Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Українським центром економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, половина громадян України (50,5%) не має ніяких заощаджень. Ще 34,4% мають заощадження, яких вистачить на термін від одного місяця до півроку, й лише 3,2% опитаних заявили про наявність заощаджень, достатніх, аби прожити рік і більше. У соцопитуванні брали участь 2013 респондентів із усіх регіонів України.
Слід, певне, зробити серйозну поправку на ментальність українського народу, який завжди намагається трішки «прибіднитися», й на різне сприйняття поняття «заощадження» — одні й 1000 гривень вважають заощадженнями, іншим і сотня тисяч здається дуже дрібною сумою. Наш народ, на жаль, ще не призвичаївся «до нових реалій» і не вміє грамотно робити заощадження й використовувати існуючі фінансові інструменти для того, щоб не тільки зберегти, а й, по змозі, примножити зароблені гроші.
Валюта
З перших днів «перебудови» традиційним засобом захисту грошей від гіперінфляції люди вважали «тверду валюту» — передусім американський долар.
Події останніх років, що почалися дивовижною сталістю курсу гривні й закінчилися метаморфозами курсу євро—долар, підірвали впевненість у «твердокамінності» американської валюти. Саме протягом останніх двох років долар США перестав не тільки бути засобом примноження капіталу, а й виконувати функції збереження заощаджень. 2001 року національна валюта не лише не девальвувала, а й зміцнилася відносно долара на 2,56%. А дефляція 2002 року остаточно переконала українського обивателя в надійності вітчизняної гривні та змусила навіть «скидати», нехай і не масово, валюту США.
У травні курс євро до американського долара досяг максимального за останні 4,5 року значення! Тільки за квітень-травень, протягом яких зростання курсу становило в середньому близько 200 пунктів на тиждень, євро подорожчав відносно долара на 12%. Українські громадяни, котрі зробили вклади в євро рік тому, крім 9—10% річних, пропонованих українськими банками за даним видом депозитів, виграли ще близько 40—45% на різниці курсів. Погодьтеся, доход у 50–55% річних — дуже вдале примноження капіталу. На жаль, настільки завбачливих українців було дуже мало. Чи слід і далі робити ставку на «єдиноєвропейську» валюту — запитання, яке не має однозначної відповіді. Утім аналітики всього світу й українські банкіри досить одностайні в думці, що падіння долара відносно євро протягом найближчого року триватиме. Зокрема, Deutsche Bank AG офіційно заявив, що підвищує прогноз за курсом USD/EUR на найближчий рік до 1,25 USD/EUR проти попереднього прогнозу в 1,2 USD/EUR. Проте довіряти прогнозам — така сама невдячна справа, як і їх робити. Скільки аналітиків віщувало зростання долара після перемоги США в Іраку — і всі помилилися.
Ідеальну стратегію поведінки дрібного інвестора, якими є українські фізособи, було озвучено більшістю банкірів (зокрема головами двох центральних банків «братерських країн» — Стельмахом і Геращенком) минулого літа, під час «коливного паритету» двох світових валют на готівковому ринку двох країн: «50% слід зберігати в національній валюті, 30% — у євро і лише 20% — у доларах». Досить щира та продумана порада банкірів актуальна й на сьогоднішній день.
Утім, реально заробити на валютних коливаннях можна на міжнародних валютних ринках, доступ до яких українські громадяни можуть одержати через спеціалізовані компанії, зокрема й через «просунуті» вітчизняні банки.
Угоди на ринку Forex можна укладати самостійно чи за посередництвом валютного брокера, заплативши за консультації, надання інформації в реальному режимі часу, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Маючи кілька тисяч доларів, можна оперувати сотнями тисяч одиниць «твердих» валют, збільшуючи цим свій можливий доход або програш. Заняття це має спорідненість з азартною грою. Доход залежить від кваліфікації валютного спекулянта (консультанта) й талану, гарантій практично немає.
