Минулого тижня фахівці у галузі податкового права і аудиту на інформаційному майданчику "Українських новин" обмінювалися своїми напрацюваннями за круглим столом "Податкові новації: що потрібно поліпшити в законі про трансферне ціноутворення?" Їхня спільна думка така: закон потрібний і корисний для держави, але бізнес не у захваті від "сирого" документа, дотепер не забезпеченого навіть нормативною базою і відповідними методиками. Аби уникнути серйозних неприємностей його застосування в ручному режимі, потрібне кардинальне доопрацювання положень закону про трансферне ціноутворення (ТЦУ), перенесення строків його повноцінного введення в дію та застосування консолідованого методу нарахування податків…
Темпи вражають
Закон про внесення змін до Податкового кодексу щодо трансферного ціноутворення був ухвалений тільки у липні, у серпні президент його підписав, і вже з 1 вересня він набрав чинності. І тепер бізнесу, так само як і податковій, доведеться вирішувати масу питань у ручному режимі, оскільки:
а) норми прописані нечітко;
б) досвіду адміністрування немає; в) штрафи космічні.
Для порівняння: у Російській Федерації аналогічний закон був уведений з 1 червня 2011 р., почав застосовуватися з 2012 р., а перша подача звітності - травень 2013 р. Тобто практично два роки - на введення в дію. І навіть цього виявилося недостатньо - звітність перенесли на листопад. І весь цей час сусіди безжалісно переписували текст свого документа - жодної живої статті не залишилося від першої версії.
Як бачимо, від початку створити ідеальний документ такого масштабу непросто. Тим паче, що це порівняно нова тема як для українського законодавця, так і для податкових органів. Тому протягом кількох найближчих років великий український бізнес перебуватиме в ситуації, коли багато питань необхідно роз'яснювати, узгоджувати, вирішувати в судах.
Які ж моменти у трансферному законодавстві експерти вважають найбільш значимими і такими, що потребують якнайшвидшого вирішення?
Пов'язані особи
і консолідований
платник податків
Ці два тісно пов'язані між собою питання сьогодні активно обговорюються бізнесом, чиновниками, консультантами, податківцями. Не дивно, що вони викликали активну дискусію учасників круглого столу. Оскільки ця тема нова для України, ми дозволимо собі коротко викласти її суть.
Єдиного (ідеального) визначення консолідованої групи (КГ) не існує. Водночас є спільні риси, властиві КГ:
1. Компанії, які входять до такої групи, перебувають під загальним, причому досить істотним, контролем;
2. Не всі структури, які перебувають під загальним контролем, можуть входити до КГ. Держава може вводити обмеження, наприклад, великий оборот у групі або більша сума сплачених податків. Практикуються й інші ознаки, зазвичай кількісного характеру;
3. Можуть уводитися заборони на включення до групи підприємств, які належать до специфічних індустрій. Наприклад, групі, яка об'єднує промислові підприємства, можуть заборонити включати до свого складу банки. Інші обмеження.
Кому це вигідно і чому? Вигідно насамперед для групи підприємств. Але сказати, що це тільки її вигода, було б неправильно і дуже поверхово. Учасники групи, до якої входять як прибуткові, так і збиткові підприємства, отримують вигоду від більш швидкої реалізації своїх збитків. У результаті вони заощаджують на обігових коштах. Кошти, що вивільнилися (замість дорогих позикових) пускаються в оборот і приносять додатковий дохід підприємству та податкові платежі до державного бюджету. Таким чином, група в матеріальному обчисленні не отримує жодних вигід, крім поліпшення свого грошового потоку.
А якщо врахувати, що великі групи, замість того, щоб кредитуватися в іноземних банках (там же дешевше) на мільйони доларів, використовуватимуть зекономлені власні кошти, то в наявності ще й зниження тиску на валютні резерви країни. Тобто, дозволяючи підприємствам користуватися внутрішніми ресурсами, ми тим самим підвищуємо їхню рентабельність, знижуємо тиск на валютний курс, поліпшуючи платіжний баланс країни. У підсумку домагаємося збільшення експорту, зростання припливу валютної виручки та податків у середньостроковій перспективі.
