Основною заслугою капіталізму як системи західні ідеологи називають створення фундаменту прогресивної індустріальної економіки, яка забезпечила демократію і процвітання в країнах «розвиненого капіталізму». Численні скандали, що протягом останнього року безперервною канонадою звучали в корпоративному світі, у більшості аналітиків викликали нарікання на все частіші збої в системі, яка вже нібито довела свою безальтернативність. Проте Вільям Пфафф, оглядач Los Angeles Times Syndicate International, дійшов висновку, що нинішній американський (і не тільки) суспільний лад через численні патологічні мутації не має нічого спільного з тим класичним капіталізмом, який розвивався в процесі класової боротьби власників і найманих робітників.
Власне, про те, що в сучасному західному суспільстві розподілу на антагоністичні класи в класичному розумінні вже немає, говорили й раніше. Зокрема, французький економіст Андре Орлеан стверджував, що в 70—80-х роках минулого століття виник так званий капіталізм власників, за якого наймані робітники, ставши акціонерами, не мали антагоністичних протиріч зі своїми роботодавцями. Втім, нічого крамольного в цій схемі обивателі не побачили і радісно поповнювали ряди акціонерів, не особливо ностальгуючи за пролетарськими ланцюгами. Адже ще 1941 року Джеймс Бернхем, послідовний троцькіст, передбачив, що остаточно класова боротьба при сучасному капіталізмі припиниться через зовсім іншу причину — зародження нового класу, класу менеджерів, становлення якого й становитиме основну загрозу капіталістичному ладу. У процесі акціонування сталося давно передбачене відчуження власності, і в сучасному корпоративному світі знайти насправді відповідального власника досить важко. Зате на перший план висунулися менеджери вищого рангу найбільших компаній, які нібито піклувалися про збільшення дохідності своїх компаній, а насправді були зацікавлені у власному збагаченні, як виявилося, в основному за рахунок своїх акціонерів. Причому найпростішим (і, мабуть, найпоширенішим) шляхом досягнення мети стала змова з менеджерами інших компаній, а також керівниками банків, аудиторами, страховими агентами. А оскільки передумов для виникнення антагоніста новому класу менеджерів немає, то наявна система переродженого капіталізму є нежиттєздатною.