Андрій Колодюк |
У першій половині 90-х вітчизняний бізнес-сектор жив радісним очікуванням багатого інвестора. Але минули роки, і замість таких необхідних грошей з’явилося розуміння того, що капітал може прийти лише в країну із сприятливим інвестиційним кліматом. А для цього необхідно змінити не лише стиль керування, а й саму психологію ведення бізнесу. Професіоналізм став основним чинником досягнення успіху.
Десять років тому країна не лише змінила політичний статус, а й відпала як частина військової супердержави. Промисловість перестала працювати на космос і армію. Постала необхідність перебудувати всю технічну потужність, переорієнтувати галузі на роботу в умовах ринкової економіки й одержання прибутку. Наявність висококваліфікованих кадрів, технологічні рішення, здатні навіть за оцінками скептиків не втрачати своєї актуальності ще п’ять-десять років, дали змогу перетворити спадщину військово-промислового комплексу на основу народження нового для України ТМТ-ринку, визначеного на Заході як «телекомунікації—медіа—технології». Там він має вже розвинені складові: сектор телекомунікацій (оператори різних видів зв’язку, виробники телекомунікаційного устаткування, систем теле- і радіомовлення), медіа (кабельне ТБ, контент-провайдери) і технології (виробники програмного і комп’ютерного забезпечення, системні інтегратори).
Якщо виникнення в Україні ТМТ як ринку, поява перших його учасників відноситься до початку 90-х, то серйозний розвиток і збільшення місткості цього ринку розпочалися в середині десятиліття. Збільшився приплив капіталу до цього сектора, інвестори стали одержувати перші прибутки. Результатом цього початкового етапу розвитку стало сформоване коло компаній-учасниць, які мають достатній досвід успішної діяльності в умовах ринкової економіки, реструктуризації підприємств технологічного сектора й успішної реалізації нових проектів. Інтернет-провайдинг, мобільний зв’язок відразу стали одними з тих галузей вітчизняного ТМТ-ринку, що швидко зростають, залучаючи все нових і нових учасників. Маючи ще в середині 90-х кілька монополістів і вузьке коло користувачів, буквально за кілька років ці сектори заповнилися активно конкуруючими компаніями й армією споживачів нових послуг.
Проте не можна сказати, що швидке зростання було характерним для всіх секторів. Великий попит на послуги і відсутність конкурентоспроможного виробництва телекомунікаційного устаткування, систем теле- і радіомовлення зробили український ТМТ-ринок украй неоднорідним і залежним від експорту. Ті компанії, що займаються складанням, є, швидше, псевдовиробництом, що продиктовано необхідністю легально втекти від податків (приміром, діяльність із складання телефонних станцій чотирьох спільних підприємств, створених за участю Alcatel, Lucent Technology, Siemens, Daewoo).
Деякі ж сектори ТМТ-ринку вже до 2001 року виявилися перегрітими. Що таке боротьба за клієнта повною мірою відчули оператори мобільного зв’язку і інтернет-провайдери. Нині на 500 тис. користувачів Мережі припадає понад 300 провайдерів, а на трохи більш як півтора мільйона реальних абонентів стільникового зв’язку — шість операторів.
Проте сектор програмного забезпечення, незважаючи на непогану кадрову базу, не одержав серйозного розвитку і набагато відстав від аналогічних секторів таких країн, як Китай, Індія і Бразилія, що розвиваються.
Великою проблемою також залишається законодавча неврегульованість ТМТ-ринку. Невідповідність місцевих правових норм міжнародній практиці, а також негативний досвід, пов’язаний з відсутністю реальних гарантій і захисту зарубіжних інвестицій, роблять український ринок інформаційних технологій схожим на «поле дурнів», на якому кожен може назавжди закопати свої грошики, — прецеденти вже були. За існуючої слабкої законодавчої бази ТМТ-ринок не має чітких правил гри і не може розраховувати на прихід великих інвесторів. (Приміром, ринок телекомунікацій і досі працює за застарілим законодавством 1995 року). Крім цього, держава все ще продовжує адміністрування, і перехід до цивілізованого регулювання ринку відбувається вкрай повільно. (А іноді, як у питанні розвитку українського сегмента Інтернету, відбувається зайве втручання). Хоча саме державна політика є одним з показників, що визначають рівень довіри зарубіжних інвесторів до ринку.
Проте, за оцінками аналітиків, на ТМТ-ринок очікує стрімке зростання і ще жорсткіша конкуренція через збільшення учасників. Тому залишитися в бізнесі, не кажучи вже про утримання завойованих позицій, зможуть лише ті компанії, що мобілізують наявні і залучають нові ресурси. Їм доведеться вирішувати кілька проблем, пов’язаних з підтримкою зростання. По-перше, для більшості з них одержання банківського кредиту малоймовірне через високу вартість грошових ресурсів в Україні й обмеженість заставної бази. По-друге, пенсійні та страхові фонди, у тому числі і державні, що є основними інвесторами венчурних фондів на Заході, у нас як інституціональні інвестори не функціонують. (Державний інноваційний фонд не зарекомендував себе ефективним інвестором, а приватні пенсійні і страхові фонди в цій діяльності взагалі помічені не були). Не сталося по-справжньому ефективного залучення в нові галузі економіки і коштів населення.