Є й нематеріальна сторона. Визнаючи консолідовані групи, держава робить крок назустріч бізнесу, стимулюючи його до активності. Якщо не зробити крок назустріч акціонерам, дозволяючи збитки одних підприємств компенсувати прибутками інших, то ми ризикуємо активністю економіки
всієї країни.
За кордоном десятки країн використовують інститут консолідованої сплати податків. Зазвичай це країни високорозвинені. Щоправда, ідеальної моделі немає, країни застосовують той чи інший її різновид.
Консолідований метод (КМ) використовується для забезпечення прозорості для податкових органів взаємозв'язку окремих юросіб у великих бізнес-структурах. Це поліпшує і спрощує адміністрування податків з боку уповноважених держорганів, виводить бізнес із тіні.
Для бізнесу КМ є мотивацією розкривати повну інформацію про реальні доходи і збитки. Це - удар по тіньових схемах. Зокрема припиняється використання договірних, занижених цін.
Владимир КОТЕНКО, керівник податкової і юридичної практики EY в Україні:
- Однозначно слід розібратися з поняттям "консолідована група". Структура економіки України така, що дуже велика кількість підприємств є пов'язаною. Йдеться про спосіб сплачувати податки підприємствами, які перебувають під загальним контролем, з урахуванням результатів різних підприємств, що входять до цієї групи. У середньостроковій і довгостроковій перспективі економіка нічого не втратить, тому що результати окремих підприємств (прибутки/збитки) будуть зрештою враховані належним чином. Податки сплачуватимуться з урахуванням різних результатів фактично одного великого бізнесу. Це потрібно не тільки для того, аби порадувати бізнес, а й щоб економіка не втратила робочі місця. Прямий зв'язок у мотивації працювати, інвестувати та у поверненні у вигляді податків.
Олена ЖУКОВА, директор АФ "Сайвена аудит":
- Перша проблема, яку я відразу бачу, - це пов'язані особи. Поняття "пов'язаних осіб", особливо у зв'язку з уведенням туди фізичних осіб і родичів, призводить до того, що будь-яке підприємство може вважатися пов'язаним із будь-яким іншим. Питання лише в довжині ланцюжка.
Рустам ВАХІТОВ, керівник податкової практики Baker Tilly Ukraine:
- В українському законодавстві варто було б чітко прописати інститут консолідованого платника податків. У Росії вже з'явилося понад 2 тис. таких фіскальних одиниць. Це дозволяє не плодити звіти між взаємозалежними суб'єктами усередині країни. Є сенс просто об'єднати їх в одну групу, яка звітує як один платник податків. З погляду нетто-ефекту теоретично він має бути нейтральним, адже є збиткові і прибуткові компанії, і якщо ви просто складаєте те, що платять окремі компанії, підсумок буде той самий. Єдине, що у вас буде не сто, а один звіт, у вас будуть "схлопуватися" угоди між цими компаніями. І це спрощує життя всім.
Диверсифікованість джерел інформації і ціни
Рустам ВАХІТОВ:
- Доречно було б більш чітко зорієнтувати компанії по джерелах інформації. Тому що брак прописаних джерел у самому законі породжує певну свободу в частині того, які джерела може рекомендувати, скажімо, Кабмін. У проектах, які ми бачили, немає загальновизнаних баз даних. Деякі країни як джерело інтерпретації використовують коментарі до керівництва ТЦУ та інші документи, розроблені Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Україна, орієнтована на євроінтеграцію, не має політичних перешкод для включення такого застереження.
У світі існують потужні бази даних і спеціалізовані структури, які збирають інформацію. Було б корисно, щоб
фіскальні органи визначили свою позицію з цього приводу.
***
Такий набір тільки найбільш гарячих питань, які потрбують негайної реакції держави. Адже закон уже діє. До не менш важливих слід віднести розмитість термінології закону (неконтрольовані операції, звичайна ціна). А ще - навіть досвідчені аудитори не розуміють, як бути з перехідними операціями...
Не дивно, що за такого стану тексту закону Ярослав АБРАМОВ, радник практики корпоративного управління компанії Integrites, висловив думку, яку загалом підтримали всі учасники круглого столу:
- Насамперед необхідно подовжити термін початку фактичної роботи закону та першого звітного періоду. Потім спробувати достукатися до податкової та пояснити, що бізнес - він ще терпить, але, зрештою, перестане терпіти.