UA / RU
Підтримати ZN.ua

Тракторні парадокси

На початку 90-х була дуже популярною вулична афера, коли випадковому перехожому повідомляли, що він став переможцем у лотереї, а потім з’являвся другий претендент на головний приз...

Автор: Сергій Тимошенко

На початку 90-х була дуже популярною вулична афера, коли випадковому перехожому повідомляли, що він став переможцем у лотереї, а потім з’являвся другий претендент на головний приз. Щоб визначити, хто стане його володарем, потрібно було викупити виграш за більшу суму. У результаті бідолаху оббирали як липку, і він залишався без своїх грошей, і без призу.

А тепер приклад із сьогоденної реальності: уявіть собі ситуацію, що ви заплатили свої кревні за якийсь товар, а забрати покупку не можете. Виявляється, що на нього претендує ще один покупець. Гадаєте, так не буває? Як показала практика, недосконале законодавство і плутанина у владі відкривають воістину безмежні можливості.

Дві сторони конфлікту, що спалахнув навколо столичного підприємства «Київтрактородеталь», звинувачують одне одного в рейдерстві і називають себе справжніми господарями підприємства. При цьому колишні керівники «Київтрактородеталі» (саме керівники, не власники) живуть у стані облоги, а топ-менеджмент, найнятий новими власниками, не може не тільки провести нормальний аудит, а й потрапити на територію заводу. І це в той час, коли в Господарському суді Києва розглядають справу про банкрутство підприємства, і для його порятунку дорогий кожен день. Щоб розібратися в ситуації, потрібно повернутися в не таке вже далеке минуле.

Старі й нові

Завод ім. Лепсе перетворився на КП «Київтрактородеталь» 1993 року. У процесі приватизації працівники заводу викупили в держави підприємство і стали його співзасновниками. У непевні 1990-ті підприємству вдається не лише вижити й утриматися «на плаву», а й не простоювати. Великою мірою це заслуга колишнього керівника підприємства М.Сівера, котрий помер 2000 року. Після цього на сцені з’являється Айдін Аскаров, який із допомогою лояльної до нього ради підприємства пролобіював Геннадія Гершмана на посаду генерального директора. Про дії останнього слід поговорити окремо, адже йому довелося втекти від українського правосуддя в Німеччину, але спершу представимо другу сторону конфлікту.

Більше ніж рік тому група фінансових компаній почала викуповувати в працівників паї «Київтрак­тородеталі». Адже ми живемо в епоху приватної власності, і здійснювати такі операції не заборонено. Че­рез якийсь час вони викупили в пра­цівників підприємства понад 52% від загального числа паїв і стали пов­ноправними господарями. Після чого конференція власників призначила генеральним директором Олек­сандра Герасименка. Але священне право власності існує лише на папері — колишні господарі в особі пана Аскарова, президента корпорації «Київтракторо­деталь», і директора підприємства Олександра Михайлюкова відмовляються допускати своїх опонентів на підприємство. Чого ж бояться колишні господарі? Може, відповідальності за те, що накоїли, перебуваючи біля керма підприємства?

Розділяй і владарюй

Схоже, пан Аскаров якимось емпіричним шляхом самостійно дійшов до простої схеми привласнення активів величезного підприємства. До цього він, швидше за все, готувався давно. Наприклад, іще в епоху бартеру переманив у своє ТОВ «Астан» працівницю відділу збуту КП КТД, котра залишила завод, забравши із собою всю базу даних щодо контрагентів. У результаті партнерам заводу довелося контактувати вже безпосередньо із самим Аскаровим. Але це було лише початком.

Наступним кроком стало, як уже згадувалося, лобіювання Аска­ровим на посаду генерального директора Геннадія Гершмана, котрий і очолив підприємство 2001 року. Піс­ля цього, судячи з усього, вони вирішили перетворити колективне підприємство на приватне, а точніше, прибрати завод до своїх рук. Для цього були створені товариства з обмеженою відповідальністю, яким за заниженими цінами «прода­вали» майно КП КТД. Схема була до банальності проста. Аскаров за посередництва лояльного до нього керівництва лобіював створення ТОВ на базі підприємства, в які, з допомогою рішень ради підприємст­ва, переходило майно «Київтракто­родеталі». Частка самого підприємст­ва в таких ТОВ становила 38—40%. Таким чином КП КТД втрачало можливість впливати на рішення цих ТОВ. Ціни, за якими укладали угоди, могли б викликати сміх, якби все це не було так сумно.

