Оператори мобільного зв’язку не поспішають вкладати кошти в підвищення якості своїх послуг
Час від часу користувачі послуг операторів стільникового зв’язку зіштовхуються з неможливістю одержати обіцяне їм. Тоді говорять, що оператор «падає». Телефон просто видає повідомлення про неможливість з’єднання, а в трубці телефонуючого з іншої мережі чути сакраментальне: абонент перебуває поза зоною обслуговування. Відразу обмовимося — йдеться не про всіх операторів стільникового зв’язку, а переважно про двох «національних» — «Київстар» і UMC. Виходить, що найбільш розрекламовані й відомі компанії не можуть повною мірою забезпечити надійний зв’язок незалежно від місця й часу. Чому?..
Кожен стільник мережі мобільного зв’язку, інакше кажучи, базова станція, розташована в її центрі, може водночас обслужити обмежену кількість абонентів. Так, у діапазоні 900 МГц — до 80 абонентів, у діапазоні 1800 МГц — у кілька разів більше. При середній тривалості дзвінка 30—40 секунд цього цілком вистачає для обслуговування певного середнього потоку з’єднань. Проте в разі, коли кількість з’єднань досягає технологічного максимуму, усі наступні абоненти одержують відмову в обслуговуванні. Це ще далеко не катастрофа, а радше технологічний недолік стандарту GSM. Досить набрати номер двічі-тричі, щоб упіймати момент, коли розмова чергового абонента припинилася та звільнилося місце для нового з’єднання. Зазвичай спостерігається два піки навантаження мережі — 10—12 година ранку і 17—19 година. У спальних районах великих міст до них додається третій — 21—23 година. При цьому є стабільно перевантажені чарунки. Приміром, у ділових центрах великих міст. Є також новорічні й інші передбачувані перевантаження. Виникають вони й під час несподіваних ситуацій, як це було 11 вересня минулого року. Проте це не «падіння» мережі, а лише тимчасові перевантаження, причини яких добре відомі.
Декілька слів про шляхи ліквідації перевантажень і підвищення ємності мережі. Найбільше ємність мережі залежить від ширини діапазону, який дозволено використовувати оператору. Відзначимо, що в Європі, і навіть у Росії, оператори володіють більш широкими смугами частот, ніж в Україні. Широкі діапазони частот полегшують частотне планування мереж, дозволяють установити більшу кількість базових станцій, а також більшу кількість секторів на кожній із них. Помітно вища ємність мереж, побудованих у діапазоні 1800 МГц, проте в цьому діапазоні помітно менша площа однієї чарунки. Тож обидва національні оператори, що одержали торік ліцензії на використання цього діапазону й розгорнули у великих містах відповідні мережі, справді помітно збільшили свою абонентську ємність.
Відзначимо, що є відмінності у використанні цього ж діапазону 1800 МГц оператором Golden Telecom (який розгорнув відповідну мережу ще 1996 року) і двома загальноукраїнськими операторами. Перший із самого початку будував мережу в Києві в цьому діапазоні, і місто рівномірно вкрито чарунками мережі GT, що забезпечує якісний зв’язок, без перевантажень і збоїв. Крім цього, ємність мережі GT помітно вища, ніж кількість абонентів у цього оператора, тож перевантажень у нього майже не буває. Правда, у перші роки роботи в зоні покриття спостерігалися дірки, переважно пов’язані з особливостями київського рельєфу, але згодом зникли й вони. «Київстар» і UMC же встановили базові станції діапазону 1800 МГц лише на найбільш перевантажених ділянках: у ділових центрах міст, у центрах спальних районів, у пунктах автомобільного перетину державного кордону.
На даний момент обидва великі оператори перебувають у приблизно рівних умовах щодо виділеного їм частотного ресурсу й кількості базових станцій. Проте є також інший чинник, від якого залежить ємність мережі, — пропускна спроможність комутаторів, залежна у свою чергу від їхньої апаратної частини (потужні сервери) та програмного забезпечення. До речі, донедавна і UMC, і «Київстар» мали по одному комутатору в Києві, через які проходили всі регіональні дзвінки. Тепер у них по кілька комутаторів, що обробляють регіональні дзвінки, — у Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі. Провідні виробники телекомунікаційного устаткування — Nortel, AT&T, Lucent, Siemens й інші — постійно випускають нові, досконаліші моделі комутувальних пристроїв і нові версії програмного забезпечення для них. Оператори мобільного зв’язку в розвинених країнах, що використовують набагато більш ємні мережі, ніж Україна, змушені постійно підвищувати їхню ємність, тож постійно купують нове обладнання. Подальша доля старого устаткування різна. Один із шляхів його «утилізації» — продаж за порівняно невисоку ціну операторам мобільного зв’язку тих країн, мережі яких не потребують європейської ємності, а доходи операторів не дозволяють придбати нове обладнання. Тож не дивно, що перші комутатори, які українські оператори мобільного зв’язку, як правило, одержували від своїх засновників у вигляді внеску в статутний фонд, далеко не завжди були новими й уже точно не були найсучаснішими навіть на той час. Ясна річ, те, що устаткування не нове, зовсім не означає, що воно низької якості. Проте, його сьогоднішні можливості помітно обмежені й часто не допускають розширення шляхом установлення досконалішого програмного забезпечення.
Зайве говорити, що від програмного забезпечення залежить багато: можливості коригування втрат і помилок при передачі даних, швидкість комутації, оптимальність використання ресурсів серверу. Залежить і якість білінгу — абонент не повинен платити за час, коли він не говорив. Тут «Київстар» і UMC вчинили по-різному. Багаті засновники UMC купили ПЗ разом із комутаторами, і їхньому техперсоналу залишалося лише настроїти його відповідно до конфігурації мережі. «Київстар», як стверджують фахівці, заощадив: купив ПЗ, яке вимагає доведення, для чого найняв найкращих у світі українських програмістів. У результаті воно, певна річ, працює...
Саме зі збоями програмного забезпечення і пов’язані ті катастрофічні багатогодинні «падіння» мереж операторів мобільного зв’язку — лютневе й березневе UMC і грудневе «Київстару». Не відмова в доступі в результаті перевантаження, а саме падіння, після яких відновити мережу можуть тільки фахівці високої кваліфікації.
Отже, ємність мережі залежить від вкладених у неї коштів. Усе так, але тут без маленького застереження не обійтися. Оскільки держава, в особі військового відомства, не остаточно звільнила діапазон 900 МГц для комерційного використання і, таким чином, дещо обмежує можливості операторів розвивати мережі. А оператори, схоже, не поспішають вкладати кошти при такому обмеженні. Їх, здається, влаштовують одержувані прибутки при нинішній кількості абонентів. UMC відкрито заявило, що цього року не боротиметься за збільшення абонентської бази. Схоже, до такої ж тактики, попри задекларований намір подвоїти цю саму базу, схиляється й «Київстар». Хоч як там було б, а саме якість послуг стане нинішнього року чинником, найбільш привабливим для абонентів. І оператором №1 вважатиметься не той, хто перший набрав черговий мільйон абонентів, а той, чиї «падіння» з часом стерлися з пам’яті користувачів мобільного зв’язку.