За певної мобільності будь-яка особа може відкрити в Україні власне підприємство, мінімум — за чотири, максимум — за десять днів. А ось на його ліквідацію закон виділяє два місяці. Проте на практиці цей процес часто розтягується на роки. Багато що залежить від бухгалтера, на якому лежить уся відповідальність за сумлінне ведення справ з Державною податковою адміністрацією, численними державними фондами тощо. Можливо, саме складність процедури закриття примушує власників підприємств вдаватися до послуг спеціалізованих юридичних фірм.
Навіть якщо підприємство не веде жодної діяльності, надходжень немає — його засновники все ж змушені тримати на роботі керівника і головного бухгалтера підприємства, щоб подавати «нульові» звіти. Правда, податкова може відмовитися їх приймати. Але якщо власник підприємства звільнить усіх людей і не подаватиме звітів, то вже сама податкова адміністрація змушена буде звертатися до суду про скасування державної реєстрації.
Якщо підприємство сплатило всі податки, не має заборгованості перед державними та цільовими фондами, то проблем із закриттям не повинно бути. Якщо ж вони є — то процес ліквідації зависне, доки власники не розрахуються з боргами або їх не буде списано у судовому порядку.
А ти розрахувався з державою?
Згідно з чинним законодавством, для припинення діяльності юридичної особи засновникам надається від двох місяців і більше. Кінцевого терміну законодавство не обмежує. Насамперед тому, що в процесі ліквідації підприємство зобов’язане пройти всі перевірки ДПА та державних фондів, із якими співпрацювало. Але, як свідчить досвід, перевірки можуть перевищувати зазначений законом термін. Звичайно, у процесі ліквідації засновники можуть оскаржувати рішення, наприклад ДПА, хоча таких випадків небагато.
Найважливіший показник, на думку юриста фірми ILF (м. Харків) Андрія Лесковського, який визначає праце- та ресурсоємність процедури ліквідації підприємства, — кількість його кредиторів. Відповідно до положень закону про держреєстрацію, закриття юридичної особи завжди пов’язане із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців двох записів: рішення про припинення юридичної особи та про її виключення з реєстру. Термін між такими записами не може становити менше двох місяців. Це мінімальний відтинок часу, виділений кредиторам для заяви своїх вимог підприємству-боржнику. На практиці, у разі самостійного рішення засновників про ліквідацію, на підприємстві проводиться доліквідаційна робота, основна мета якої — добровільне припинення відносин із контрагентами, проведення розрахунків із ними, припинення трудових відносин із працівниками, робота з активами тощо. Це дозволяє істотно спростити процедуру ліквідації бізнесу. В інших випадках розірвання договорів та впорядкування бухгалтерського і податкового обліку доводиться проводити уже в процесі припинення, що істотно зволікає процес. Кредитори можуть просто не знати про припинення контрагента, у відносинах із трудовим колективом необхідно витримати два місяці до звільнення, а списання або реалізація активів може забрати роки.
— У таких випадках багато важить роль ліквідатора (ліквідаційної комісії) підприємства, — каже Андрій Лесковський. — З метою забезпечення ефективності процесу він повинен особисто повідомляти кредиторів, проводити переговори, визначати проблемні моменти і розробляти заходи щодо їх усунення, «безболісно» звільняти співробітників, стежити за проходженням усіх етапів припинення, отриманням усіх необхідних документів. Важливо складати план заходів, який охопив би як доліквідаційний період, так і саму процедуру ліквідації підприємства, визначати терміни і відповідальних осіб, залучати кваліфікованих юристів, аудиторів.
Кожен захоче взяти своє…
і чуже!
Як зазначає керуючий партнер юридичної групи «Тибінка і Партнери» Василь Тибінка, є прості і складні випадки закриття підприємств. Найпростіший варіант — коли у процесі діяльності товариства його керівники акуратно вели бухгалтерський облік, справно нараховували та сплачували податки, регулярно подавали звіти до податкових органів, управління статистики, державних цільових фондів. Така юридична особа ліквідовується швидко і без проблем. І чим менше вона мала активів, тим швидше і безболісніше відбудеться процес ліквідації. Адже ліквідаційна комісія мусить описати все майно, скласти ліквідаційний баланс і повернути все до останньої копійки. Звідси висновок, що бідних відпускають швидше.
— Якщо ж засновники володіють цілісним майновим комплексом, мають на своєму рахунку землю, будівлі, транспорт, можливо — заборгованість перед іншими особами, банками тощо, то сподіватися на легке розлучення з державою і колишніми партнерами не варто. Адже кожен захоче взяти своє. Від того, хто має інтерес до цього підприємства, залежать термін закриття, складність процедури тощо, — переконаний Василь Тибінка.
