Україна - єдина країна в Європі, яка досі живе за старим законом, прийнятим іще 1998 року. У ньому закладено основні на той момент принципи поводження з відходами, що реалізовувалися в Європі, такі як "забруднювач платить" і "відповідальність виробника". Закон мав вивести на новий рівень поводження з відходами. Відтоді ситуація в цій сфері, практично, не змінилася. Оскільки в Україні підзаконні акти готуються після прийняття законів, цей процес розтягується на десятиліття. Відсутність підзаконних актів зробила закон "Про відходи" мертвим.
Усіх це влаштовувало і влаштовує. Сміття вивозять, ховають, переробляють. А Україна ж прийняла закон і 22 роки його не дотримується.
Звісно, всі причетні до проблематики розуміють, що треба щось змінювати і приймати нові законодавчі акти, які б регулювали й упроваджували зрозумілі правила на ринку відходів України.
І ось перше таке рішення було прийнято 2001 року, коли з'явилася постанова КМ № 915. Вона призвела до монополізації збору плати за тару й упаковку, яку збирало спеціально створене для цього ДП "Укрекоресурси". Через цю компанію за рік проходило до 500 мільйонів гривень, більшість яких пливла в кишені корупціонерів. Майже 15 років тривала боротьба за ліквідацію цієї постанови, яку скасували 2015 року. Однак забули прибрати акти, написані під неї, що й продовжують діяти. Ось такий "успішний" досвід… Інші спроби прийняти нове законодавство провалили в парламенті.
Якщо самі не можемо - хай хтось нас примусить
У 2014 році Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС. Ми взяли на себе зобов'язання гармонізувати й імплементувати законодавство у сфері управління відходами та ресурсами відповідно до європейського. При цьому встановивши терміни, в рамках яких Україні слід це зробити. Для імплементації Директиви №2008/98/ЄС про відходи визначили три роки від дати набрання чинності документом. Угода мала стати каталізатором початку реформ в Україні, але законодавча й виконавча влада вочевидь нікуди не поспішають, - термін виконання зобов'язань сплив ще три роки тому. З величезним запізненням, сьогодні в парламенті на розгляді перебуває проєкт закону "Про управління відходами", який має змінити систему поводження з відходами і наблизити Україну до європейських норм.
Які основні системні зміни пропонує законопроєкт
1. Ієрархія управління відходами - це п'ятиступінчата система. Вона точно описує процес, якого необхідно дотримуватися для зменшення кількості відходів, які надходять на поховання, а це - 1) запобігання утворенню; 2) підготовка до повторного використання; 3) переробка; 4) виробництво енергії і палива (спалювання); 5) поховання.
2. Підготовка та реалізація планів управління відходами на національному, обласному, регіональному та місцевому рівнях, згідно з ієрархією.
3. Встановлення механізму повного покриття витрат відповідно до принципів "забруднювач платить" і "розширена відповідальність виробника", що дасть можливість додаткового фінансування для роздільного збирання відходів.
4. Упровадження дозвільної системи для суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з відходами, і створення інформаційної системи управління відходами.
5. Впровадження реєстру підприємств зі збору й транспортування відходів.
Усі ці зміни мають зробити систему управління відходами в Україні більш прозорою та зрозумілою. Вибудувати ланцюжок управління відходами від їх утворення до виробництва в готовий продукт. Поліпшити якість пропонованих послуг із вивезення відходів у населення. Надати більше інструментів місцевим органам самоврядування для залучення інвестицій у сферу поводження з відходами та в побудову нових інфраструктурних об'єктів із управління відходами.
Що не так у проєкті
Точно прописана відповідальність, яка лягає на бізнес, але водночас відповідальність місцевих і центральних органів влади дуже розмита й неконкретна. Цей дисбаланс знову поставить бізнес у нерівні умови з владою, з одного боку, а з іншого - утворить корупційну складову у відносинах між ними. Такий підхід властивий усім законам України, де не люблять зв'язувати чиновників відповідальністю.
Для вирахування тарифу для населення ввели нові послуги, включно з роздільним збиранням відходів, відповідальність за який має лежати на виробнику й фінансуватися його коштом, та оскільки спеціалізованого закону, який зобов'язував би виробника, ще немає, фінансуватиме це населення власним коштом. До рахунку додадуться й витрати на утримання комунального підприємства "оператор муніципальної системи управління побутовими відходами". Відтак, платіжка за комунальну послугу "управління побутовими відходами" значно поважчає.
Ідея створення комунального підприємства "оператор муніципальної системи управління побутовими відходами" може призвести до монополізації ринку послуг управління побутовими відходами.
Важливо зазначити, що ключові учасники ринку поводження з відходами і бізнес так і не змогли долучитися до реальної роботи з написання законопроєкту. А всі їхні зауваження та поправки було відхилено.
Що робити?
Однозначно, необхідно приймати нове, сучасне, європейське законодавство. Яке має вдихнути нове життя у сферу поводження з відходами, відкрити можливість конкуренції на ринку, вивести на належний рівень якість послуг у сфері поводження з відходами. Але ініціатори намагаються провести в закон такі норми, які поставлять ринок послуг у неконкурентне становище. У результаті, український бізнес не зможе працювати, а міжнародні компанії підуть із вітчизняного ринку. Наші відносини і майбутня співпраця з європейськими партнерами будуть підірвані. А це знизить потік інвестицій, уливання капіталів у країну й загальмує рух у Європу.
Будь-який проєкт без точно сформульованих цілей та завдань, які він має вирішувати, завжди заходить у глухий кут. Це може статися і з новим законопроєктом, у якому змішалися європейські цілі та українські лобістські інтереси. І якщо ми хочемо уникнути провалу в новому починанні, вже зараз необхідно шукати взаємодію зі стейкхолдерами у сфері поводження з відходами та довести законопроєкт до збалансованого й консолідованого документа. Забути про особисті й корпоративні інтереси і створити закон, який вирішуватиме проблеми у сфері поводження з відходами не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь.