Рівень сьогоднішнього споживання, на який рівняється пивний ринок нашої держави, дорівнює 140—150 млн. декалітрів на рік. Зрозуміло, це куди скромніше, ніж у «пивних» країнах — Китаї, США, Чехії, Німеччини, Великобританії. Ємність вітчизняного пивного ринку щорічно збільшується приблизно на 20%. На думку експертів, цей процес триватиме доти, доки не буде досягнуто історично обумовленого рівня споживання пива. У нас максимум дорівнює 200 млн. декалітрів на рік — саме стільки пива випила УРСР 1989 року.
Український пивний ринок практично контролюють чотири компанії. Серед них за темпами розвитку та впровадженню новітньої технології виділяється «ВВН-Україна», куди входять запорізький «Славутич», Львівський пивоварний завод і відкритий нинішнього року унікальний київський пивоварний завод «Славутич».
Настала осінь. Дедалі частіше дме пронизливий холодний вітер... А нам усе ще так хочеться чогось теплого, душевного. А куди тягнеться стражденна душа? Авжеж на пивзавод. Який відвідати? Звісно, найкращий — київський «Славутич».
У виробників пива існує приказка: «Аби зварити хороше пиво, необхідні п’ять компонентів: вода, ячмінь, хміль, пивні дріжджі й... совість броварника». Кожен, хто відвідує київський пивоварний завод «Славутич» і знайомиться з виробництвом, не може не захоплюватися найвищим рівнем автоматизації технологічних процесів на цьому підприємстві. Тут встановлено лише найновіше, найпередовіше устаткування, вироблене лідерами світової броварної промисловості. Ось чому якість пива «Славутич» (пам’ятаєте «совість броварника»?) відповідає найвимогливішим смакам і світовим стандартам.
Київський «Славутич» — єдиний завод в Україні, побудований із нуля. Усі інші вітчизняні пивзаводи за останні 20 років лише ремонтувалися або реконструювалися. А тут 15 грудня 2002 року забили перший кілочок, а через 14 місяців, тобто 16 лютого 2004 року, вже проведено перше варіння пива. Площа заводу невелика — 8,9 гектара. Усі служби, власне, весь завод перебуває під одним дахом: це ніби дуже великий цех, в одному кінці якого надходить сировина, а в іншому — готова продукція вантажиться в машини.
Пропонуємо читачам здійснити разом із нами, журналістами «ДТ», екскурсію заводом і побачити як саме готується пиво «Славутич»?
Отож... Пиво без води не звариш, а води в пиві майже 96%, і саме тому вона відіграє важливу роль. Відомо, чим вода м’якша, тим пиво «душевніше». На київському пивзаводі «Славутич» (утім, як і на пивзаводах ВВН у Запоріжжі та Львові) вода проходить цілковиту чотириступеневу очистку та стає ідеально чистою. І дуже смачною, як вважають фахівці.
Пивоварний ячмінь перед тим, як стати пивом, проходить стадію солодження, тобто перетворення на солод. Саме солодження дозволяє нагромадити максимальну кількість ферментів, які відіграють вирішальну роль у смакових характеристиках пива. Отже, ячмінь, перетворений вже на солод, надходить на завод у спеціальних вагонах. Але під час розвантаження солоду ви не побачите вантажників — усі процеси перекачування його в чани автоматизовано, немає навіть натяку на ручну працю.
Солод подрібнюють на спеціальній молотковій дробарці, причому саме подрібнення здійснюється винятково у вуглекислому газі. Виявляється, це необхідно для того, аби ні солод, ані сусло не контактували з киснем. Адже кисень — сильний окислювач і може дуже негативно вплинути на смакові якості пива. І взагалі, протягом усього технологічного ланцюжка дуже уважно стежать, щоб кисень ніде не мав доступу до пива.
Після подрібнення солод змішують із водою — цей процес називають затиранням. Саме в цей час закладається сорт пива, його якісні характеристики.
У результаті ретельної первинної фільтрації утвориться сусло (рідка частина) і дробина (густа частина). Дробина йде на корм худобі, а у відфільтроване сусло додають хміль і кип’ятять його... Під час кип’ятіння сусло набуває особливого, хмільного аромату, що так високо цінується в готовому пиві. Крім того, саме хміль визначає гіркоту майбутнього продукту. Але, на противагу існуючій думці, жодного стосунку до вмісту алкоголю хміль не має!