Інколи закриття має спекулятивний характер.
Як розповідають працівники державних органів, часто фірму створюють лише для того, аби незаконно скинути на неї якісь активи, продати їх, а потім закрити. Тобто підприємство може використовуватись як механізм для відчуження майна, активів, а потім бути ліквідованим, аби ніхто не зміг простежити цю ланку, вийти на той слід. І в результаті залишити добросовісного набувача майна, до якого вже ніхто не зможе пред’явити жодних претензій.
Нещодавно у Львові була гучна справа, коли юридична особа купувала і продавала земельні ділянки. До афери була причетна одна з великих будівельних компаній. Цією справою займався Вищий господарський суд. Ішлося про те, що у Львівської міської ради було відчужено досить значну кількість землі, але коли дійшло до суду, то виявилося, що позов змушені були припинити, оскільки відповідача не стало.
Очікувати неприємностей можна від усіх
У процесі ліквідації бізнесу правила етики не діють. Неприємностей можна очікувати не лише від колишніх партнерів по бізнесу, а й від будь-якого державного органу. Навіть від такого мирного як «центр зайнятості». Він також може мати свій інтерес, зокрема якщо під час ліквідації компанії в ній є особи, котрі перебувають у декретній відпустці. Згідно з чинним законом, засновники зобов’язані знайти для цих людей інше місце праці, відповідно до їхньої кваліфікації.
Щодо Пенсійного фонду, то тут проблеми можуть виникнути виключно у контексті обліку, нарахувань та сплати відповідних платежів до бюджету. Інших прикладів підприємці не наводять.
А ось Державна податкова адміністрація завжди готова ввімкнути червоне світло на шляху охочих припинити свій бізнес. Єдине може тішити засновників: згідно із законодавством, виставити позовну заяву більш ніж за три останніх роки вони не можуть. Так розпорядився Цивільний кодекс. Існує збільшена позовна давність, однак вона жодним чином не поширюється на державні органи, до яких належить і ДПА.
Як правило, підприємці не нарікають на зловживання становищем із боку податківців. А ось до особливого тлумачення деяких положень чинного законодавства ті вдаються частенько. Податківці, як правило, норми закону трактують по-своєму. Правда, у судової системи є власне бачення…
— Держфонди до підприємців добрі і «крові з них не п’ють». Але чим більше підприємство, тим більше у нього зобов’язань, — каже Василь Тибінка. — Наприклад, Пенсійний фонд отримує відрахування за конкретних працівників, зараховує їм пенсійний стаж. Фонд із нещасних випадків цікавить підприємство лише тоді, коли людина йде на лікарняний. Приблизно така ж ситуація і в решти державних фондів.
Форми закриття: від «А» до «Я»
Реорганізація юридичної особи — це головним чином передача всього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам чи правонаступникам. Форм передачі практика виробила більш ніж достатньо — від відносно простих до складних. Законодавство говорить про такі: злиття, приєднання, поділ, перетворення, реорганізацію або ліквідацію, за рішенням засновників — учасників юридичної особи, за судовим рішенням, або рішенням органу державної влади.
Найлегша форма закриття, на думку підприємців, — коли це рішення приймають засновники юридичної особи або є відповідна ухвала органу державної влади. Єдина різниця, що власники можуть ліквідовувати підприємство приватного права, а орган державної влади — підприємство публічного права, тобто державне.
Аби не морочитись із закриттям юридичної особи, донедавна в Україні траплялися випадки, коли власники могли «подарувати» бізнес разом з усіма боргами звичайному… бомжу. Зазвичай для законослухняних громадян така процедура — неморальна і складна. Але для когось це були елементарні речі. Тепер так вчинити складніше, бо зазначені дії спритників спровокували зміни у законодавстві, підвищили вимоги реєстраторів до певних документів.
Із найскладніших — злиття та поділ. Їх опис забрав би багато часу та місця. У цих випадках, кажуть, без кваліфікованих юристів не обійтися.
Думки підприємців
— ТОВ без допомоги юристів закрити практично неможливо. Два рази закривав — і безрезультатно. А ось СПД — можна самостійно.
— У 99,9% випадків контролери-податківці користуються нагодою, щоб заробити. Легкої ліквідації підприємства просто не може бути. Великі гроші на цьому заробляють і адвокати. Набирає обертів практика контролю з боку потенційних інвесторів за ліквідацією з метою захоплення компаній, у яких є активи, нерухомість.
