Національний банк України дотримав слова і запровадив в обіг перші в нашій країні інвестиційні монети. Щоб вивчити попит, НБУ викарбував поки що монети «Архістратиг Михаїл» із золота вагою одна унція (31,1 г), 1/4 унції (7,78 г), а також срібні монети вагою 1 унція відповідними тиражами 1500, 3000 і 10000 шт. Усі монети виготовлено із золота і срібла вищої проби. У НБУ переконані: інвестиційні монети з дорогоцінних металів будуть затребувані українцями, оскільки можуть стати надійним інструментом для заощаджень. Регулятор розраховує завдяки інвестиційним монетам за кілька років залучити в банківську систему до 10 млрд. дол. Однак амбіційні плани Нацбанку можуть наштовхнутися на нерозвиненість вітчизняного ринку дорогоцінних монет і відсутність у наших співвітчизників досвіду таких інвестицій.
Ініціатива НБУ і українські реалії
Державні банкіри твердо пообіцяли, що ціна інвестиційних монет буде нижчою, ніж ціна ювілейних і пам’ятних, раніше викарбуваних Нацбанком. Це зумовлено меншими витратами на їх виготовлення завдяки великому тиражу, низькій вартості карбування та спрощеній формі упаковки. Крім того, аби зробити ціну інвестмонет привабливішою, НБУ готує законопроект, що внесе зміни до Податкового кодексу, згідно з якими їх виробництво та операції з цими монетами не обкладатимуться податком на додану вартість. Центробанк також планує запровадити жорсткі правила реалізації монет уповноваженими банками: фінустанови купуватимуть їх у НБУ за ціною, на 3% вищою від собівартості, і зможуть продавати фізособам за ціною, не більш ніж на 7% вищою від закупівельної. Очікується, що за таких умов вітчизняні інвестмонети будуть дешевшими, ніж іноземні аналоги. Згідно із заявами НБУ, реалізовувати монети зможуть усі бажаючі банки.
У далекосяжному плані практично будь-яка монета з дорогоцінного металу, придбана відразу після випуску за ціною НБУ, інвестиційно приваблива. Однак до сьогодні у щасливих власників неминуче виникали певні проблеми з їх ліквідністю. Монетний ринок в Україні абсолютно не розвинений. Вітчизняні банки навіть не виставляють курсу «купівля», як, наприклад, стосовно золотих або срібних зливків. А ті банки, котрі все ж таки погоджуються приймати монети, викуповують їх виключно за вартістю металу.
Характерний приклад. Улітку 2009 року НБУ випустив монети «Херсонес Таврійський», їх ціна на той момент - трохи менше 9980 грн. Уже в січні 2010-го НБУ продавав ці моменти за ціною 12 765 грн. (з футляром). Тобто за півроку ціна монети зросла на 27%, або понад 50% річних. Погодьтеся, досить непогане вкладення коштів. Однак реально на початку 2010 року на аукціонах і на вторинному нумізматичному ринку були пропозиції порядку 11 000 грн., що дає вже тільки 20% річних, при досить заморочливій реалізації монет. Тому, перш ніж приймати рішення про вкладання грошей у монети з дорогоцінних металів задля заощадження чи збагачення, необхідно як мінімум мати уявлення, що собою становить цей фінансовий інструмент і як із ним працювати у вітчизняних умовах. Для непідготовленого інвестора монетний ринок ризикований, надто висока ймовірність помилитися в об’єкті вкладень або бути ошуканим. Утім, якщо ідея таких інвестицій вам подобається, то розібратися у специфіці інструментарію саме час, - за словами експертів, період для входу в ринок тепер сприятливий.
Якість карбування і функції монет
У світовому масштабі ринок монет із дорогоцінних металів досить добре розвинений і має вже певні усталені традиції. Розрізняють два види дорогоцінних монет: пам’ятні (колекційні) та інвестиційні. Як правило, колекційні монети випускаються якістю «пруф». Монет із якістю карбування «анц» (анциркулейтед - які не були в обігу) зазвичай належать до категорії інвестиційних, тобто тих, які купуються з метою вкладання грошей.
«Пруф» (від англ. proof) - найвища якість карбування монет. Монети виготовляються в індивідуальному режимі з високою часткою ручної праці. Технологія «пруф» передбачає застосування кількох натискань карбівки на одну й ту саму поверхню монети на верстатах, тиск на яких сягає сотень тонн. Готові монети відразу ж запаюються у прозорі пластикові листи або ж поміщуються у тверді прозорі капсули, щоб убезпечити їх від зіткнення з твердими предметами та руками. Монети якості «пруф» мають зовсім рівну, дзеркальну поверхню поля і, як правило, контрастний до неї матовий малюнок рельєфу. Рельєф має бути чітким, із добре окресленими дрібними деталями. На монетах не повинно бути помітних оку подряпин, насічок, задирок, малих нерівностей поверхні поля, нецентричного розташування гурта (виступаючого канта по зовнішній окружності монети) і слідів доторків рук.