Умови обмеженого і вкрай дорогого українського ринку ресурсів, нездатність фондового ринку стати інструментом залучення капіталу нагадують ситуацію розвитку американського ТМТ-ринку 50-х років, коли ніхто не наважувався фінансувати малозрозумілий бізнес, підкріплений лише ідеями. Тоді приголомшливий успіх інвестування нових проектів у сфері інформаційних технологій, результатом яких стало створення сотень тисяч нових робочих місць і мільярди доларів додаткових доходів, ввів поняття венчурного бізнесу, за яким закріпилася слава одного з найризикованіших, але і найприбутковіших. За останнє десятиріччя венчурний бізнес у Європі акумулював 46 млрд. євро довгострокового капіталу (у США цей показник вищий у п’ять-шість разів), і нині близько 200 тис. приватних компаній змогли одержати інвестиції для розвитку свого бізнесу. Причому в останні роки істотно зросла частка інвестицій, зроблених за межами Європи (15% усіх інвестицій 1998 року проти 9% у 1995-му).
З огляду на величезний потенціал ринку ТМТ у пострадянських республіках і насиченість ринків Західної Європи і Північної Америки, Україна має всі умови одержати інвестиції західних венчурних фондів. Зовнішнє інвестування є найоптимальнішим і найефективнішим засобом для подальшого зростання бізнесу. Прийнята на Заході практика залучення зовнішнього інвестування, що виправдала себе, принесе українському ТМТ-ринку не лише кошти. Ми зможемо запозичити досвід діяльності в ринкових умовах, підвищити професіоналізм менеджменту, впровадити нові маркетингові технології.
Як свідчать результати дослідження групи PricewaterhouseCoopers по роботі з hi-tech компаніями в Європі, країнах Близького Сходу й Африки, крах низки інтернет-компаній 1999 року підтвердив, що найефективніше керування і правильне інвестування є необхідною передумовою успішного функціонування ТМТ-фірм. Тобто інвестиційний і управлінський консалтинг, знаючи місцеву ситуацію, зможе стати провідником західного капіталу, збільшити місткість ринку і відкрити потенціал цього сектора для економіки України.
Саме зараз, коли багато проектів у світовому технологічному секторі закриваються, а котирування акцій ІТ-компаній падають, Україна має великі шанси стати привабливою для ризикового капіталу, що шукає тепер синього птаха удачі саме в ТМТ-ринках, що розвиваються.
На відміну від розвинених західних країн, у яких уповільнюються і знижуються показники економічного розвитку, Україна за результатами 2000 року продемонструвала 6-відсоткове збільшення ВВП, а прогноз щодо його зростання 2001 року становить 7,3%. Такі значні цифри протягом останніх 18 місяців дали їй змогу ввійти до групи держав, що лідирують за темпами економічного зростання, і стати першою серед країн СНД.
На жаль, Україна не використовує всі свої можливості. За даними досліджень, обсяг вітчизняного ринку ТМТ у різноманітних сегментах утричі-вп’ятеро менший за аналогічний польський, що набагато відстає від середньоєвропейського рівня. Хоча потенційна місткість ТМТ-індустрії в нашій країні оцінюється досить високо.
Одним з найбільш неосвоєних і водночас прибуткових об’єктів інвестування залишається вітчизняний сектор програмного забезпечення. Українські ІТ-фахівці вже набули досвіду виконання західних замовлень, і наступною сходинкою розвитку офшорного програмування повинна стати легалізація, вихід програмістів з тіні й об’єднання їх у професійні компанії.
Незважаючи на нинішню слабкість, внутрішній ринок програмного забезпечення просто приречений на розширення, тому що українські підприємства вже зрозуміли необхідність використання його продукції для розвитку бізнесу і підвищення його ефективності.
Крім цього, російський досвід свідчить, що місцеві ІТ-компанії здатні виходити на світовий ринок і виводити свою продукцію. Для цього будуть потрібні серйозні грошові вливання, і питання залучення венчурного інвестування, зокрема створення сприятливого інвестиційного клімату, повинно вирішуватися на державному рівні.
На перегрітому, перенаселеному ринку мобільного й Інтернет-зв’язку очікуються великі зміни. Ті компанії, що не зможуть витримати жорсткої конкуренції, поглинуть більші конкуренти. Вирівнюючи ситуацію, ринок одержить ефективніші й конкурентоспроможніші компанії.
Розвиток медіа-сегмента, що є одним з найприбутковіших у західних країнах, в Україні довгий час гальмувало те, що не дотримувалися авторські права і була відсутня платіжна культура. На відміну від усього іншого ринку він продовжував працювати за радянською традицією використання мас-медіа як рупора і не підпорядковувався законам ринкової економіки в чистому вигляді. Переважання політичних інтересів власників ЗМІ над комерційними, а також низька місткість рекламного ринку не сприяли розвитку цього сектора. Нині, з посиленням конкуренції, ситуація починає змінюватися. Медіа стає цікавим як бізнес, засіб одержання прибутку. Велика конкуренція змушує підвищувати якісну складову, тому що споживач нині готовий платити і хоче вибрати найкраще. Тому медіа-ринок виходить на якісно новий рівень. Завдяки застосуванню телекомунікацій і технологій кабельне телебачення поєднується з можливостями Інтернет, стає інтерактивним. Стираються грані між медіа-каналами і збільшується функціональність кожного з них. За наявності необхідних інвестицій цей ринок у найближчому майбутньому матиме великий розвиток.
Активна діяльність компаній, створення кола виробників і споживачів на ринку ТМТ, посилення конкуренції і значні доходи дають підстави говорити, що ринок фактично сформувався. А його зростання протягом останніх трьох років та позитивні оцінки розвитку на наступні 5—10 років дають підстави говорити про те, що він перетвориться на привабливий об’єкт, куди будуть вкладати капітал закордонні та вітчизняні венчурні інвестори.