Цінні папери
На відміну від більшості країн «перехідного періоду», в Україні вкладення грошей фізичними особами в цінні папери не стало поширеним. Головною причиною відсутності активності населення в інвестуванні грошей у папери вітчизняних підприємств, вочевидь, є той осад, що залишився в українців після ваучерної приватизації та «цінних» паперів різноманітних трастів і довірчих товариств. Утім, існують і чисто технічні труднощі інвестування фізосіб у цінні папери підприємств.
Вкладати сьогодні гроші в акції компаній — найбільш ризикована й невдячна справа. У переважній більшості підприємств свідомо занижують свою доходність, а дивіденди за акціями не виплачуються й скеровуються, у найкращому випадку, на капіталізацію компаній. Котирування акцій перебуває, як правило, на рівні нижче номіналу й вигідно їх продати можна тільки тоді, коли якийсь багатий інвестор воліє придбати великий пакет акцій.
Навіть якщо поталанить придбати акції високоліквідних компаній (таких як ВАТ «Укрнафта», акції енергогенерувальних компаній), реальний прибуток вони зможуть принести лише через рік, при вдалому збігу цілої низки обставин, які від вас ніяк не залежать.
Більш реально вкладати гроші в корпоративні облігації. Ринок цих цінних паперів останнім часом дуже бурхливо розвивається. Обсяг первинного розміщення облігацій компаній у першому кварталі нинішнього року становив 343 млн. грн. — практично половину обсягу первинного розміщення за весь 2002 рік.
Середня доходність за облігаціями у квітні—травні перебувала на рівні 17% річних. Цей показник відбиває поточні чекання інвесторів і дещо перевищує ставки на банківському ринку, що дозволяє корпоративним облігаціям залишатися привабливим інструментом для найбільших інвесторів — комерційних банків.
Позитивною є присутність (і навіть превалювання) на ринку облігацій самих комерційних банків, як правило, «солідних». Тільки в другій половині травня свої облігації випустили Мікрофінансовий банк (на суму 11,9 млн. грн.), Райффайзенбанк Україна (уже третій випуск — на суму 13 млн. грн.), банк «Надра» (13,5 млн. грн.), на підході випуски облігацій Кредитпромбанку (27 млн. грн.) і банку «Аваль» (попередньо — 80 млн. грн.). Правда, доходність за «банківськими позиками», певне, найнижча і становить від 12 до 13% річних.
Для приватних дрібних інвесторів цей інструмент менш привабливий, ніж для банків. Якщо вибрати середню ризикованість і доходність вкладень, то за облігаціями можна одержати доход на 1—2% вищий, ніж за банківським депозитом, проте з доходів від корпоративних облігацій стягується податок за ставкою 20%. Утім, любителі гострих відчуттів цілком можуть ризикнути й виграти і на цьому ринку, тим паче що він крім бурхливого зростання показує і надзвичайну стабільність — протягом останніх 12 місяців не було жодного великого скандалу чи серйозних затримок із виплатами дивідендів і погашенням облігацій.
З кінця літа минулого року Перша фондова торгова система (ПФТС) запустила торгову площадку, де фізособи можуть легально заробляти гроші на операціях із купівлі-продажу цінних паперів. Діяти в ПФТС можна через брокерську компанію. При цьому існує три варіанти роботи. У першому варіанті («брокерський рахунок») клієнт самостійно приймає рішення про угоди, а компанія тільки виконує його заявки. У другому варіанті (інвестиційний рахунок типу «фінансовий радник») клієнт користується послугами персонального фінансового консультанта. У третьому варіанті (інвестиційний рахунок типу «фінансовий попечитель») клієнт цілком довіряє брокерській компанії управляти своїм портфелем цінних паперів.
За послуги брокерів, залежно від обраного вами варіанту 1 репутації компанії, доведеться заплатити від 0,2 до 2% суми угоди. Також треба оплачувати послуги депозитарію. І не забудьте про податки. До речі, навіть якщо за підсумками року ваші операції виявляться збитковими, податок з окремих прибуткових угод однаково доведеться сплатити.
