В останні дні своєї роботи, буквально під завісу, Верховна Рада прийняла Закон №5141 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо деяких питань спадкування). Зміни, на думку розробників, спростили процедуру оформлення спадщини для жителів сільських населених пунктів. Спрощення полягає в тому, що, крім нотаріусів, оформляти спадщину з 2016 р. зможуть "уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування". При цьому ці відповідальні особи фактично прирівнюються до нотаріусів, хоча вимоги до нотаріусів значно вищі. Згідно із законом, уповноважені мусять мати вищу юридичну освіту, досвід роботи не менше трьох років, зобов'язані пройти стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса впродовж року, а також навчитися працювати з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, що функціонує у системі Міністерства юстиції України. А ще - скласти іспит зі спадкового права.
Інша частина цього документа присвячена скасуванню оцінки спадкового майна, коли воно успадковується спадкоємцями першої та другої черг, а також у разі спадкування майна, оподатковуваного за нульовою ставкою. Це положення, безумовно, можна вважати позитивним моментом, оскільки немає рації оцінювати те, що не оподатковується. Викликають сумнів лише деякі питання надання пільг спадкоємцям другої черги. Але це нехай. Хоча й не зовсім зрозуміло, адже досі пільг у цієї категорії не було. І якби новації обмежилися змінами до закону про оцінку майна та закону про оцінку землі, то можна було б грати бравурні марші. Хоча ці марші однак були б не такими гучними, як заяви автора закону депутата Міщенка, який повідав Верховній Раді, що вартість оцінки домоволодіння становить 10 тис. грн. Ця інформація, м'яко кажучи, неправдива, оскільки після скасування корупційної схеми в оцінці у серпні ц.р. оцінка нерухомості різко знизилася і становила в середньому 500 грн (навіщо ж пересмикувати?).
Але проблема все одно є, і полягає вона в тому, що новоприйнятий закон (друга його частина) пропонує оформляти спадщину через уповноважених осіб, які фактично є псевдонотаріусами.
Трохи статистики. В Україні - 28 496 сіл і 886 селищ міського типу. На 2013 р. у країні працювало близько 7 тис. нотаріусів. Причому, судячи з численних публікацій у пресі, нотаріуси сьогодні не надто завантажені. І в таких умовах пропонується підготувати ще близько 10 тис. неповноцінних нотаріусів, які будуть завантажені ще менше. Хоча проблеми оформлення спадщини це не вирішує - людям однак доведеться їхати на оформлення в сусіднє село або в райцентр, адже сільради є не скрізь.
Здавалося б, перш ніж щось пропонувати, тим більше до закону, необхідно проаналізувати те, що вже є, і спробувати використовувати його ефективніше. Та врахувати, що приблизно для 20 тис. населених пунктів все одно нічого не зміниться. І людям доведеться вирішувати свої питання в райцентрі.
До речі, у пояснювальній записці до законопроекту написано, що цей документ не призведе до додаткових видатків із державного бюджету, з чим аж ніяк не можна погодитися. А хто готуватиме 10 тис. нових нотаріусів? За які кошти? Адже навіть коли взяти готових випускників юрфаків університетів, які вже мають трирічний стаж, - все одно знадобиться час на їх навчання, рік стажування та складання іспиту. А приватні ж нотаріуси самі оплачують ці навчання й стажування. І тоді постає запитання: уповноважені особи теж самі оплачуватимуть? Якщо самі, то це буде їхня інвестиція, яку вони захочуть повернути, і оформлення спадщини буде зовсім не безплатною процедурою. Більше того, як монополісти у своєму населеному пункті уповноважені особи почнуть диктувати власні розцінки! Якщо ж ця процедура буде безплатною, то з бюджету доведеться виділити кошти на оплату навчання та стажування величезної кількості людей, які не будуть особливо завантажені, як не завантажені сьогодні ті 7 тис. нотаріусів, котрі можуть надавати більше послуг. І тоді який у цьому сенс? Може, простіше було б провести організаційні заходи, що дозволили б приватному або державному нотаріусу приїжджати в певний населений пункт один раз на тиждень чи один раз на два тижні - залежно від потреб населеного пункту. А держава, коли вже вона так турбується про своїх громадян, компенсувала б ці приїзди, надавала б приміщення для оформлення спадщини (і хороший Інтернет), іншими своїми діями зменшувала б витрати нотаріусів. Такий підхід значно дешевший, ніж підготовка нових недонотаріусів. Більше того, сільрада могла б проводити конкурси серед нотаріусів на виконання дій з оформлення спадщини, що було б значно ефективніше, ніж навчання величезної армії малозайнятих уповноважених.
