«Не для того ми підтримували помаранчеву революцію, аби все залишилося по-старому, — кажуть бізнесмени. — Не можна, щоб чиновники, наближені до верхівки старої влади, і далі безкарно коїли що хочуть». Відверті розмови з керівниками підприємств різного калібру, з представниками об’єднань підприємців і бізнесів-асоціацій лише підтверджують: люди налаштовані рішуче. Нині, коли формується нова виконавча влада, вони готові буквально вийти ще раз на вулиці, аби повністю очистити авгієві стайні влади від тих, хто ще вчора використовував державну машину для підтримки «свого кандидата», а тепер перефарбувався в жовтогарячий колір.
Пункт 1: чиновник завжди має рацію...
Вислуховуючи абстрактні промови директорату, автор був упевнений, що ті мали на увазі передусім податкові органи, які примудрилися викачати податки з їхніх підприємств на місяці наперед у період президентської гонки. Аж ніяк. Не бракує й інших держструктур, які, прикриваючись гарними гаслами, витончено знущаються над бізнесом. Як яскраві альтернативні приклади найчастіше наводилася активна діяльність Держдепартаменту ветеринарної медицини й особисто його глави Петра Вербицького, а також Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики під керівництвом Леоніда Школьника. З’ясувалося, держструктури з такими мирними назвами мають над бізнесом владу не меншу, ніж податкова. Зупинити діяльність того чи іншого підприємства для них — дрібниця. Привід знайти завжди можна. Для цього прогалин у нашому законодавстві достатньо. (Замість того, щоб «латати», їх використовують.) Урешті-решт, можна скористатися внутрішніми наказами (не зареєстрованими в Мін’юсті), які дозволяють підсилити свій вплив на бізнес, обмеживши його законні права. А в підприємства шансів довести свою правоту практично немає. Чиновник у нашій країні ні за що не відповідає, навіть коли він порушує закон. Так було досі. І триває далі...
Пункт 2: якщо чиновник не має рації, дивися п.1
Подолати всі технічні бар’єри вам допоможе новоспечена асоціація «Укрінтерстандарт». Такого висновку мимоволі доходиш після прочитання хвалебної статті, що розповідає про переваги для тих підприємств, котрі ввійдуть у зазначену структуру. Фахівці в галузі стандартизації, метрології та сертифікації засвідчують: із виникненням «Укрінтерстандарту» багато питань вирішуватимуться ефективніше. Адже завдяки асоціації з’явилася можливість «розділити деякі функції Держспоживстандарту й ефективніше використовувати його можливості».
Стоп. Як це розуміти? Неприбуткове добровільне об’єднання підприємств збирається використовувати можливості й ресурси Держспоживстандарту? Тобто держкомітет, замість того, щоб виконувати свої законні функції, самостійно передасть частину своїх повноважень асоціації. Остання ж займеться «здійсненням діяльності у сфері оцінювання відповідності, метрології, стандартизації й управління якістю, а також удосконаленням технічних законодавчих механізмів у цій сфері». А ще захистом корпоративних інтересів підприємств, котрі увійдуть до її складу. Підприємства-члени першими дізнаватимуться про зміни у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та стандартизації й навіть зможуть брати участь у розробці цих-таки стандартів. Усе це задоволення за якихось 5% річного доходу підприємства-члена, плюс вступний внесок.
Поставлені запитання перетворилися на риторичні після прочитання повідомлення на офіційному сайті Держспоживстандарту — головою Ради директорів асоціації «Укрінтерстандарт» є глава Держспоживстандарту Леонід Школьник. Серед основних засновників асоціації — державні підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» і «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів». Коли так, то чи варто сумніватися, що вчорашні підприємства-клієнти Держспоживстандарту, увійшовши до такої асоціації, справді перетворюються на повноправних партнерів, зацікавлених у спільному вирішенні питань... Так пише автор тієї самої хвалебної статті.
Схоже, закон чиновникові не указ. Інакше він звернув би увагу на закон про захист економічної конкуренції. Ст.16 забороняє делегування повноважень органів влади, якщо це призводить до обмежень або спотворень конкуренції. Про яку конкуренцію можна говорити між підприємствами—партнерами органу державної влади та його рядовими клієнтами, які не сплачують внески. Не зайве було б також час від часу освіжати в пам’яті ст. ст.1 і 5 закону про боротьбу з корупцією. Особливо в частині надання асоціацією додаткових послуг.
Сертифікація плюс страхування
Ще одне ноу-хау Держспоживстандарту в боротьбі за права споживачів — «добровільне» страхування відповідальності виробника за якість продукції. Тепер підприємству не досить продукцію сертифікувати — бажано ще й самому застрахуватися, але не будь-де, а в конкретній страховій компанії. Натомість йому обіцяють: позбавити перевірок, організувати спрощену сертифікацію та, що справді важливо (без жартів), нарахувати додаткові бали при участі у всеукраїнському конкурсі якості «100 кращих товарів». (Для тих, кого зацікавив конкурс: платити доведеться за кожен вид продукції до 3 тис. грн., фіналістам — від 3 до 15 тис. грн. Гроші перераховуються на рахунок ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».) Слід зазначити, конкурс, що проводиться під патронатом президента, зажив великої популярності в підприємств, — на регіональному рівні в ньому беруть участь понад тисячу учасників.