Потім сусло охолоджують, після чого розпочинається чи не головний технологічний процес становлення пива — його бродіння. До слова, тут старанно стежать за процесом бродіння, більше того, у «Славутича» є власне дріжджове відділення та власна лінія розведення чистої культури, коли з маленької дріжджової клітинки вирощують дріжджі в необхідній кількості.
Бродить пиво у величезних циліндроконічних чанах (так званих танках), обсяг яких — по 300 тис. тонн у кожному. Бродіння триває близько 12 діб залежно від сорту пива.
Пиво після бродіння необхідно відокремити від суспензій, для чого використовуються найрізноманітніші фільтри. Є й особливий фільтр (співробітники називають його фільтр-поліцейський), із допомогою якого уловлюють дрібні частки, «не помічені» всіма попередніми фільтрами.
Зрозуміло, на цьому технологічний ланцюжок не закінчується, потрібна ще низка процесів, після яких готове та смачне пиво надійде у відділ розливу.
«Славутич» розливає пиво в різну тару. Це й фірмова скляна пляшка, що цілком захищає пиво від згубних сонячних променів та дозволяє зберігати йому свої чудові властивості досить тривалий час. Зовні пляшку покрито спеціальною речовиною. Остання оберігає її від подряпин і потертостей, а отже, довше зберігає товарний вигляд. Потужність лінії розливу пива в скляну тару — 650 тис. пляшок на годину.
Розливається пиво й у літрову ПЕТ-пляшку (23 тис. пляшок на годину). Важливо, що цю тару виробляють на місці, на спеціальній машині, яка з маленьких прес-форм видуває пляшку потрібної форми. Це гарантує ідеальну чистоту такої тари.
Є на заводі й лінія розливу пива в бляшані банки (потужність — 22 тис. банок на годину), й лінія розливу пива в кегі ємністю 30 і 50 літрів. До речі, на розливі ми побачили систему, що гостро й цілком по-людськи реагувала на «некондицію». «Ця пляшка мені не подобається» (чи за кольором, чи за розміром?). І пляшка відправлялася в окремий кошик. «А ця мені не подобається за товщиною скла». На пляшку чекала та сама доля...
Перед відправкою споживачам кожен сорт пива оцінює дегустаційна комісія. Причому оцінюють, хоч яким дивним це видасться, не смак, а чистоту запаху. Річ у тому, що смакові рецептори є найбіднішим із органів сприйняття людини. Існує лише чотири основні різновиди смаку: солодкий, гіркий, солоний і кислий. Нюх значно багатший і передає повнішу гаму якісних характеристик напою. А що робити нефахівцям? Їм рекомендується оцінювати запах пива, температура якого наближається до кімнатної (тобто не відразу після відкорковування пляшки, а під час спустошення бокала). Адже саме в такому напої виявляються всі його плюси й мінуси.
Часто пиво називають «рідким хлібом». І не випадково. Адже в ньому міститься дуже багато цінних продуктів: білки, вітаміни (особливо групи В), причому в тій пропорції та кількості, в якій вони не зустрічаються в жодному іншому природному продукті. І взагалі, медицина дедалі частіше звертається до пива як до ефективного засобу очищення організму від іонів важких металів, що можуть стати причиною цілого «букету» захворювань.
Після вивчення різноманітних ліків, котрі допомагають виведенню токсинів, медики зупинилися на пиві. На їхню думку, його по праву можна назвати благородним напоєм. По-перше, це продукт переробки сировини високої якості. По-друге, виробляється з допомогою біотехнології, тобто є продуктом життєдіяльності дріжджів. По-третє, вимагає для приготування особливо чистої води. Зрештою, це один із небагатьох на Землі напоїв, який може похвалитися історією в 8000 років!
Закінчуючи екскурсію київським пивоварним заводом «Славутич» і покуштувавши його пінну й золотаву продукцію, можна з повним правом вигукнути: «Хай живе вічно свіже, вічно холодне, вічно хмільне, вічно іскристе, вічно смачне та просто приємне за будь-якої погоди — пиво «Славутич»!»