Привертає до себе увагу й негативна рецензія Головного управління Верховної Ради на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо деяких питань спадкування) від 08.10.2014 р., внесений народним депутатом України С.Міщенком. Експерти рекомендували відправити цей закон на доопрацювання з урахуванням зауважень та пропозицій. На жаль…
Основну проблему Головне управління вбачає у можливих порушеннях прав спадкоємців (непроста штука - спадщина), у суперечностях із деякими законодавчими актами. Експерти сумніваються в компетентності псевдонотаріусів і вважають питання оплати оформлення спадкування невирішеним. І з цими зауваженнями важко не погодитися.
За великим рахунком, усе це нагадує досить гучну історію з податковою оцінкою, підготовкою величезної кількості псевдооцінювачів, вимоги до яких було знижено, порівняно з іншими оцінювачами. Навіть простежується слід людини, котра скаламутила воду в оціночному вирі. До речі, після скасування Кабінетом міністрів податкової оцінки псевдооцінювачі нікуди не зникли, а були взяті "під крило" тими ж організаторами скасованої "рейдерської схеми". І сьогодні ці горе-оцінювачі нелегально, під прикриттям господарів, клепають безграмотні звіти із заниженими вартостями, завдаючи втрат бюджету України, викликаючи головний біль спільноти оцінювачів, перед якою тепер стоїть довга й тяжка боротьба за приведення оцінки до міжнародних вимог…
Невже ми справді такі? Нам просто необхідно наступати на граблі. За аналогією з неповноцінними оцінювачами, обзаведемося ще й недонотаріусами, витративши на них величезні кошти з державного бюджету. І тільки після цього усвідомимо, що виконувати нотаріальні дії повною мірою ці свіжоспечені фахівці не можуть і проблем зі спадкуванням у сільській місцевості (особливо в 20 тис. населених пунктів, де немає сільрад) не вирішують.
Давайте не будемо винаходити велосипед, давайте ефективніше використовувати те, що вже є, для чого достатньо дати завдання й повноваження головам сільських рад із залучення та стимулювання діючих нотаріусів.
Безумовно, країні потрібне спрощення багатьох процедур, і, на перший погляд, ідея спрощення процедур реєстрації спадкування в сільській місцевості приваблива. Але, на жаль, це тільки на перший погляд. При детальному розгляді все виглядає як примітивний піар, оскільки декларовані цілі прийнятого закону не відповідають суті змін, призводять до додаткового непотрібного навантаження на бюджет, створюють псевдопрофесіоналів, яких згодом важко буде позбуватися. І, нарешті, найголовніше: така наївна простота підвищує ймовірність порушення права спадкоємців. А чи хочуть вони такої допомоги від держави?..
Коментар
Людмила ТУРОВСЬКА,
заслужений економіст України:
- Усе повторюється. Знову закон готує платформу для фальсифікацій та підробок, підмінює нотаріусів нашвидкуруч навченими фахівцями, штучно наводняє ринок псевдоспеціалістами.
Ми це вже проходили:
- підготували у 2013 р. на тижневих курсах (із масажистів, вантажників, перукарів, продавців…) понад 1 тис. податкових оцінювачів;
- розплодили за рік у кожному райцентрі по десятку приватних БТІ, в яких працює по одному спеціалісту;
- такий варіант був і з обов'язковим загальним аудитом, коли половина бухгалтерів України терміново перекваліфікувалася в горе-аудиторів.
До чого прийшли?
Постанову КМУ №231 хоч і скасовано, але псевдооцінювачі без кваліфікаційних свідоцтв і сертифікатів обслуговують фірми організаторів "податкової схеми", нелегально складаючи подоби звітів під печатками і підписами своїх господарів.
Безліч міні-БТІ у складі одного спеціаліста (без архівів, без бази попередніх даних, тобто ретроісторії справи, без матеріально-технічної бази) майструють технічні справи з різними характеристиками для одного й того самого об'єкта.
Добре, що поголовну обов'язковість проведення аудиту було законодавчо припинено, але армія псевдоаудиторів ще довго закидала ринок своїми псевдовисновками.
У результаті на виході:
- аудитори після такого законодавчого цунамі з труднощами, але змогли відновитися;
- оцінювачі ж хоч і відвоювали своє право на оцінку, але боротьбу продовжують, оскільки на ринку прописалося багато нелегальних псевдоспеців, які працюють під дахом колишніх своїх господарів і занижують вартість для оподаткування;
- система БТІ не просто дала збій, а втратила свою єдиноначальність у створенні і збереженні єдиної технічної бази даних;
- тепер у спадкових справах хочуть для кожного органу місцевого самоврядування (а їх понад 10 тис.) створити "посадових осіб" - двійників нотаріусів. Знову починаємо "ковбасити" ринок, розпорошувати документи, наводняти ринок псевдоспеціалістами, яким доведеться ще й зарплату платити…
І це все нагортається грудкою замість того, щоб управлінням юстиції всього лише скласти графік та організувати обов'язковий виїзд державних і приватних нотаріусів у сільради (один-два рази на місяць).