Окрім монометалічних монет із золота, срібла, платини або паладію, світовий монетний ринок пропонує колекційні екземпляри, цікаві за технічним виконанням - із золоченням, із колірними зображеннями, пазли, оксидовані монети. Остання категорія - оксидовані монети - особливо цікава для дітей. Завдяки використанню технології окислення поверхні, яка надає металу матової поверхні насиченого сірого кольору, їх можна брати до рук (традиційних монет, виготовлених якістю «пруф», не можна навіть виймати з капсули, аби не пошкодити поліровану поверхню).
«Анциркулейтед» (англ. uncirculated) - це монети, які ще не були в обігу і тому не мають пошкоджень, зумовлених ним. Вони можуть мати технологічні пошкодження (дуже дрібні подряпини, задирки, насічки, видимі неозброєним оком), утворені від ударів монет одна об одну під час викидання в автоматичні накопичувачі верстатів або пропускання через швидкісні автоматичні машини перерахування. Монети цієї якості, як правило, мають свіжий матовий металевий блиск по всій поверхні. Останніми роками поширення набув новий клас монет поліпшеної якості (англ. brilliant uncirculated). Їх виготовляють на звичайних верстатах із використанням рядових, однак більш ретельно оброблених і відібраних заготовок та інструментів. Заготовки подаються у верстат автоматично, а готові монети з робочої зони верстата дістаються вручну або з допомогою нескладних пристосувань, що запобігає їх зіткненню та утворенню на їхній поверхні пошкоджень.
Крім якості карбування, інвестиційні монети відрізняються від колекційних тиражем. В інвестмонет, як правило, тираж сотні тисяч і навіть десятки мільйонів штук, у колекційних - усього кілька тисяч. Нарешті, вартість інвестмонет при первинному продажу всього на 1-10% (рідше 10-25%) перевищує вартість витраченого на них срібла або золота, - а колекційні «від народження» дорожчі за свої матеріали у 5-10 і більше разів.
Інвестиційні і колекційні монети, викарбувані монетними дворами різних країн світу, вже давно можна придбати і в українських банках. Найактивніше з дорогоцінними монетами працюють сьогодні банки «Юнекс», «Даніель», Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк, «Фінанси і Кредит», VAB Банк, Імексбанк та деякі інші. Правда, навіть на сайтах перелічених банків інвестиційні монети не відокремлені від колекційних (за винятком кількох згадувань на сайті банку «Фінанси та Кредит»).
Колекційні і…
Пам’ятні і колекційні монети, що їх випускають центральні банки різних країн світу, - хороше вкладення капіталу, у більшості випадків - не менш виправдане, ніж золоті та срібні банківські зливки. Але, на жаль, не в Україні. Проблема в тому, що як такого ринку монет у нашій країні немає. Особливо це стосується рідкісних, колекційних монет. Тому, аби вкладення в колекційну нумізматику давали прибуток, потрібно, щонайменше, розбиратися в цінності тієї чи іншої монети, вміти прогнозувати зростання їх популярності і цінності в очах колекціонерів, а також стежити за попитом та цінами на дорогоцінні метали.
І все ж, незважаючи на зародковий стан українського ринку нумізматики, Національний банк - досить активний емітент різних колекційних, пам’ятних, інвестиційних монет. Із 1995 року НБУ запровадив в обіг близько 350 найменувань (понад 420 видів) пам’ятних і ювілейних монет України. На цей час у його арсеналі понад 25 тематичних серій монет. Саме на монети НБУ вітчизняні колекціонери роблять ставку, і деякі примудряються непогано заробляти.
Однак каста колекціонерів, яка вмить розкуповує пам’ятні і ювілейні монети Нацбанку, щойно він повідомляє про їх випуск, вузька й досить закрита для сторонніх. Сліди їх треба шукати в інтернет-магазинах і на спеціальних сходках на монетному ривку на Нивках, в Експоцентрі або у МВЦ на Лівобережній. Монети, випущені НБУ, набагато дешевші, ніж іноземні, хоча відразу стають дефіцитними. Просто, очевидно, ще не становлять історичної цінності. Втім, із цього правила є й винятки: випущені порівняно недавно монети «Голодомор», «Ан-225. Мрія», «Благовіщення», «Пектораль» уже досить високо піднялися в котируваннях серед фахівців, у тому числі й іноземних.
