Після падіння режиму Януковича минуло півтора року, проте система відносин між замовником та виконавцем робіт із ремонту доріг анітрохи не змінилася.
Так і напрошується висновок: хоч би яка влада панувала в Україні - авторитарна чи квазідемократична, а дорожні організації, насамперед державної форми власності, місяцями не можуть отримати кошти за виконані роботи. У різних регіонах України картина різниться в деталях, але в основному схожа.
Держбюджет уже хронічно боргує державним дорожнім організаціям. У цих коштах закладена і зарплата працівникам облавтодорів та їх філій у районах.
Принаймні з 2012 р. по нинішній день працівники філій Тернопільського облавтодору щороку по декілька місяців не отримують зарплату. Торік працівники райавтодорів, дорожньо-експлуатаційних дільниць пікетували будівлю облдержадміністрації і погрожували страйком. Під завісу року борги із зарплати їм титанічними і героїчними зусиллями зацікавлених сторін погасили, напруга на певний час спала, однак у 2015-му ситуація повторилася.
Начальник відділення Національної служби посередництва і примирення Наталія Шершньова запевняє: "На цей час залишилося дві вимоги працівників облавтодору та його філій до роботодавця - щодо термінів виплати зарплати і компенсації втрат за роз'їзний характер робіт. Якщо відбувається переговорний процес з участю представників роботодавців і працівників, а також місцевих органів влади - райдержадміністрацій, то роботодавець усе-таки знаходить кошти на ліквідацію заборгованості із зарплати, як це було торік..."
Уряд і Міністерство фінансів звітують, що за січень-липень 2015 р. доходи державного бюджету, порівняно з аналогічними періодом минулого року, зросли майже на 90 млрд грн. Додалися надходження акцизного податку - з вироблених в Україні підакцизних товарів (сюди входить пальне) - на 7,2 млрд грн, а з ввезених на митну територію Україну - аж на 11,4 млрд грн.
Але на периферії цього благополуччя не видно. Днями працівникам райавтодорів та облавтодору заледве виплатили зарплату за червень, а надворі - вересень. Загальний борг на час підготовки матеріалу перевищує 2 млн грн. До цієї суми не входять витрати, пов'язані з роз'їзним характером робіт (тут борги частково тягнуться ще з 2012 р.) І це при тому що в більшості філій працівники переведені на триденний робочий тиждень. За останніх півтора року в системі Тернопільського облавтодору звільнилося з роботи 200 людей, а залишаються працювати переважно особи передпенсійного віку та ті, які поки що не можуть знайти іншу роботу.
Не отримуючи зарплати, люди знову готові вдаватися до акцій протесту. Адже вони позбавлені елементарних засобів до існування. Голова Тернопільської обласної ради профспілок Андрій Присяжний наголошує, що працівники дорожньої галузі не вимагають чогось надреального: "Якщо служба автомобільних доріг є замовником робіт, то нехай оплатить ці роботи, щоб люди отримали зарплату. Бо у перипетіях, складних взаємовідносинах між центром і територіями люди не винні. Вони вчасно виходять на роботу, сумлінно виконують свої обов'язки і повинні за це отримати кошти..."
Державні дорожні організації державними ж органами послідовно знищуються. Державне агентство автомобільних доріг, як замовник робіт за кошти держбюджету, бажає мати справу з приватними фірмами, засновниками яких є керівники цієї ж організації на регіональному та всеукраїнському рівнях або їхні родичі. Вимоги до учасників торгів виписуються під конкретного, заздалегідь визначеного переможця. З банальної причини: з державних закупівель приватники шлють "нагору" відкати на мільйони гривень, та й самі небідно живуть.
На жаль, керівництво Служби автомобільних доріг в області з якихось особливих причин не встигло розповісти авторові цих рядків, як виглядає борг за виконані роботи перед Тернопільським облавтодором на суму понад 17 млн грн. на 1 вересня ц.р. порівняно із заборгованістю приватним фірмам, і яких заходів вживає замовник робіт, щоб розрахуватися з підрядниками різних форм власності.
Дуже часто приватні фірми, які стають переможцями торгів на проведення ремонтів доріг, не мають власної техніки, але орендують її в тих-таки державних дорожніх організацій - райавтодорів і дорожньо-експлуатаційних дільниць. Тримаються на плаву ті автодори, в яких ще залишилися діяльні керівники. Вони шукають договірні роботи з сільськими, селищними чи міськими радами. Та ось знайома біда: керівники органів місцевого самоврядування теж здебільшого хочуть мати справу з приватниками. Або доходить до того, що райавтодори не мають уже справної техніки для виконання ремонтних робіт. За великим рахунком, у недалекому майбутньому їм залишиться тільки утримувати дороги, особливо взимку, бо цього приватник робити не хоче: бізнес неприбутковий. Проте коли недержавних організацій у цьому сегменті ринку істотно побільшає, то й гроші чималі можна буде "піднімати". В єдиний ланцюжок будуть пов'язані приписки виїздів - замовлення на виконання робіт - і, звісно ж, відкати.
10 липня ц.р. Кабмін прийняв постанову №576 про ліквідацію "Укравтодору", а його дочірні підприємства - облавтодори - вирішив віднести до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг. Швидше за все, облавтодори разом із дорогами місцевого значення передадуть у комунальну власність областей (обласних рад). Тоді, не виключено, керівники обласних рад і адміністрацій скажуть: ми беремо дорожні організації, але без боргів. Ці підприємства перереєструють, а борги з виплати зарплати залишаться за старими облавтодорами, і навряд чи хтось колись ті борги вже ліквідує.
В Україні стан доріг більш ніж поганий. Ринок робіт із поточного й капітального ремонту - місткий. І робіт, як запевняють фахівці, вистачить, щонайменше, на три десятиліття - як приватним, так і державним організаціям. Без державних закупівель на конкурсних засадах тут не обійтися. Але мають проводитися електронні торги, щоб замовник не зміг порушувати стандартних умов конкурсу, не знав назв його учасників і, відтак, не міг у ручному режимі "добирати" переможця. Тоді відпаде потреба ділити учасників на "чорних" і "білих", залежно від того, хто з них відстібне "нагору".