Коментарі експертів
Данило Гетманцев,
почесний президент компанії Jurimex:
— Процедура ліквідації юридичних осіб, без перебільшення, є однією з найбільших вад законодавства у сфері підприємництва. У зв’язку з цим показова ринкова вартість юридичних послуг із закриття підприємств, яка на порядок перевищує вартість їх відкриття (2000—5000 дол. США проти 300—400 дол.). Підприємства практично неможливо ліквідувати терміново. Тому на практиці використовують різноманітні схеми прискорення. Популярні сьогодні процедури банкрутства (самобанкрутство, банкрутство боржника, що не перебуває за своєю адресою), які, з одного боку, дозволяють уникнути перевірок контрольних органів у сфері оподаткування, а з іншого — значно скорочують час. Також є попит на послугу переоформлення корпоративних прав підприємства на нерезидентів — вихідців із країн, що розвиваються, які підписують одночасно з «купівлею» корпоративних прав акт приймання-передач усіх документів товариства, звільняючи колишнього власника від будь-якої відповідальності перед державною податковою службою, а останню — від можливості донарахувати податкові платежі. Однак розмаїття способів легального і напівлегального уникнення процедури ліквідації свідчить лише про одне: необґрунтовану складність процедури ліквідації, передбачену чинним законодавством, та недосконале виконання державними органами своїх обов’язків у процедурі ліквідації підприємств.
Андрій Лесковський, юрист юридичної фірми ILF:
— Ліквідація підприємства — його останній бізнес-проект, що має, як і інші, свій термін та бюджет. Ефективність проекту завжди залежить від узгодженості дій команди, яка над ним працює. Наслідком халатної роботи є відкриття процедури банкрутства, яка в рази перевищує матеріальні та часові витрати і зовсім не гарантує припинення юридичної особи.
Степан Горбаль, начальник відділу реєстрації та обліку платників податків ДПА у Львівській області:
— Підприємницька діяльність — це власний ризик. Якщо людина вирішила займатися цією діяльністю, вона бере на себе відповідальність за прибутковість, затратність бізнесу, за кредити, які вона взяла. Тому людей потрібно навчати бізнесу. Що ж до вимог податкових органів, то, якщо у юридичної особи є заборгованість, ми виставляємо вимогу про сплату податків. Крім того, якщо під час перевірки виявлено порушення податкового законодавства за відповідний період, також виставляємо відповідні вимоги щодо повернення несплачених у бюджет платежів, плюс штрафні санкції. Якщо платник «чистий», ми видаємо йому довідку без жодних санкцій, що станом на певне число податкова заборгованість становить нуль.
Віра Чікель, перший заступник начальника управління Пенсійного фонду в Галицькому районі міста Львова:
— У разі отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення юридичної особи припинити діяльність орган Пенсійного фонду в десятиденний термін проводить документальну перевірку платника щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків. На підставі акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом. За наявності заборгованості платник зобов’язаний погасити її. У разі неможливості погашення боргу зобов’язання з його сплати переходять до правонаступника, якщо він визначений. При цьому проводяться відповідні записи у картках особових рахунків платників. Після проведення остаточного розрахунку страхувальника орган Пенсійного фонду знімає його з обліку. Якщо рішенням суду підприємство визнане банкрутом, то там інша процедура. Суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи. На підставі цієї ухвали списується борг та знімається з обліку юридична особа. Але в такому разі період, за який списано борги, не буде зарахований до загального трудового стажу працівникам цього підприємства.
Василь Тибінка,
керуючий партнер ЮГ «Тибінка і Партнери»:
— Згідно з частиною першою ст. 34 закону про реєстрацію, для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців запису про вирішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен представити (направити рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові, зокрема, нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.
Положеннями Цивільного кодексу право на спадкоємство, згідно із законом, мають діти спадкодавця. У разі смерті єдиного засновника приватного підприємства замість рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи державному реєстраторові можуть надаватися свідоцтво про смерть фізичної особи, яка була єдиним засновником підприємства, і свідоцтво про право на спадок згідно із законом.
Якщо ж засновником приватного підприємства була одна особа, котра померла, і ніхто зі спадкоємців не заявив свого права на приватне підприємство, то припинення підприємства за рішенням засновника є неможливим. У такому випадку не може бути вирішене і питання звільнення з посади директора приватного підприємства. Тому це питання підлягає вирішенню в судовому порядку.