у процесі освоєння бюджетних грошей «заробили» й вивели в горезвісні «теплі країни» свої чергові мільйони.
Порівняно невеликий скупий літній валютний дощик від Єврочемпіонату, традиційний приплив валюти з «теплих країн» до осінніх виборів і, звичайно ж, новорічні свята - це всього лише ще одна чергова відстрочка для країни.
Однак, можливо, ця відстрочка остання, і вже навесні наступного року, а може й раніше, все ж таки доведеться сплатити за рахунками.