- Скажіть, дефолт - це добре чи погано? Його боятися чи чекати з нетерпінням?
- Дефолт - це ні добре, ні погано, це як пощастить.
(Діалог у соцмеражах)
На продовження цього діалогу наведу аналогію. Дефолт можна порівняти з хірургічним втручанням в економіку. Операція - це добре чи погано? Відповідь однозначна: коли решту засобів вичерпано, лікування неможливе - залишається оперувати, і результат операції певною мірою непередбачуваний.
Я завжди підкреслюю, що жодне економічне чи політичне явище не має однозначних наслідків для економіки. Дефолт не є винятком. Як результат хірургічної операції визначають майстерність хірурга та міцність організму, так і наслідки дефолту залежать від кваліфікованих дій уряду та запасу міцності економіки.
Звісно, в ситуації, коли країна давно балансує на межі, пересічному українцеві не варто сидіти склавши руки, розраховуючи на безмежну витривалість вітчизняної економіки чи професіоналізм наших політиків і фінансистів. Якщо так станеться, що дійде до радикального лікування хвороби державних фінансів, - то є сенс подбати про себе особисто або принаймні знати, що робити, аби легше пережити лиху годину…
Насамперед треба нагадати, що дефолти бувають різні. Суверенний дефолт - це неспроможність держави розрахуватися за своїми зобов'язаннями з кредиторами. Є два види дефолту: фактичний і технічний. Технічний дефолт - це ситуація, коли держава не може погасити певні зобов'язання у конкретний момент часу, але в перспективі залишається платоспроможною. А фактичний означає, що грошей у державі для розрахунків із кредиторами немає, і вони не передбачаються. Крім того, важливо, яких боргів держава не може віддати - зовнішніх чи внутрішніх, і в якій валюті вони номіновані. Залежно від цього, дефолт може оголошуватися тільки за внутрішніми чи тільки за зовнішніми зобов'язаннями. Ну й зовсім "тяжкий" випадок - повна неспроможність держави погасити всі борги - як зовнішнім кредиторам, так і власним громадянам і суб'єктам економіки.
Як випливає з визначення, суверенний дефолт пов'язаний із нераціональною борговою політикою, коли обсяги запозичень і витрати на обслуговування державного боргу перевищують можливості держави акумулювати кошти. Однак великий державний борг сам собою не є першопричиною дефолту. Якщо звернутися до класиків макроекономіки, то вони взагалі відкидали можливість "банкрутства" держави, пояснюючи це тим, що уряд може рефінансувати борги, збільшувати податки і друкувати гроші, що, звісно, не виключає негативних наслідків для економіки. Фактично, термін "банкрутство" і справді неправомірно застосовувати до держави, бо, на відміну від підприємства, її не можна продати чи закрити за борги. Втім, глибина й частота криз кінця ХХ - початку ХХІ ст. в умовах посилення глобалізації примушують ставитися до питання дефолту серйозніше.
На думку економістів, ризик виникнення дефолту більше властивий країнам, що розвиваються, зі слабкими економіками та низьким рівнем ВВП. При цьому спрацьовує низка каталізаторів - неефективна грошово-кредитна політика, політичні чи соціальні потрясіння, бюджетний популізм, системна банківська криза і втрата довіри до банків, висока залежність від кон'юнктури на сировинних ринках, зростання безробіття та втрата доходів бюджету тощо. Певною мірою поєднання цих чинників для кожної країни унікальне, тому і причини, і наслідки дефолту істотно різняться.
Якщо розглядати досвід сусідньої Росії, яка пережила дефолт у 1998 р., варто відзначити кілька моментів. На тлі постійних фінансових труднощів, які почалися після розпаду Радянського Союзу, слабкості банківської системи та хронічного дефіциту бюджету, що й зумовлював значні запозичення, з метою подолання інфляції проводилася жорстка монетарна політика. Вона супроводжувалася підтримкою завищеного курсу рубля. Це привело до надмірного зростання імпорту та зменшення внутрішнього виробництва. Уряд не встиг вчасно провести девальвацію, побоюючись банкрутства банківської системи, яке, врешті-решт, сталося - уже під впливом зовнішніх чинників. Каталізатором послужили різке падіння ціни на нафту (залежність від кон'юнктури на сировинних ринках) і азійська фінансова криза (відплив капіталу з ринків, що розвиваються). У зв'язку з цим слід сказати, що нинішнє девальвування курсу гривні - виправданий, навіть трохи запізнілий крок, хоч би як болісно це позначалося на життєвому рівні населення і хоч би який шквал критики уряду викликало.
Які наслідки загалом може мати дефолт? Якщо розглядати зобов'язання перед зовнішніми кредиторами, ситуація рідко буває критичною. Як уже згадувалося, суверенна держава - не підприємство, і кредитори хоч-не-хоч вимушені йти на компроміс, реструктуруючи борги. Україна вже потрапляла у ситуації технічного дефолту за деякими зовнішніми позиками. Досі уряду вдавалося успішно домовлятися з кредиторами. В історії відомі й ситуації з частковим списанням боргів, як, наприклад, Польщі та Єгипту в 1992 р., хоча вони є, швидше, винятком, ніж тим випадком, на який слід розраховувати.
