За офіційними даними, під час смертоносного скнилівського авіашоу жоден із потерпілих не мав страхового поліса. Воно й не дивно, адже стан ринку страхування життя в Україні практики оцінюють як депресивну стагнацію. Страхування життя займає на українському ринку страхових послуг найменшу частку — 0,66%, а в розвинених країнах — 30—40%. У Німеччині на страхування життя населення щороку скеровує 2,7% ВВП, у Франції — 5,9%, а в Україні — лише 0,006%. Статистика також свідчить, що за страхуванням життя Україна посідає місце в дев’ятому десятку країн після Зімбабве й Кенії (20—25 коп. страхових платежів на душу населення). Тож потенціал для зростання солідний...
1990 року в структурі страхових платежів Держстраху СРСР на надходження від народного господарства припадало 37,1% загального обсягу, від населення — 62,9%. При цьому в складі надходжень громадян 90% — внески за довгостроковими договорами страхування життя. Такі договори мала переважна більшість працездатного населення Союзу (68,3%), а в Україні страхували своє життя 71,4% населення. 1995 р. Україна створила «дику» методику формування резервів щодо страхування життя, яка відбила в страхувачів будь-яке бажання займатися цим видом діяльності, а в страхувальників —і найменше бажання укладати договори з так званого змішаного страхування життя. Адже було встановлено норму, що виключила з переліку умов страхування таку страхову подію, як тимчасова чи постійна втрата працездатності внаслідок нещасного випадку. Через кілька років помилку (чиюсь недоумкуватість) виправили, але втрачену довіру відновити важко.
Утім, і нині чинна методика далека від ідеальної. Приміром, договорами страхування заборонено передбачати можливості часткових страхових виплат до закінчення терміну їх дії чи до моменту страхового випадку, що загалом суперечить світовій практиці страхування.
Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:
— ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;
— змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);
— пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.
Соціологічні дослідження Ліги страхових організацій України свідчать, що наші клієнти віддають перевагу страхуванню у вітчизняних компаніях. У майбутньому західний і вітчизняний досвід страхування життя може знадобитися при запровадженні обов’язкового недержавного пенсійного страхування, обов’язкового державного соціального медичного страхування. Українські страхувачі вже мають солідний практичний доробок, достатні страхові резерви, надійних перестрахувачів в особі провідних компаній світу.
І все-таки, як свідчить статистика, домінують на ринку страхування життя України страхові компанії, які є представниками іноземних страхувачів або інвесторів («ЕККО», «Граве-Україна», «Юпітер» тощо). Можна констатувати, що експансія зарубіжних страхових компаній на український ринок уже розпочалася. За словами окремих експертів, страхування життя в Україні дуже привабливе для закордонних страхових компаній. Адже вони не мають жодних проблем зі створенням і реєстрацією в Україні національних страхових компаній, а по суті — товариств зі стовідсотково іноземним капіталом. Мало того, законодавство країни не передбачає ніяких обмежень для переказування за кордон каналами перестрахування премій, зібраних за договорами страхування життя. Зате перед вітчизняними страхувачами рідна держава спорудила нездоланні законодавчо-нормативні бар’єри, а для громадян не створила сприятливих механізмів соціального самозахисту.
Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу. Страхувачі повинні працювати в таких самих умовах, як і державний Пенсійний фонд.
Коментар експерта
Олександр Зальотов,
член Консультативної ради
з розвитку страхового ринку:
— Необхідно внести певні зміни в декрет про валютне регулювання щодо практики страхування життя. Зокрема йдеться про припинення відпливу капіталу з України по так званих псевдострахових продуктах іноземних страхових компаній, що незаконно працюють в Україні. Адже, за деякими даними, саме на такому псевдострахуванні країна щороку втрачає не менше 100 млн. дол.
Сьогодні найпоширенішими є факти продажу заможним українським громадянам полісів іноземних страхових компаній. Цим займаються як страхові зарубіжні організації, яким закон забороняє діяльність в Україні, так і різноманітні агенти, котрі своєю діяльністю заподіюють непоправної шкоди вітчизняному страховому ринку.
Хіба можна назвати страхуванням такі операції, коли агент як комісійні одержує майже половину суми страхового платежу? Потім решта суми платежу за принципом фінансової піраміди, або так званого мережевого маркетингу, на певних етапах руху перерозподіляється. У кінцевому підсумку від неї залишається не більше 15%, які йдуть на резервування. Навряд чи при виникненні страхової події компанія, що сповідує такий маркетинг, спроможеться виконати взяті зобов’язання.