Нещодавні спроби Верховної Ради заборонити, починаючи з наступного року, рекламу алкоголю та тютюну наразилися на очікуваний спротив рекламістів. У цьому немає нічого дивного, оскільки загальновідомо, що реклама таких утіх для дорослих є однією з найприбутковіших, і представники цього бізнесу зовсім не збираються легко здавати свої позиції.
Звісно, людина, яка не вживає алкоголю та тютюну, обома руками проголосує за негайну заборону такої реклами. Напевно її підтримають батьки дітей підліткового віку, оскільки саме підлітки — попри те що мають дорослі амбіції — сприймають будь-яку рекламу все ще по-дитячому, тобто безпосередньо.
Також є очевидним, що в рекламі алкоголю зацікавлені насамперед виробники цих товарів, між якими існує шалена конкуренція, їхні дистриб’ютори, уже згадані рекламісти, а також власне споживачі. Хоча велика зацікавленість останніх викликає у експертів сумнів, адже поціновувачі вишуканих вин та дорогих марок коньяків навряд чи роблять свій вибір, орієнтуючись на вуличну чи, приміром, телевізійну рекламу. Для них ринок пропонує спеціалізовані друковані видання. Тим більше така реклама не потрібна прихильникам різного роду «шмурдяків», оскільки для цієї категорії покупців першим і головним критерієм привабливості напою є його ціна.
Якщо ж говорити про тютюн, то ситуація тут ще очевидніша — реклама, по суті, необхідна лише виробникам, розповсюджувачам та рекламним агенціям. Що ж до споживачів, то навряд чи ті, хто має певний стаж тютюнопаління, зрадять одній торговій марці на користь іншої, піддавшись впливу реклами. В основному тут відбувається ротація смаків, що залежить від зміни матеріального статусу курця. І знову ж таки, для сигаретних гурманів існує спеціальна преса.
Однак повернімося до нашої проблеми. Залишимо за рамками цієї публікації інтереси виробників сигарет та алкоголю, оскільки очевидно, що за відсутності реклами пити та палити ті, хто це вже робить, менше не стануть. А можливий перерозподіл алкогольно-тютюнового ринку в разі заборони реклами — це головний біль виключно виробників.
Поговорімо про те, як швидко вдасться владі нейтралізувати вплив пропаганди шкідливих звичок на дітей та підлітків, тобто про терміни впровадження заборони реклами. Вважаймо цю заборону як неминучу, оскільки Україна зобов’язалася перед світовою спільнотою за п’ять років покінчити з рекламою згубних звичок.
Заради об’єктивності подамо позиції двох зацікавлених сторін: Асоціації зовнішньої реклами України та автора одного з двох законопроектів про заборону реклами алкоголю та тютюну народного депутата Бориса Безпалого.
Аргументи рекламістів навів виконавчий директор асоціації Роман Паламарчук. Він заявив, що рекламісти принципово підтримують тезу про заборону реклами шкідливих звичок, однак вважають, що ця заборона має вступити в дію не раніше ніж за 2,5—3 роки. Аргументи такі. Скасування реклами впродовж наступного року призведе до обвалу рекламного ринку, оскільки контракти з рекламодавцями вже укладені на початку осені поточного року. Також пан Паламарчук зауважив, що рекламний ринок за рік не встигне переорієнтуватися на інші товари та послуги. Наступний аргумент — бюджетний. За словами представника асоціації, сьогодні до 20% прибутків рекламісти мають від реклами алкоголю та тютюну, відповідно, заборона призведе до втрати 1/5 прибутків, а отже, цих коштів недоотримають місцеві бюджети.
Пропозиції рекламістів такі: розвести в часі заборону реклами алкоголю та тютюну. Зробити цю заборону не одномоментною, а поступовою. Наприклад, спочатку — заборона реклами алкоголю із зображенням пляшки, далі — винесення засобів зовнішньої реклами за межі міста на автомобільні дороги, а потім — скасування зовнішньої реклами взагалі.
Оцінюючи перспективи того, що побажання рекламістів будуть ураховані парламентом, Роман Паламарчук повідомив, що він сподівається, що депутати прислухаються до думки рекламістів, представники яких входять до робочої групи з підготовки законопроекту до другого читання.
Водночас рекламісти побоюються, що народний депутат Микола Томенко, автор законопроекту №1044, перешкоджатиме втіленню в закон пропозицій рекламістів. Він пропонує вже з 1 січня 2007 року заборонити зовнішню рекламу тютюну, а з 2008-го заборонити рекламу алкоголю.
Суть позиції Бориса Беспалого, автора законопроекту №1044-1, полягає в тому, що рекламістам цілком вистачить року для переорієнтації на інші види товарів та послуг. При цьому максимальний термін переходу до заборони реклами шкідливих звичок, на думку парламентаря, необхідно встановити для друкованих ЗМІ як найбільш залежних на сьогодні від такої реклами, а найкоротший — для зовнішньої реклами, оскільки зовнішні носії не несуть будь-якої іншої, крім рекламної, інформації. З огляду на це депутат вважає несерйозною пропозицію рекламістів відкласти заборону на три роки.
Також, на його думку, безпідставними є твердження рекламістів щодо втрат місцевого бюджету. Вони, каже Беспалий, підмінюють поняття, оскільки надходження до місцевої казни визначаються не характером реклами, а кількістю розміщених рекламних носіїв. Провівши паралель із мобільними операторами, він назвав неправдою й те, що ринок реклами після заборони реклами алкоголю та тютюну обвалиться. Коли свого часу ВР ухвалила закон про скасування плати за з’єднання, оператори теж говорили про крах ринку, однак час показав, що таке рішення пішло лише на користь і ринку, і споживачам послуг зв’язку.
Разом із тим він не виключає, що можливий спротив депутатського рекламістського лобі, яке намагатиметься відтягнути введення в дію закону на якомога довший термін. Він упевнений, що об’єктивних причин для неухвалення закону немає, і тому сподівається, що закон буде ухвалено до кінця поточної сесії, тобто до середини січня наступного року. А вже з січня 2008 року рекламі алкоголю та тютюну не буде місця як у ЗМІ, так і на вулицях.
* * *
Немає будь-яких виправданих резонів для того, щоб реклама алкоголю і тютюну ще три роки тиснула на свідомість підростаючого покоління. Все ж таки здоров’я нації має вищий пріоритет, ніж інтереси виробників, рекламувальників та споживачів шкідливого зілля. З практики відомо — чим довше зволікають з ухваленням таких рішень, тим більше аргументів з’являється в опонентів, аби це зволікання розтягти в часі. Та й якось не віриться, що рекламний бізнес «піде з торбою» через заборону реклами окремого виду товарів.