Безстороння статистика комп’ютерних продажів свідчить, що українські споживачі практично повністю перейшли на техніку, вироблювану вітчизняними компаніями.
Ринок зростає за рахунок вітчизняного виробництва
Сьогодні Україна — один із лідерів регіону EMEA (куди входять усі європейські країни, Близький Схід і Північна Африка) за темпами зростання ринку ПК. За даними дослідницької компанії IDC, зростання ринку ПК в Україні 2003 року, порівняно з попереднім роком, становило 82,4%. При цьому зростання продажів у сегменті настільних ПК становило 82,5%, ноутбуків — 99,9%, а серверів — 52,6%.
Сьогодні, наприклад, ПК на базі новітніх процесорів Intel Pentium 4 із підтримкою нової технології Hyper-Threading випускають понад 600 компаній у десятках міст України. При цьому вартість сучасних ПК місцевого виробництва стала доступною пересічному споживачеві. За даними HotLine, понад 68% сучасних комп’ютерів, пропонованих сьогодні українськими складальниками, коштують менше $400. Нині можна з повною відповідальністю стверджувати, що на українському комп’ютерному ринку повністю сформувалися свої локальні бренди, що зажили популярності й мають відповідний авторитет. Хоча більшості їх трохи за 10 років чи навіть менше. Так, наприклад, «Квазар-Мікро» була створена 1990 року, 1991-го компанія продала перший комп’ютер, 1993-го випущена перша партія власних ПК із підтримкою одночасно архітектур Intel Pentium і Power PC, а торік компанія відкрила власну фабрику з плановою потужністю 200 тисяч персональних комп’ютерів на рік. Компанія «Версія» була створена 1994 року. Виробництво комп’ютерів розпочала 1996-го, портативні ПК стала виробляти 2001-го, а кишенькові ПК — 2003-го. DiaWest, також створена 1994 року на рівні напівкустарного виробництва, сьогодні має мережу 22 спеціалізованих магазинів у 14 містах нашої країни. 2003 року компанія виробила й реалізувала близько 35 тисяч ПК.
Вітчизняний споживач нині орієнтується саме на українські бренди. Про це свідчать результати IDC-дослідження ринку ПК за 2003 рік, представлені на діаграмах. Як бачимо, за кількістю проданих ПК на першому місці бренд e.Verest — 13,1%, а на другому — «Квазар-Мікро» — 11,6%. П’ятірка провідних виробників виробила майже половину всіх комп’ютерів в Україні.
Водночас у цілому по ринку ПК у регіоні EMEA справи виглядають інакше. Так, за даними дослідницької компанії Gartner, лідером у першому кварталі 2004 року з поставок із ринковою часткою 15,8% є Hewlett-Packard. Друге місце посідає Dell — 11,1%, а на третьому Fujitsu Siemens — 6,6%. Природно, українських виробників поки що у списку лідерів немає.
У секторі ноутбуків на українському ринку поки що сильні позиції імпортних брендів, але й тут слід очікувати різкого сплеску активності з боку місцевих виробників. Основні з них уже почали виробництво власних ноутбуків, як, наприклад, «Версія», «Квазар-Мікро» і «МКС». Інші мають намір його розпочати. Так, DiaWest заявила про свою технічну готовність до запуску після сертифікації дослідних зразків і реєстрації відповідної документації.
Рівняння на український бренд
У чому ж причина преференцій українського споживача своєму рідному виробнику? Комп’ютерний ринок дуже специфічний передусім через свою високу динамічність. Результатом удосконалювання технологій виробництва є регулярна поява більш потужних модулів у тій самій ціновій ніші, в якій раніше перебували їхні значно слабші попередники. Час знецінює раніше випущені комп’ютерні компоненти не так через фізичний знос, як за рахунок морального старіння. Гордон Мур, один із засновників корпорації Intel, 1965 року першим помітив закономірність, яку згодом стали іменувати законом Мура: кількість транзисторів на кристалах процесорів та інших наборів комп’ютерної логіки, отже, і їх продуктивність, зростає приблизно удвічі кожні півтора-два роки. Динаміка розвитку відтоді не змінилася — змінився масштаб. Комп’ютери стали масовим товаром.
На думку Анатолія Балюка, голови правління компанії «ДіаВест», кожен покупець української техніки може придбати необхідну конфігурацію за ціною комплектуючих. Узвичаєна ж є практика, коли купують ПК зі стандартною конфігурацією за однією ціною, а за внесення коректив доплачують. А ось українські виробники за зміну конфігурації переважно грошей не беруть.
Західні бренди виробляють свою продукцію далеко за межами України. Її потрібно довезти в нашу країну, що потребує додаткових витрат. За час доставки вона вже встигає трохи застаріти і, відповідно, подешевшати.
А ще парадокс полягає в тому, що середній рівень наших користувачів вищий за рівень західних. Цей факт є наслідком рівня української освіти, хоч би скільки її сварили. Щоправда, на Заході значно вище проникнення комп’ютерів у побуті, у нас же в домашніх умовах ними володіють здебільшого фахівці з вищою освітою. Але причини криються не тільки в цьому. Українські споживачі мають доступ до останніх версій усіх програмних продуктів, які поки що досить вільно розповсюджуються на прилавках ринків у вигляді дешевих піратських копій. З одного боку, це безумовно зле, оскільки призводить до порушення авторських прав, але з іншого — дозволяє використовувати найостанніші версії ПЗ всім прошаркам населення.
Українські складальники мають переважно вищу освіту і становлять кваліфіковану робочу силу, на відміну від азіатських, чия така праця малокваліфікована.
Комп’ютери західного бренду не піддаються модернізації. Українські споживачі хочуть постійно працювати на найсучаснішій техніці і можуть без проблем і значних витрат заміняти застарілі блоки комп’ютерів.
Важливою перевагою багатьох наших компаній є те, що вони — виробники і продавці в одній особі. Це дозволяє безпосередньо контактувати зі споживачами і гнучко реагувати на їхні запити. При цьому ціновою перевагою перед західними брендами є можливість вибудовувати коротші ланцюжки між виробниками окремих компонентів і кінцевим покупцем інтегрального продукту.
У результаті ПК українського бренду не відрізняється за якістю від західного, а іноді й перевершує його, особливо щодо оперативності реагування на зміни ринку. Тому й споживач віддає перевагу своєму рідному і близькому виробнику.