UA / RU
Підтримати ZN.ua

Цифрові «гектари»

Я ухожу, оставляя причины для споров, Мою смешную собаку, мой любимый город, Недокуренный план, ги...

Автор: Кость Могилевський

Я ухожу,

оставляя причины для споров,

Мою смешную собаку,

мой любимый город,

Недокуренный план,

гигабайт фотографий…

Земфіра

Коли відома російська рок-співачка записувала свою пісню, гігабайт означав дуже багато, тобто цілий архів фотографій. Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Адже 1 Гбайт — це за обсягом не більш як тисяча фото високої якості (у стиснутому форматі jpg при зйомці камерою з 4 мегапікселями) і зняти їх можна легко за одну фотосесію. У фотокамер є можливість зняти миттєво цілу серію знімків, щоб потім із сотні вибрати найбільш вдалий. А професіональні фотографи то й зовсім знімають у нестиснутих форматах tif і raw, тож на одному гігабайті поміститься не більш як 100 знімків. Тому гігабайтом (на комп’ютерному сленгу «гектар») уже нікого не здивуєш.

Швидка посадка

Сприяє цьому передусім різке падіння вартості флеш-пам’яті, використовуваної в цифрових пристроях — фотокамерах, MP3-плеєрах, мобільних телефонах. Якщо пару років тому в ходу були обсяги від 16 до 64 Мбайт, а гігабайтні карти тільки почали з’являтися на ринку за дуже високими цінами, то сьогодні вони міцно захопили ринок, а ціна за цей час на карти пам’яті обсягом 1 Гбайт впала в 5—10 разів. Тільки за останній рік вона знизилася у два—три рази, і сьогодні затребуваними стали навіть карти обсягом у 2 Гбайти. Зниження ціни стосується передусім карт верхнього рівня, тобто гігабайтних, менш ємні накопичувачі дешевшають не настільки швидкими темпами і зрештою досягнуть нижнього цінового порога в 100 гривень. Тому кожній наступній версії флеш-карти світить така ж перспектива: падіння в ціні протягом двох років і відхід у небуття, як уже сталося з картками малих обсягів — ними хіба що комплектують свою продукцію виробники. До речі, під час придбання цифрових пристроїв, як правило, доводиться купувати відразу ж додатково й карту пам’яті з більшим обсягом.

Сьогодні основна частка продажу в Україні припадає на карти обсягом вище 512 Мбайт. Переважна більшість запропонованих на нашому ринку карт пам’яті належить до продукції компанії SanDisk. Досить популярними є й накопичувачі виробництва Transcend. Дані компанії спеціалізуються на випуску флеш-карток різних типів і мають гарне співвідношення ціна/якість. Інші ж бренди йдуть з помітним відставанням, хоча на третю позицію рішуче вийшла Kingston.

Експансія флеш-пам’яті на ринок накопичувачів триватиме, оскільки саме вони дозволяють досягти великих обсягів при мінімізації розмірів і стрімкому здешевленні.

Відмінності стандартів

Уже сьогодні серед форматів намітилися лідери. З одного боку, тут відіграє роль можливість конкретного типу до нарощування обсягу та швидкості, а з другого — готовність до зменшення розмірів, оскільки досить важливим чинником слугуватиме можливість встановлення в мобільні пристрої, зокрема телефони. Великі ж карти, навпаки, поступово залишатимуть ринок через дедалі більшу мініатюризацію цифрових пристроїв. Практично всі формати карт пам’яті видозмінюються у бік мобільності. Так, формат MMC (MultiMedia Card) трансформується через MMC mobile у MMC micro, MS (Memory Stick) — у MS Duo, SD (Secure Digital) спочатку переходить у mini, а потім і в microSD.

Найстарішим і найпопулярнішим є формат CompactFlash (CF). Його історія починається з 1994 року, коли SanDisk запропонувала створити новий формат, після чого кілька виробників об’єдналися в асоціацію і створили CompactFlash. Підтримкою з боку кількох брендів і пояснюється така живучість формату. Сьогодні в продажу доступні CF обсягом до 12 Гбайт, а виробляються вже й 16-гігабайтні карти. За швидкістю ці карти також є конкурентоспроможними. Так, карти SanDisk Extreme IV визнано найшвидшими картами у світі й орієнтовані вони на фотографів, яким потрібна максимальна продуктивність і ємність для їхніх середньоформатних фотоапаратів і високоякісних цифрових дзеркальних фотокамер. Вони мають швидкість читання/записування до 40 Мбайт за секунду, що важливо під час зйомки великої кількості високоякісних знімків або передачі багатьох зображень із карти на комп’ютер.

Стандарт MultiMedia Card (MMC) розпочав свій шлях 1997 року і був розроблений з урахуванням вимог із мініатюризації мультимедійних пристроїв. Для застосування в особливо малогабаритних пристроях випущено зменшений у розмірах різновид карт ММС — RS-ММС (Reduced Size — зменшений розмір), цілком аналогічна за розніманнями «повнорозмірній» ММС. Наприкінці 2004 року сімейство карт ММС поповнилося ще трьома різновидами. Це повнорозмірна «швидкісна» карта ММС plus, її зменшена версія ММС mobile і надмініатюрна ММС micro. Всі вони, природно, призначені для використання в мобільних телефонах і мають невисоку швидкість записування.