Наведемо як приклад одну показову «операцію» — внесення до статутного фонду однієї зі створених фірм бази відпочинку «Мета­ліст». Операція була проведена 31 травня минулого року, тож про ціни мож­на судити практично без поправки на інфляцію. Територіально база розташована в приміській зоні Києва — село Гнідин Бориспільського району. Згідно з описом, цей об’єкт включає в себе: спальний і лікувальний корпуси, склади, будинок охорони, насосну станцію, літні будиночки тощо. Коштує все це добро... 1 млн. 17 тис. грн. А земельну ділян­ку під даною базою відпочинку площею 6,2 га навіть оцінили аж у 834 тис. грн. ...Якщо зазир­нути в розділ «Авізо», де друкують оголошення щодо продажу земельних ділянок, то легко переконатися, що ціна за «сотку» в даному населеному пункті становила не менш як 2 тис. дол. Тобто зазначені 6,2 га цілком могли б коштувати 1 млн. 240 тис. дол., або понад 6 млн. гривень.

У березні 2006 року на засіданні ради КП КТД було створено відразу кілька ТОВ. Серед них фігурують ТОВ «Поршень КТД» і «Дормаш КТД». Одностайно було створено ТОВ «КТД-Сервіс» (частка КП «Київтрактородеталь» — 39% у вигляді цехів №7 і №15); ТОВ «КТД-Сільгоспмаш» (частка КП — 39% у вигляді цеху №4), ТОВ «КТД-Експорт» (частка КП — ті ж таки 39% у вигляді цехів №№3, 4, 8, 17), ТОВ «КТД-Інвест» (куди КП передало майно цехів №5, 6, 10, 11, 13, 21, 28, 30, 33).

Не менш цікавий вигляд мають і інші угоди. Наприклад, ТОВ «КТД-Інвест» продає частку ТОВ «Виробниче підприємство КТД» британському підприємству Sigward Systems LLP. Здавалося б, нічого особливого, якби не прізвища учасників операції — такий собі Мехті Аскаров з української сторони та Алім Аскаров — з англійської. При цьому Айдін Аскаров, як завжди, залишився за кадром.

Суми, за які передавали цілі цехи, видаються, м’яко кажучи, сміховинними. Так, 15 червня минулого року ремонтно-будівельний цех передали аскаровській фірмі ТОВ «КТД-Інвест» за 118 653 грн. Навіть коли припустити, що квадратний метр столичної нерухомості в той час коштував близько 2 тис. дол., то неважко порахувати, що на цю суму можна було купити нерухомість площею 12 м2.

Гуманне правосуддя

Бурхливою діяльністю екс-директора підприємства Геннадія Гершмана зацікавилася Генпрокура­тура, порушивши кримінальну справу №49-1645 за статтею 364 частиною 2 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем) і за статтею 190 частиною 2 ККУ (захоплення майнових прав шляхом обману).

Яку «користь» КП «Київтракто­родеталь» приносив Гершман, видно з документів про передачу майна підприємства в аскаровські ТОВ. А от із СІЗО Гершман вийшов завдяки його адвокатові Ковезі, котрий фігурує нині як один із кредиторів «Київтракторо­деталі». Гершмана випустили, і він того ж дня рвонув до Німеччини, де й донині переховується від правосуддя.

Щоб закрити питання про професійність керівництва заводу, наведемо кілька цифр. Перш ніж ним зацікавилися органи, на початку 2005 року КП КТД мало такі показники: довгострокові зобов’язання на 1,5 млн. грн., зобов’язання з погашення банківського кредиту на 4,6 млн. грн., видано векселів на 11,5 млн. грн., кредиторська заборгованість на 7,8 млн. грн., заборгованість перед бюджетом на 180 млн. грн., заборгованість із заробітної плати 1,4 млн. грн. плюс поточні зобов’язання на 11,6 млн. грн.