Залежно від сукупності інших чинників, дефолт за зовнішніми зобов'язаннями може пройти й непоміченим для більшості економічних агентів, як це було досі в Україні, але у разі оголошення суверенного дефолту - призведе до серйозних випробувань для економіки. Насамперед, відбудуться зниження інвестиційного рейтингу країни та повна її ізоляція від зовнішніх фінансових ресурсів, підвищення і так немалих відсоткових ставок та відплив капіталу. Банківська система особливо чутлива до таких процесів, оскільки рейтинги банків залежать від рейтингу країни, а отже, вони втратять можливість залучати дешеві зовнішні ресурси. Підвищення відсоткових ставок боляче вдарить по економіці, звузивши і так не дуже великі можливості доступу підприємств до кредитних ресурсів. Як наслідок - згортання виробництва, збільшення безробіття, зниження життєвого рівня населення та новий виток бюджетного дефіциту. Ще один негативний наслідок - значні втрати банківської системи через девальвацію національної грошової одиниці, що спричинить непоодинокі випадки банкрутств банків, а за "ефектом доміно" - і підприємств. У разі суверенного дефолту за зовнішніми боргами держава часто втрачає частину свого економічного суверенітету, що виражається в несамостійності уряду у прийнятті рішень, їх переорієнтації на інтереси кредиторів, а не національної економіки. Глибина кризи залежатиме від того, як усі ці явища збіжаться в часі й наскільки ефективно діятиме уряд.
Утім, є й позитивні наслідки. Відмова від виплат за зовнішніми зобов'язаннями зменшує навантаження на державний бюджет і дозволяє спрямувати ресурси на внутрішні потреби. В умовах відсутності зовнішнього фінансування уряд змушений оптимізувати витрати, відмовитися від популістських рішень і послабити неефективну державну підтримку застарілого виробництва. Посилюються приватизаційні процеси, відбувається структурна перебудова економіки. Держава також отримує можливість домовитися про зменшення боргу в частині накопичених відсотків, які нерідко є доволі значними. Скорочення імпорту та його різке подорожчання примушує споживачів переорієнтуватися на вітчизняні товари, що дає потужний поштовх розвиткові національного виробництва. Водночас підвищуються можливості для експорту, адже здешевлення робочої сили та інших факторів національного виробництва робить вітчизняні товари більш привабливими для зовнішнього споживача. Для України це може стати передумовою розвитку галузей, найбільш перспективних, з огляду на кон'юнктуру світових ринків, - сільського господарства, харчової та легкої промисловості. В умовах дефолту неминуче тріскають усі фінансові бульбашки, втрачають працездатність найбільш роздуті сфери економіки. Дефолт, таким чином, стає інструментом підвищення конкурентоспроможності національної економіки, що й дозволяє порівняти його з хірургічною операцією, після якої пацієнт (економіка) отримує шанс на нове життя. Але тільки за умови ефективного державного менеджменту.
Якщо говорити про внутрішній дефолт, то наслідки можуть бути схожими, однак він значно більше впливає на банківську систему, особливо коли вона є основним кредитором уряду. Крім того, внутрішній дефолт призводить до більших соціальних втрат населення через замороження соціальних виплат, скорочення зайнятості, втрату заощаджень.
Хто постраждає серед перших в Україні у разі гіпотетичного дефолту? Відповідь очевидна - ті сфери, які найбільше залежать від імпорту і кредитних ресурсів. Це передусім будівництво, машинобудування, торгівля, частково - транспорт і легка промисловість. Крім втрат від девальвації національної грошової одиниці, зменшення попиту на свою продукції, вони можуть зіштовхнутися і з більш жорсткими умовами розрахунків з іноземними постачальниками. Скорочення внутрішнього попиту торкнеться тих товарів та послуг, які не є першою необхідністю, - автомобілів, ювелірних виробів, дорогої електроніки, делікатесів, туристичних та ресторанних послуг. Зменшення роздрібного товарообороту зачепить і ритейл. У банківській системі слід очікувати кризи неплатежів за валютними кредитами і чергового зростання портфелю токсичних активів. Невідомо також, як поведуться іноземні материнські банки стосовно своїх вітчизняних дочок: продовжуватимуть підтримувати фінансово, заморозять подальші інвестиції чи захочуть вивести капітал.
Ну й найважливіше - що робити? Простих і універсальних рецептів не існує, однак є кілька важливих речей, які треба робити вже сьогодні, незалежно від прогнозів. Насамперед - це імпортозаміщення. Виграє від ситуації той, хто швидше й ефективніше переорієнтується на внутрішнє виробництво, знайде заміну імпортній сировині чи товарам. Про "короткі гроші" доведеться на певний час забути, а капітал - спрямувати у галузі й сфери, привабливі в середньо- та довгостроковій перспективі: потенційно експортоорієнтовані, незалежні від імпорту енергоносіїв, ті, чиї активи тимчасово знецінилися, зокрема внаслідок втрат від згортання торгівлі з Росією і країнами Митного союзу, ну й звичайно - в енергоощадні технології. Великий потенціал має, на мою думку, туристична галузь. Яскравий приклад цього - ОАЕ, які, планомірно розвиваючи туристичну інфраструктуру, зуміли компенсувати зменшення доходів від видобутку нафти.
