Минулої середи Кабінет міністрів несподівано докорінно змінив склад Національної комісії регулювання зв’язку. По-перше, Володимир Звєрєв помінявся місцями із Сергієм Колобовим: перший став простим членом НКРЗ, другий — головою комісії. По-друге, Кабмін звільнив від обов’язків членів комісії чотирьох осіб: Ольгу Філіппову, Надію Кострибу, Віктора Мазура та Людмилу Єжову. На їхнє місце призначені працівники Держзв’язку та Державного центру радіочастот Людмила Артюшенко, Олександр Степанов і Анатолій Тичинський, а також представник телеком-бізнесу Сергій Мирний. Посади членів комісії зберегли також Володимир Пащук і Володимир Олійник.
Серія розпоряджень Кабміну була покликана розплутати правовий гордіїв вузол і розблокувати роботу комісії. Проте не виключено, що вузол цей затягнеться ще більше. Уряд діє відповідно до норми нового Закону «Про Кабінет міністрів», котрий, як і раніше, прямо суперечить відповідній нормі Закону України «Про телекомунікації». З огляду на протистояння президентської та урядової гілок влади можна прогнозувати спробу президента заблокувати призначення нового складу НКРЗ шляхом видання відповідного указу.
Нагадаємо: перший склад НКРЗ був призначений президентським указом 19 квітня 2005 року. До нього ввійшли голова Олег Гайдук і члени Сергій Апасов, Людмила Єжова, Віктор Мазур, Володимир Олійник, Олександр Скляров, Петро Семерей і Ольга Філіппова. 22 березня 2007 року Кабмін своєю постановою звільнив Олега Гайдука та на його місце призначив Володимира Звєрєва. Впродовж наступних місяців рішеннями уряду були перепризначені ще три члени НКРЗ. 14 серпня 2007 року президент видав укази, що призупиняють дію урядових постанов. 24 грудня 2007-го новий уряд Юлії Тимошенко скасував усі розпорядження, які стосуються призначень у НКРЗ.
Зроблено це було на виконання коаліційних угод, але з правової точки зору досить грубо. З одного боку, після скасування урядових рішень НКРЗ мала повернутися до «президентського» складу, а з іншого — механізму відновлення раніше звільнених на роботі Кабмін не передбачив. У результаті в країні виникло «двокомісіє»: із різних поглядів легітимними виявилися і члени НКРЗ, призначені президентом, і «комісари», призначені урядом.
Остання серія розпоряджень Кабміну також небездоганна з правової точки зору. Наприклад, у жодному з них не вказані причини, через які звільняють членів комісії. Тоді як Законом «Про телекомунікації» визначено, що члени НКРЗ призначаються на п’ять років, і передбачено вичерпний список причин, через які їх можна звільнити. Тому, як жартують у комісії, кількість легітимних членів регулятора досягла 16 (вісім «президентських», четверо призначені колишнім урядом, і четверо — новим), тобто подвоїлася.
Хіба що Сергію Апасову відновлення не світить. Саме в день перепризначення комісії Апеляційний суд Києва залишив у силі обвинувальний вирок стосовно нього за кримінальною справою про бійку на засіданні НКРЗ у вересні 2006 року. До в’язниці він не сяде (йому дали рік умовно), але й на держслужбу в недалекому майбутньому повернутися не зможе.
Можна припустити, що нинішня четвірка звільнених, на відміну від попередників, не буде за будь-яку ціну домагатися в судах свого відновлення. Втім, у секретаріату президента може виникнути інша думка з приводу їхнього звільнення...
Перший висновок, який напрошується при аналізі нового складу регулятора, — взяла гору концепція «НКРЗ — не більш ніж відділ ліцензування», яку «ДТ» озвучувало в №15 за 19 квітня ц.р. Усі нові члени комісії добре відомі лише у вузьких зв’язківських колах. Анатолій Тичинський до останнього часу працював заступником начальника управління радіочастотних присвоєнь Українського державного центру радіочастот (УДЦР, раніше «Укрчастотнагляд»). Олександр Степанов, колишній військовий зв’язківець, був заступником начальника УДЦР, де, серед іншого, курирував боротьбу з рефайлом. Обидва вони тією чи іншою мірою підпорядковувалися Володимиру Олійнику, батьку-засновнику сучасної української структури менеджменту радіочастотного ресурсу. Введення їх до складу НКРЗ посилює позиції останнього.
Людмила Артюшенко до призначення в НКРЗ упродовж кварталу працювала помічником першого заступника міністра транспорту і зв’язку — директора Державного департаменту зв’язку Мінтрансзв’язку Олега Проживальського. До цього очолювала управління економічної політики Держзв’язку. Вона — досвідчений апаратник: посади в Держкомзв’язку займала й при Станіславі Довгому, і при Олегу Проживальському. У НКРЗ пані Артюшенко, судячи з усього, представлятиме інтереси останнього. А також його приятеля, міністра «зокрема, і зв’язку» Йосипа Вінського, з яким її теж багато що пов’язує.
У НКРЗ Людмила Василівна курируватиме, найшвидше, апаратну роботу, замінивши в такий спосіб Ольгу Філіппову. Цікавий нюанс: Філіппову свого часу активно намагалися звільнити з комісії через досягнення пенсійного віку. Проте нині це не завадило ввести туди Артюшенко, якій з тієї самої причини буде потрібно щороку подовжувати дозвіл на право обіймати посаду...
«Темною конячкою» нового складу НКРЗ є Сергій Мирний. Він також колишній військовий зв’язківець і свого часу перетинався з Олійником. Донедавна очолював ТОВ «Сенком» і володів 25% цієї компанії. Відповідно до бізнес-довідників, «Сенком» і споріднена за складом засновників фірма «Сенком-Сервіс» займаються виробництвом і монтажем телекомунікаційного обладнання та промислових комп’ютерів, а також розгортанням мереж, проектуванням і будівництвом об’єктів зв’язку. Джерела «ДТ» вважають її афілійованим підрядником великого оператора первинної мережі «Євротранстелеком», дочірньої компанії російського «Транстелекому». Який, у свою чергу, є телекомунікаційним проектом РАТ «Российские железные дороги».
До нового голови НКРЗ Сергія Колобова питань у телекомунікаційного співтовариства немає. Полковник СБУ раніше був заступником начальника департаменту спеціальних телекомунікаційних систем захисту та інформації (ДСТСЗІ) СБУ. На цьому особливо наголосив Олександр Турчинов (екс-голова СБУ), який представляв НКРЗ нового голову. З одного боку, Колобов здійснюватиме жорсткішу політику, ніж дипломатичний Володимир Звєрєв, з іншого — буде більш старанним. Що важливо в контексті інтеграції НКРЗ у владну вертикаль Мінтрансзв’язку. Для чого, власне, все це й робиться...