Останні зміни до Податкового кодексу, які набрали чинності з 1 січня, свідчать, що інтелектуальна власність творцям законів не під силу. Як при цьому не згадати слова Верещагіна з фільму «Біле сонце пустелі»: «…за державу прикро». Проста заміна в договорі винагороди у вигляді роялті на паушальний платіж не пройде, бо, за ПК (п. 14.1.225 ст. 14), термін «роялті» охоплює обидві ці винагороди.
Тепер про наслідки вилучення роялті з доходів підприємців, які є платниками єдиного податку (підпункт 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
…немає і надходжень до держбюджету
По-перше, вилучення роялті з доходів підприємців є порушенням конституційних прав громадян України на права інтелектуальної власності. Кожен громадянин має право володіти, користуватися й розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41 Конституції). Наприклад, підприємець володіє патентом на винахід. У зв’язку з цим він може користуватися винаходом, наприклад використовувати його у процесі виробництва власної продукції. Однак підприємця обмежено у праві розпоряджатися майновими правами на винахід. Це обмеження прав виявляється в тому, що підприємець не може отримати дохід від наданої ліцензії на використання винаходу.
Таким чином, власники охоронних документів на винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин, породу тварин, топологію інтегральної мікросхеми, торговельну марку, які є підприємцями, що діють на спрощеній системі оподаткування, не можуть мати дохід від надання ліцензій на використання об’єктів права інтелектуальної власності.
Але ж, крім власника охоронного документа, ніхто інший не може надати ліцензію на використання об’єктів права інтелектуальної власності і, отже, отримати дохід від цього різновиду діяльності. А немає доходів у громадян - немає й надходжень до бюджету.
По-друге, вилучення роялті з доходів підприємців є порушенням конституційних прав громадян України на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом (ст. 42 Конституції). Крім того, свобода підприємницької діяльності - основний принцип цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу - далі ЦК). Зупинімося на кількох прикладах порушення прав громадян України на підприємницьку діяльність.
Підприємець-роботодавець
Припустімо, що в підприємця на єдиному податку працює програміст, із яким укладено трудовий договір. Згідно з трудовим договором, виняткові майнові права на комп’ютерну програму, створену програмістом, належать роботодавцеві, тобто підприємцеві. Він може цю комп’ютерну програму використовувати у своїй виробничій діяльності, однак обмежений у праві розпоряджатися майновими правами на комп’ютерну програму. Це обмеження прав виявляється в тому, що підприємець не може отримати дохід від наданої ліцензії на використання комп’ютерної програми.
Таким чином, підприємець-роботодавець, якому належать виняткові майнові права на об’єкти авторського права та суміжних прав, створені найманими працівниками відповідно до виконання трудового договору, не може отримати дохід від наданих ліцензій на використання цих об’єктів права інтелектуальної власності.
Нагадаємо, що, крім цього підприємця, ніхто інший не може надати ліцензію на використання об’єктів права інтелектуальної власності і, відповідно, отримати дохід від цього різновиду діяльності. А немає доходів у громадян України - немає й надходжень до бюджету.
Створення об’єктів права інтелектуальної власності за договором із замовником
Припустімо, що видом економічної діяльності підприємця є комп’ютерне програмування (КВЕД-2010: клас 62.01). Оскільки програма - об’єкт авторського права, вона створюється за договором про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ГК). Відповідно до цього договору, виплачуються два види винагороди (другий абзац ч. 5 ст. 15 Закону «Про авторське право й суміжні права») - за створення і використання комп’ютерної програми.
Оскільки за використання комп’ютерної програми підприємцеві має виплачуватися роялті, постає питання про податкового агента з цього виду доходу автора комп’ютерної програми. Підприємець не може бути податковим агентом із цього виду
доходу з тієї причини, що роялті вилучається з
його доходів і тому не відображається у книзі
обліку доходів підприємця. Замовник комп’ютерної програми теж не може бути податковим агентом, бо договір укладено від імені підприємця,
якому належать виняткові майнові права на програму.
Таким чином, вилучення роялті з доходів підприємця призводить до того, що немає й особи, котра утримує та перераховує до бюджету податок із доходів автора комп’ютерної програми.
Створення об’єкта авторського права
з власної ініціативи
До 1 січня 2012 р. підприємець міг отримувати дохід у вигляді роялті, укладаючи з користувачами комп’ютерної програми ліцензійний договір. Після цієї дати він не може отримати роялті за ліцензійним договором. Починаючи з початку року, ліцензійний договір має укладатися не від імені підприємця, а від фізичної особи. Однак у такому разі дохід є систематичним, що слугує підставою для Державної податкової інспекції наполягати на здійсненні цього виду діяльності від імені підприємця. Коло замкнулося: щоб отримати роялті, ліцензійний договір має укладатися від імені фізичної особи, але автор, котрий систематично отримує роялті, мусить бути підприємцем.
***
Щоб запобігти порушенню конституційних прав громадян України і дати їм можливість платити податки, слід внести відповідні зміни до ПК (підпункт 1 п. 292.1 ст. 292), дозволивши включати роялті в доходи підприємців, котрі діють на єдиному податку.