Карти SecureDigital (SD) було представлено 2000 року як допрацьований варіант ММС. За зовнішнім виглядом картки SD схожі з ММС, відрізняючись лише дещо більшою товщиною і кількістю контактів. Новинкою стала наявність захисту від стирання (перемикач) на бічній поверхні карти і підтримка шифрування даних. Хоча захист даних, що дало назву карті, практично не використовується, зате наявність додаткових каналів дозволила підвищити швидкість записування та зчитування. Втім, поки ці механізми ще не задіяні широко. Тим більше, що немає жодної потреби застосовувати захист від копіювання під час фотозйомок.

Саме ці стандарти задають нині тон, а сім’ї MMC та SD захоплюють сектор мобільного зв’язку, і саме вони виходять на лідируючі позиції. Ще одним мобільним стандартом є Transflash (T-flash), але, схоже, що він так і не приживеться, занадто сильна конкуренція з боку вищевказаних сімейств.

Необхідно згадати про «корпоративні» стандарти, використовувані переважно у продукції окремих виробників.

Карти пам’яті сімейства Memory Stick (MS) у формі палички ставляться в усі цифрові вироби фірми Sony. Картки Memory Stick Pro мають теоретичну межу ємності 32 Гбайти і набагато кращу швидкодію — до 20 Мбайт за секунду. Для компактних пристроїв стандартний розмір MS виявився завеликим, і Sony запровадила «зменшений» варіант карти — Memory Stick Duo.

Карти пам’яті SmartMedia (SM) встигли морально застаріти за дуже короткий час, оскільки розраховані були на максимальний обсяг 128 Мбайт. Цей формат карт пам’яті був розроблений і просувався з 1996 року передусім власником марки SmartMedia — компанією Toshiba і використовувався у фотокамерах Olympus. На зміну йому прийшов xD-Picture (Extreme Digital) — його розробили 2002 року для застосування в цифрових апаратах Olympus та Fujifilm. Випуском же карт займається Toshiba. Теоретична межа ємності карт xD становить 8 Гбайт, а швидкість записування — до 5 Мбайт за секунду, чого цілком досить для записування не лише нерухомих зображень, а й відео.

Флеш-відеокамери?

Якщо сьогодні продаються переважно одногігабайтні і півгігабайтні (512 МБ) карти пам’яті, то зрозуміло, що з падінням ціни й виходом нових цифрових пристроїв, мегабайтні карти зовсім підуть зі сцени. Професіональні фотографи уже сьогодні воліють купувати карти на 4—8 Гбайт, оскільки вони не обмежують у зйомці кадрів без стискування (raw-формат зображення). Для фотолюбителів це, здавалося б, не актуально. На гігабайті можна зробити 10 альбомів музики пристойної якості у форматі mp3. Але от коли ввійде в моду записування на ці носії якісного відео, тоді ситуація кардинально зміниться.

Уже давно виробники випускають цифрові відеокамери стандарту miniDV, які знімають на відеокасету. Цей формат відчутно випередив свій час. Річ у тім, що картинка виходить найвищої якості, але обробити її дуже важко. Раніше просто переписували на аналогові відеокасети, потім почали обробляти записи на комп’ютері. Але це дуже трудомісткий процес, і не кожному аматорові він під силу. Записати ж відразу в цифрі на DVD не вийде, оскільки на нього поміститься усього близько 10 хвилин запису на miniDV. Тому перспективним стало записування відразу на DVD із появою DVD-RW-відеокамер. У них записування здійснюється відразу ж із форматом стискування MPEG-2, який використовують у DVD-фільмах, тож потім можна спокійно дивитися власні ролики на відеоплеєрах.

Але вимоги до обсягів підвищуються, тому на ринку стали з’являтися відеокамери на жорстких дисках, які дозволяють записувати кілька десятків Гбайт. Справді, жорсткі диски поки поза конкуренцією, але єдиний їхній недолік — наявність складної механіки. Зовсім інша річ флеш-карта — мініатюрність і сама електроніка. Тому вже сьогодні відеокамери на картах пам’яті могли б потіснити DVD-відеокамери. Ось тільки виробники не квапляться їх упроваджувати. Піонером у цій справі стала корпорація Matsushita Electric Industrial, що володіє торговельною маркою Panasonic, яка почала виробляти відеокамери, що записують на карти пам’яті стандарту SD. Так, за словами експерта з аудіо-відеопродукції Panasonic Олександра Андрієнка, нова відеокамера SDR-S150 знімає відеоролики і записує безпосередньо в пам’ять флеш-карти у форматі MPEG-2 із високим розрізненням (HD) подібно до запису на DVD.

Конкуренти поки вичікують. Представники Sony повідомили, що виробляти відеокамери на флеш-картах поки не збираються, а сконцентруються на відеокамерах на жорстких дисках. Хоча, з другого боку, зрозуміло, що при досягненні прийнятного цінового порога карт обсягом 4 гігабайти й інші бренди приступлять до виробництва відеокамер нового покоління.