Микола Славов |
Микола Славов, уродженець Тернівки, що на околиці Миколаєва, вперто вірить у те, що Україну до нових висот піднесе саме мирний, торговельний флот. І багато у чому це залежить саме від нього, президента акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот». Минулого вівторка він приїздив до свого рідного міста — української столиці суднобудування, аби потвердити: «Вітчизняному флоту — вітчизняні судна». В цей день, 16 грудня, на миколаївському заводі «Океан» (нині він зветься Damen Shipyards Ocean) закладено перше судно типу «Буг» дедвейтом 6300 тонн на замовлення «Укррічфлоту». Протягом найближчих трьох років компанія задумала збудувати у Миколаєві для своїх потреб десять суден.
Спорудження у Миколаєві суден для своєї країни за радянської влади було явищем звичним. Скажімо, фотожурналісти Миколаєва Олександр Кремко, Ілля Кальницький, Борис Рибаков могли точно прогнозувати появу своїх знімків у недосяжних тоді для периферійників «Правде» та «Известиях»: сходження зі стапеля гігантського суховантажника чи рудовоза обов’язково фіксувалося на перших сторінках цих головних газет Союзу (авіаносці, звісна річ, у пресі не фігурували). А відомий прозаїк Іван Григурко після того, як кілька тижнів погойдався в Чорному морі на ходових випробуваннях супертраулера «Маршал Якубовський», спитав у начальства заводу «Океан»: «Коли будуть наступні ходові? — хотів би глибше пізнати роботу корабелів». Йому спокійно відповіли: «Приходьте через місяць, вийде з доку чергове судно». Довго ще потім, уже й написавши роман «Ватерлінія», Іван гордовито показував перепустку, де друкарським шрифтом було вибито: «Завод «Океан». Цех — Спілка письменників».
Але то було чверть століття тому. В 1990-х «Океан» п’ять років стояв без роботи. Врешті у 2000 році корабельню викупила голландська фірма Damen Shipyards Group. Завод ожив, за три останніх роки збудував тридцять суден. Але — не для нас, не для України. В державі не було нікого, хто міг би замовити спорудження судна у голландсько-миколаївських корабелів. Звісно, маються на увазі крупні проекти, бо ось, скажімо, 12 грудня цього року ТОВ «Суднобудівний завод «Лиман» спустило на воду… цілий лоцманський катер «Гард», і місцева газета «Южная правда» подала з цієї нагоди на першій полосі фоторепортаж із аршинним заголовком. У часи, про які я щойно згадував, ніхто на той катер і сантиметра фотоплівки не витратив би.
Отже, виходить, що гігантські корабельні, де народжувались китобійні бази, авіаносці, балкери на 200 тисяч тонн, так і будуть вдовольняти апетити грецьких, норвезьких, шведських судноплавних компаній, а для України клепатимуть щонайбільше катери?
Втім, до солідності намірів і дій «Укррічфлоту» уже звикли не тільки в Україні. Судна компанії — постійні гості портів майже сорока країн. «Річфлот» — чи не найперша в державі крупна компанія, яка стала акціонерною. Сьогодні вона активно доводить свою правоту щодо обраної концепції і стратегії приватизації водного транспорту: об’єм тільки зовнішньоторговельних вантажів подвоївся, валютні доходи зросли на 90 відсотків, курсова вартість акцій збільшилася вп’ятеро. Маючи 200 вантажних і пасажирських суден, «Укррічфлот» нині здійснює 55 відсотків від загального обсягу перевезень, що припадають на весь морський та річковий транспорт України. Розширюючи сферу діяльності, компанія відкрила регулярну круїзну лінію спершу на порти Болгарії, а затим і Румунії та Росії.
Якщо додати, що 70 тисяч акціонерів компанії регулярно одержують дивіденди, а середня зарплата працівників сягнула за півтори тисячі гривень, що відомчі лікарні та поліклініки, бази відпочинку, оздоровчі табори для дорослих і дітей одні з кращих у країні, то неважко здогадатись: сюди може прийти інвестор.
Уже вісім років, як у солідність «Укррічфлоту» повірив Європейський банк реконструкції та розвитку. Найперше, ЄБРР суттєво допоміг у не дуже освоєних тоді лабіринтах корпоратизації та приватизації річкового транспорту. Потім — надав кредити на будівництво семи універсальних суховантажників серії «Десна» (замовлення дісталося румунській корабельні). Основне фінансування взяв на себе банк і в реалізації планів «Річфлоту» щодо спорудження десяти теплоходів серії «Буг». Щоправда, з Damen Shipyards Ocean контракт підписано поки лише на чотири судна. Але ані замовник, ані виконавець не сумніваються, що угоду буде пролонговано. А президент Євробанку Жан Лем’єр висловлюється в унісон корабелам і річковикам: «З акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот» приємно працювати. Вона вчасно повертає кредити, вона прозора і приваблива для інвесторів. «Укррічфлот» вагомо впливає на позитивний міжнародний імідж незалежної України».
Гадаю, варто зазначити, що, попри всю значимість підтримки розбудови нашого флоту ЄБРР, і сам «Укррічфлот» не виглядає голим прохачем: 70 відсотків вартості спорудження суден у Миколаєві оплачуватиме банк і 30 — «Укррічфлот». Кредит європейців — на десять років.
Якщо вже вести мову про європейські проекти «Укррічфлоту», то співпрацею з ЄБРР вони не обмежуються. Контракт із власником «Океану», компанією Damen Shipyards Group — теж з їх числа. Голова наглядової ради голландської компанії Херман Кваст, говіркий і дотепний чоловік, з одного боку не приховує розчарувань у трирічній праці на наших теренах: «Щодо бюрократичного засилля, то в мене до приїзду в Україну вже був певний досвід, набутий у Румунії. Там я ніяк не думав, що десь може бути важче, гірше. Приїхавши сюди, зрозумів, як я помилявся». З іншого боку, він публічно заявляє: «Я горджусь співпрацею з «Укррічфлотом». І тут уже немає дилеми, до кого прислухаються євробанкіри: до голландського бізнесмена чи до господарів владних кабінетів у Миколаєві та Києві.
Звісно, цього дня, 16 грудня, на «Океані» було свято. На мітингу в секційно-складальному цеху віце-прем’єр Андрій Клюєв говорив, яка то загальна радість: в Україні для України нарешті розбудовується флот. Директор заводу Микола Романчук, підкреслюючи, що в тендері на виконання замовлення «Укррічфлоту» брали участь шість фірм, зазначив: перемога в ньому спонукає до чесної праці. А спорудження десяти новітніх багатоцільових суден позитивно вплине на добробут не тільки заводчан, а й усього міста.
До речі, Микола Славов у місті, яке носить ім’я святого Миколи, повідомив, що АСК «Укррічфлот» на свої кошти будує в Києві храм Миколи Чудотворця. Закладання капсули в фундамент з посланням до нащадків — 19 грудня, тобто в день «зимового» Миколи, а перше богослужіння має відбутися 22 травня наступного року, в день «літнього» Миколи. Збіглося? Частіше б так...