Найпоказовішим є кредит, виданий підприємству АКБ «Росток-банк» іще 2005-го, неповернення якого й послужило приводом для початку процедури банкрутства КТД того ж року. Так-от, саме пан Ковеза, котрий представляв інтереси Геннадія Гершмана як адвокат, і є арбітражним керівником про­цедури банкрутства КП «Київтракто­родеталь». Людина на цій посаді є розпорядником майна підприємст­ва і відповідає за цілість майна боржника в процесі банкрутства. Але кожній розсудливій людині зрозуміло, що це нонсенс: спочатку адвокат захищає Гершмана, котрий займався незаконним відчуженням активів заводу, а після того як екс-директор утікає за кордон, він стає відповідальним за цілість цього самого майна. Мало того, адвокат Василь Берегута, котрий вів справи КТД, за його словами, мав на руках іще й доручення, виписане на його ім’я АКБ «Росток-банк». Банк, як відомо, фігурує одночасно в ролі ініціатора банкрутства і ліквідатора підприємства. У цьому документі банк наділяє пана Берегуту правом представляти свої інтереси. Вихо­дить, що той самий юрист представляє кредитора і боржника. Цей факт, до речі, підтверджується й одним із протоколів засідання в справі про банкрутство підприємства.

Периферійне правосуддя

Певно, відчуваючи, що відповідальність за таке «вміле господарювання» не забариться, колишнє керівництво, котре, до речі, перед Новим роком відкритим текстом заявляло працівникам, щоб вони шукали собі роботу, оскільки завод практично банкрут, намагається в будь-який спосіб завадити новим господарям потрапити на підприємство. У хід ідуть навіть рішення судів, що виносяться всупереч «антирейдерським» поправкам, ухваленим парламентом торік.

Так, на початку квітня у Вишгородський районний суд Київської області від імені КП КТД надійшов позов, підписаний Юрієм Власенком, у якому йдеться про те, що останній є заступником гендиректора Олександра Михайлюкова, розповідає адвокат Назар Дмитрасевич. Одразу впадає в око перша невідповідність: Юрій Власенко стверджує, що був прийнятий на роботу Михайлюковим у лютому цього року. Але в цей час екс-гендиректор не міг прийняти його на роботу, оскільки сам уже втратив посаду.

Порушено й інші норми українського законодавства. По-перше, позов подається за місцем проживання чи реєстрації відповідача. Проживає Олександр Герасименко в Києві, і Юрій Власенко це чудово знає, тому що позивається з нинішнім керівником підприємства ще й у Деснянському суді з питання допуску гендиректора на робоче місце. По-друге, попри все, цей позов мав розглядати Господарський суд м. Києва, тобто за місцем реєстрації підприємства, де виник корпоративний спір, як того вимагає антирейдерське законодавство.

Одного суду колишньому керівництву КП КТД було мало. Ще один адміністративний позов було подано в Прилуках, і Прилуцький міськрайонний суд визнав недійсними збори співвласників, котрі (збори) нібито порушували конституційні права того ж таки Юрія Власенка на працю. При цьому він стверджував, що на зборах було відкликано дирекцію, до якої входить і він, а отже, було порушено його конституційне право. Однак і тут, за словами Н.Дмитрасевича, виникла юридична колізія: трудові спори підлягають розгляду за кодексом цивільного судочинства, а це рішення було ухвалене за кодексом адміністративного судочинства. Суд узяв до уваги аргументи адвокатів нового керівництва і відмовився задовольняти позов колишнього керівництва, скасувавши при цьому своє початкове рішення.

Як рятують підприємство

Першочергове завдання нових власників і топ-менеджменту — урятувати підприємство і відновити виробничий цикл, штучно розірваний попереднім керівництвом заводу через відчуження майна в різні ТОВ. Адже без цього ефективна робота підприємства просто неможлива. Нове керів­ництво подало позов до Київського госпсуду з вимогою визнати недійсними рішення ради підприємства про відчуження майна КТД у різні ТОВ. Мало того, минулого місяця обласний господарський суд визнав недійсним відчуження бази відпочинку «Металіст», що належить підприємству, і повернув цю власність заводу, таким чином повністю задовольнивши позов нового керівництва підприємства. Крім того, поки ті, хто фактично розкрадав підприємство, досі залишаються при владі і всіляко заважають зміні керівництва, нові інвестори, намагаючись урятувати підприємство, ведуть переговори з кредиторами, щоб відтермінувати платежі і не доводити справу до банкрутства.