Вартість вітчизняних колекційних монет визначається попитом-пропозицією, інколи практично незалежно від ціни дорогоцінних металів. Ще один характерний приклад. У 2008 році в момент виходу таких срібних монет, як «Гриф чорний», «Ластівчине гніздо», «Благовіщення», їх ціна продажу в НБУ з футляром становила 193 грн. На аукціоні вже у перші місяці після випуску вони продавалися: «Гриф чорний» - близько 450-470 грн, «Благовіщення» - 400-430, «Ластівчине гніздо» - 550-600. Тобто удвічі-втричі дорожче. Тепер одноунцеві срібні монети в НБУ з футляром коштують майже 575 грн., а на аукціоні за перелічені вище монети 2008 року просять близько 500 грн. Зростанню ціни в НБУ на нові монети сприяло подорожчання металу. На зниження ціни на аукціоні на випущені раніше монети вплинуло зниження попиту. І все ж таки люди продають монети, хоча й за ціною, нижчою, ніж теперішня ціна НБУ, але значно дорожче, ніж свого часу купили ці монети в НБУ. На наведеному прикладі - продавці монет отримують 150% за три роки, або 50% річних. Виявляється, навіть на погано розвиненому, нецивілізованому ринку можна добре заробити.
Теоретично, можна заробити також на інтересі до наших монет із боку іноземців. Приміром, на польських інтернет-аукціонах деякі монети НБУ сьогодні коштують на 40-50% дорожче, ніж на аукціонах України, на американському ebay - на 70-100%. Тобто можна заробити виключно на перепродажу монет.
…інвестиційні монети
Першою інвестиційною монетою став крюгерранд - золота південноафриканська монета, вперше випущена 1967 року для допомоги в продажу південноафриканського золота на міжнародному ринку. Оскільки монета мала (і зберігає на цей час) статус легального платіжного засобу, крюгерранд могли купувати громадяни США, яким тоді було заборонено володіти золотими зливками та монетами, але дозволялося тримати іноземні монети. Крюгерранд - перша золота монета, що продавався на ринку за ціною золота, з якого карбувалася. Попередні золоті монети, такі як золотий соверен, мали ринкову ціну, що відповідала номіналу, викарбуваному на них, який міг абсолютно не збігатися з їх поточною ринковою вартістю. Крюгерранд також був першою золотою монетою, що містила рівно одну тройську унцію золота.
Сьогодні інвестиційною монетою (тезавраційною, ваговою) називають монету з дорогоцінного металу, емітовану центральними банками держав, яка призначається здебільшого для інвестування та створення особистого фонду заощаджень (тезаврації) населенням. До найвідоміших інвестиційних монет, крім південноафриканського крюгерранда, належать: австралійська місячна серія золотих монет, австрійський філармонікер, «Золота Британія», австралійський наггет, австралійський лунар, китайська «Панда», американський «Золотий орел» і «Буффало», швейцарська «Вренелі», французький «Півень» та ін.
Інвестиційні монети зазвичай карбують золотодобувні країни і проводять за законом як платіжний засіб, тим самим звільняючи їх від податку з обороту, митних зборів та ПДВ. Ціна інвестиційних монет і у банків, і серед колекціонерів прямо залежить від світових курсових цін на метал. У нашій країні така обставина дає певний плюс, - ціни на золото у світі не залежать від валютних коливань та подій у політиці й економіці України. Це знімає з інвестора в монети малі валютні ризики, правда, додає ризик серйозного і тривалого падіння вартості золота. Тим часом за п’ять останніх років золото в Україні зросло в ціні майже вшестеро й не думає зупинятися. Усі експерти одностайні в тому, що золото і далі дорожчатиме, особливо в умовах нинішньої фінансової нестабільності світової економіки. Розходяться лише в оцінці темпів його подорожчання.
Монети і зливки
Частина банкірів поки що до ініціативи НБУ ставляться зі скепсисом. На сьогодні немає ні законів, ні роз’яснень, як здійснюватиметься оборот цих монет, а довіра ж банкірів і населення значною мірою залежатиме від того, наскільки просто у разі потреби буде перевести монети в реальні гроші. Банкіри добре розуміють, що золотим і срібним гривням доведеться конкурувати з уже звичними золотими зливками іноземних аффінажерів. Монети повинні набути інвестиційного характеру, а не тільки нумізматичної цінності. Тобто їх вартість має не дуже відрізнятися від вартості зливків золота певної проби і ваги. Різниця між їхнім продажем не повинна перевищувати 10-20%, вважають вітчизняні банкіри.
Серед позитивних моментів аналітики насамперед відзначають те, що, стосовно інвестиційних монет НБУ, швидше за все, вдасться уникнути труднощів із оподаткуванням. Це має забезпечити більший комфорт при купівлі та продажу, а також вищу оборотність монет, порівняно зі зливками. До того ж НБУ, випускаючи монети, бере на себе регулювання умов їх купівлі-продажу, і з великою впевненістю можна припустити, що регулятор зможе добитися від банків, аби маржа при купівлі-продажу монет була меншою, ніж при операціях зі зливками.
За розрахунками учасників ринку, щомісячні обсяги продаваного золота в Україні сягають 1,5 млрд. грн. І це незважаючи на дюжину нюансів, які виникають при купівлі та продажу «жовтого металу» у вітчизняних реаліях. Тому, якщо НБУ відповідально візьметься за цю справу, золоті і срібні гривні можуть стати серйозним фінансовим інструментом українців.