Банківський депозит
І все-таки найкраще на сьогоднішній день поєднання надійності й доходності дають дрібному інвестору банківські депозитні вклади. Гарантія повернення грошей із відсотками забезпечується, передусім, репутацією банку. На ринку практично не залишилося банків, охочих «погріти руки» на вкладах населення. Крім того, повернення вкладів до 1500 грн. у разі краху банку забезпечує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Виплату 100% від суми вкладів у державний Ощадний банк гарантує держава «усім своїм майном».
Кількість вкладів приватних осіб у банках України перевищує 7 млн. Загальна сума вкладів населення перевалила за 22 млрд. грн., при цьому зростання цієї суми останнім часом вражає навіть бувалих у бувальцях банкірів — практично по 1 млрд. грн. на місяць. До початку 2000 р. наші співгромадяни довірили банкам лише 3,7 млрд. грн. До середини 2001 р. ця сума подвоїлася. До початку наступного року вона подвоїлася знову! Але справжній бум почався десь у жовтні 2002 р. і продовжується досі. Досить сказати, що з січня до квітня нинішнього року громадяни поклали на рахунки в банках майже стільки ж грошей, скільки за період із 1995-го до 1999-го включно. При цьому ставки за депозитами неухильно падали. Тільки за 2002 рік вони знизилися на 5,8%.
Частка вкладів у валюті послідовно скорочується і ледь перевищує 45%. Причини зрозумілі: ставки в гривні все ще перевищують ставки у валюті на 5—8%. Проте спостерігається зближення відсоткових ставок за доларовими та гривневими депозитами (10—12% і 13—15% відповідно). Навіть з урахуванням чисто технічних причин, таких як високі норми резервування за валютними вкладами та практично нульові за гривневими, ця тенденція свідчить і про зростання довіри населення до національної валюти.
Ставки за депозитами залежать передусім від надійності (розміру й солідності) банку. Упевнені в собі банки, які залучають дешеві ресурси юридичних осіб і бюджету, як правило, пропонують нижчі ставки. Те саме стосується й банків з іноземним (зокрема російським) капіталом.
Зберігається диференціювання ставок залежно від суми й терміну вкладу. Як правило, що більша сума депозиту й термін його розміщення, то вища відсоткова ставка.
Серед широкого розмаїття пропонованих вкладів можна виокремити кілька особливо популярних на сьогоднішній день типів:
— З нарахуванням «складних відсотків», тобто відсотки нараховуються щомісяця на суму самого вкладу й на відсотки, нараховані раніше (часто за такими вкладами існує можливість щомісячного зняття суми нарахованих відсотків);
— «накопичувальні» внески — із можливістю поповнення (іноді — дострокового зняття грошей із рахунку);
— так звані «цільові» (частіше — «святкові») вклади, практиковані деякими банками в рамках «заохочувально-рекламних» акцій. Ставки за такими вкладами, найчастіше на 1—2% вищі, а терміни їх відкриття чи закриття приурочено до конкретної дати.
Стосовно динаміки відсоткових ставок за депозитами клієнтів, то вони, ясна річ, знижуватимуться: передусім ставки за депозитами у гривні терміном на 6—12 місяців, скоріш за все — по 0,2—0,4% річних на місяць, до 12—14% річних під кінець року. Багато банків уже сьогодні пропонують клієнтам саме такі ставки. Проте ще можна розмістити гривню на тривалий термін під 16—18% річних.
Поки що за допомогою вкладів можна трішки заробити, але депозит перестає бути засобом накопичення грошей і поступово перетворюється на засіб зберігання з компенсацією за використання. Настав час звикати й до такого стану справ. Тим паче що реальної альтернативи банківським депозитам як інструменту стабільного доходу для фізичних осіб на сьогоднішній день немає.