Якщо підприємства, котрі працюють у преміум сегменті, особливо не постраждають, то для решти настануть тяжкі часи. Навіть коли середній клас в Україні не вийде з цієї категорії, то прагнутиме оптимізувати свої витрати. Тому тим, хто орієнтований саме на таких споживачів, треба вже тепер диверсифікувати свої товари та послуги, збільшуючи їх частку в нижчому ціновому сегменті. Деяким підприємствам варто "перечекати" кризу що називається на "холостому ходу" - підтримуючи економічну активність на мінімально допустимому рівні, щоб запобігти ще більшим втратам. Не слід забувати і про ліквідність, зокрема для ритейлу. ЇЇ доведеться наростити, у тому числі за рахунок жорсткої економії, адже кредит обмежиться і стане дорожчим.
Чого слід чекати, і що робити простим громадянам? Якщо внаслідок дефолту розпочнеться системна криза, вона не омине жодного українця. І превентивних заходів слід вживати негайно. Основні поради тут прості й банальні: "подушка безпеки", ліквідність та диверсифікація, контроль за витратами. Дослідження показали, що багато українців не навчилися жити в межах своїх доходів і заощаджувати. Не сприяє цьому й агресивна реклама фінустановами своїх споживчих позик на кшталт "жити краще вже зараз". Але якщо сьогодні ви маєте роботу та стабільні доходи, завтра все може змінитися. Підприємства оптимізуватимуть витрати насамперед за рахунок скорочення персоналу, як це вже було у
2008 р., якісь муситимуть взагалі згорнути свою діяльність. Почастішають невиплати заробітної плати, у тому числі через проблеми в банківській системі, скоротиться державне фінансування соціальних програм. На випадок таких труднощів і потрібна "подушка безпеки" - обсяг заощаджень, який дозволить прожити певний час без доходів. Вчені встановили, що оптимальним є запас коштів на пів року автономного життя. Стільки часу в середньому потрібно, щоб знову знайти роботу або інше джерело доходів.
Заощаджувати слід розумно. Якщо ви не ризиковий інвестор і не плануєте заробляти на різких коливаннях курсу, диверсифікуйте свої вкладення в різні валюти, тоді втрата за одними компенсуватиметься зростанням за іншими, і ви збережете свій капітал. Але пам'ятайте: купувати валюту треба коли вона падає, а коли зростає - продавати, а не навпаки. Зробіть невеликий запас готівки, наприклад орендуйте банківський сейф. Не тримайте всі свої кошти на одному рахунку чи в одному банку. У разі банкрутства банку виплати за депозитами здійснюються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тільки в межах певної суми, яка на сьогодні становить 200 тис грн. Перевірте, чи ваш банк є членом цього Фонду. Врахуйте, що кошти на рахунках фізичних осіб-підприємців та рахунках у коштовних металах не повертаються! Вибираючи банки, оминайте ті, які пропонують надто високі, порівняно з іншими, відсоткові ставки, - це часто свідчить про підвищений ризик. Якщо ви самостійно не можете визначити надійність банківської установи, продивіться, що пишуть про неї у засобах масової інформації. Корисними можуть бути рейтинги надійності вкладів. Моніторте ситуацію постійно, і якщо виникнуть найменші сумніви у стабільності роботи вашого банку, постарайтеся перевести кошти в інший у безготівковій формі. Відкривайте тільки карткові рахунки, - у разі обмежень за готівковими операціями ви зможете розрахуватися карткою у торговельних мережах.
Оптимізуйте свої витрати вже тепер: знайдіть вітчизняні аналоги імпортних товарів, відмовтеся від напівфабрикатів, фастфудів та шкідливих звичок, не купуйте речі, без яких можете обійтися, не відпочивайте й не розважайтеся у кредит. Зробіть невеликі запаси продуктів та ліків першої необхідності. Ніколи не позичайте, якщо не очікуєте підвищення доходів. Дорогий холодильник чи домашній кінотеатр, куплені в кредит, - це не інвестиція. Але швейна машинка або комп'ютер можуть стати джерелом додаткового заробітку. Якщо ж із тих або інших причин без кредиту не обійтися, пам'ятайте просте правило: позичати слід у тій валюті, в якій отримуєш доходи. Багатостраждальним позичальникам за валютними кредитами можна порадити тільки одне - шукати спосіб перекредитуватися в національній валюті. Якщо ж це неможливо зовсім - не пускайте все на самоплив. Зустріньтеся з представником банку, домовтеся про відстрочку, кредитні канікули, реструктуризацію чи інші рятівні для вас заходи. У разі бездіяльності ваші наступні платежі йтимуть, швидше за все, на погашення штрафних санкцій і відсотків, а борг зменшуватися не буде.
І останнє. Зажди зберігайте спокій і здоровий оптимізм. Хоча це й не допоможе уникнути труднощів зовсім, однак дозволить пережити їх значно легше…