До речі, сертифікація, за яку, також платять гроші (тут усе законно) передбачає певну процедуру. Тому незрозуміло, про який спрощений варіант може йтися. Отже, від належної сертифікації продукції можна відмовитися, тільки б виробник застрахувався де треба. І жодних проблем для Держспоживстандарту. Гроші за сертифікацію отримано, а за якість товарів відповідає страхова компанія.
Знову дружити з чиновниками?..
Ось вам і спотворення суті сертифікації на додачу до спотворення конкуренції, хоча все, що вмістилося в одну статтю, і те, що залишилося за її межами, робиться виключно на догоду якості, а ще з урахуванням високих європейських стандартів. Ще б пак, адже глава Держспоживстандарту піарить себе як міжнародного діяча у сфері стандартизації. Адже Леонід Кучма свого часу призначив його представником України в раді Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Краще б Кучма-президент спитав у Леоніда Школьника, коли запрацюють у нашій країні давно ухвалені парламентом закони «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про акредитацію органів із оцінювання відповідності». Вони потрібні державі, і дотримання їх давно чекає бізнес, який не хоче домовлятися з чиновниками через страхування, участь у конкурсах, асоціювання та інші чиновницькі вигадки. Він чекає від нової влади обіцяних прозорих правил гри. І чесних чиновників. Хоча комусь може видатися, що це, мабуть, уже занадто…
Коментарі експертів
В’ячеслав Биковець,
віце-президент Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України
— Ми провели серію прес-конференцій, круглих столів та слухань у Києві, Ужгороді, Кіровограді, Харкові, Львові, Чернігові, Хмельницькому. А також опитування підприємців. Більшість опитаних (58%) зіштовхувалися зі складнощами процедур стандартизації й сертифікації. Відзначалися забюрократизованість системи, тривалість і складність процедури, відсутність прозорості. Лякає висока вартість цих процедур, причому не завжди обгрунтована. 22% підприємців підкреслювали, що при проходженні сертифікації і стандартизації в них вимагали неофіційні платежі.
В’ячеслав Сокерчак, президент асоціації СОВАТ
— Навмисне створення колізій у законодавчих і нормативних актах — один зі способів тиску на бізнес із боку Держспоживстандарту. Безглузді додаткові затрати викликала примусова голографізація копій сертифікатів відповідності. Крім того, новим стандартом від 1.10.04 р. (за його розробку виробники лікеро-горілчаної продукції заплатили пристойні гроші) без жодних обгрунтувань Держспоживстандарт обмежив термін придатності виробленого в Україні алкоголю, чим зробив вітчизняну продукцію неконкурентоспроможною. Попри відповідне доручення Кабміну, стандарт досі не змінено. Усі, хто був до цього причетний, і далі обіймають свої посади.
Олександр Васильченко,
голова ради директорів «Укрхлібпром»
— Який сенс було влаштовувати повальний контроль хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів (наказ Держспоживстандарту № 266 від 25.11.04), якщо достеменно відомо, що практично вся забракована на ринку хлібопродукція припадає на частку міні-пекарень і приватного підприємця.
Чи не простіше (й ефективніше) боротися з цим явищем, зробивши жорсткішими вимоги стандартів і створивши рівні умови для всіх товаровиробників різних форм власності? Така думка більшості галузевих об’єднань і асоціацій: Асоціації приватних пекарів, об’єднання «Укрхлібпром», асоціації «Укркондитер», «Укрпродспілки», Української асоціації споживачів та ін.
Валентина Хоменко,
генеральний директор асоціації «Укртютюн»
— Концентрація величезних повноважень в одному органі й прихід 2002 року нової команди управління дозволили перетворити Держспоживстандарт на інструмент тиску на бізнес.
Через непрозорість процедур ухвалення рішень і безвідповідальність держслужбовців видаються накази, які безпосередньо впливають на бізнес. При цьому суб’єкти господарювання можуть просто й не знати про їх існування.
Так, наказом №305 від 30.12.04 Держспоживстандарт, без узгоджень і на порушення норм законодавства, анулював своє ж рішення від 4 жовтня 2004 року про запровадження з 1 січня 2005 року міждержавного стандарту в галузі виробництва сигарет. І це при тому, що стандарт з усіма узгоджено, затверджено Держспоживстандартом і вже офіційно опубліковано із зазначенням дати запровадження. Замість нового Держспоживстандарт намагається відновити дію стандарту 1981 року, який містить застарілі норми.
Як можна прогнозувати виробництво, коли за день до запровадження очікуваного виробниками стандарту два чиновники тихо в кулуарах приймають такі рішення?