Починається новий опалювальний сезон. І вкотре вилазить проблема (не)розрахунків різних категорій споживачів за блакитне паливо.
Підприємства комунальної теплоенергетики та теплоелектроцентралей України примудрилися нагромадити величезні суми боргу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії. На 10 жовтня їхня сумарна прострочена заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" сягнула 21,6 млрд грн. У цій велетенській сумі "сидять" і свіжі борги 2017 р. - 5,6 млрд грн.
Навіть нефахівцеві зрозуміло, що заборгованість за спожитий природний газ, яка тягнеться з минулих років, повністю повернути не вдасться. Розуміючи це, "Нафтогаз" вирішив, так би мовити, лише врегулювати зазначене питання. Головний газопостачальник розглянув звернення 65 теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств і прийняв рішення: 1) списати заборгованість на суму понад 385 млн грн; 2) реструктурувати заборгованість на суму близько 680 млн грн; 3) списати заборгованість за умови повного виконання договору реструктуризації на суму близько 325 млн грн.
Але чинний закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дозволяє реструктурувати лише ту частину кредиторської заборгованості за природний газ, яка утворилася на 1 липня 2016 р. і не погашена на 31 грудня.
Яскравою ілюстрацією низького рівня розрахунків стало теплопостачальне підприємство в Тернополі. Тією ілюстрацією, яка мала б підштовхнути владу, особливо законодавчу, виконати на багато років відкладене домашнє завдання - визначити оптимальний спосіб договірних відносин для підприємств, які надають комунальні послуги, зі споживачами.
Не перестає насторожувати той факт, що основний виробник тепла та гарячої води в Тернопільській області - КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" - розрахувався за природний газ, спожитий у 2017 р., лише на 32% і нагромадив величезну, як для невеликого обласного центру, заборгованість за блакитне паливо. На сьогодні ця сума становить майже 148 млн грн. Порівняно з зазначеною цифрою, борг обласного теплокомуненерго видається мізерним - 7,2 млн грн (на момент написання статті).
Міське теплопостачальне підприємство провело з "Нафтогазом" реструктуризацію лише того боргу за природний газ, який був зафіксований на 1 липня 2016 р., - 3,5 млн грн.
Але чому утворився новий борг за газ, суми якого в десятки разів вищі? Причини - різні, і вони взаємодоповнюються.
Частково в заборгованості за газ криється борг населення за тепло та гарячу воду - майже 30 млн грн. Але частина цієї суми - це борги попередніх років, нагромаджені з 2005-го. Їх стягнення постійно застряє в судах. До того ж немає відповідних положень закону, щоб нарахувати на заборгованість індекс інфляції, пеню та штрафні санкції, перетворити її в нові суми з урахуванням вартості природного газу в теплі, що за два останні роки зросла в 4,5 разу.
Дивно звучить, але борги за газ "роздуває" ще й гаряча вода. Українське законодавство не містить регуляторного акта, який би дозволив врахувати витрати теплової енергії на підготовку гарячої води. Директор КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" Андрій Чумак запевняє: "Подача тепла, яке надійшло до ванних кімнат, у тарифі на гарячу воду врахована в тій кількості, ніби людина споживає гарячу воду за нормами. Тобто ви відкрили гарячу воду, і лічильник, згідно з нормами, показав споживання. Ви платите тільки за це. А норматив тієї вартості, яку ми можемо зібрати, залишився з часів Союзу. Багатоквартирні будинки були збудовані так, що ми витрачаємо велику кількість природного газу на виробництво теплової енергії, яка йде на обігрів приміщення, і не виставляємо за це рахунків. А це для нашого підприємства обходиться у 5-6 млн грн щомісяця". Тобто винним лишається надлишкове тепло, якого споживач не оплачує.
Ще одна причина зростання боргу за газ - уже місцевого походження. Обласні центри Тернопіль і Кропивницький особливі тим, що на початку 2000-х і у 2007-2010 рр. тамтешні міські ради масово дозволяли мешканцям від'єднуватися від централізованого теплопостачання та встановлювати індивідуальне опалення у квартирах. А більшість багатоквартирних будинків, збудованих у радянські часи, мають систему вертикального розведення тепла. Воно проходить через усі квартири й перетікає в ті помешкання, де є індивідуальне опалення на газі. І в тих квартирах стає так душно, що мешканці навіть відчиняють вікна. А закон не дає можливості виставляти рахунки за тепло, в якому закладена вартість спожитого газу, квартирам, що перейшли на індивідуальне опалення. Отож у Тернополі за загравання з мешканцями і промахи міської влади попередніх каденцій розплачуються нинішні міські можновладці. Крім того, у підвалах тернопільських будинків труби теплопостачання мають неповну гідроізоляцію. Це дозволяє взимку підтримувати плюс 5-6 градусів, щоб не замерзали входи холодної води і випуски каналізації. Це теж не враховано в тарифі на тепло.
Тернопіль реалізовує в кількох мікрорайонах проект ЄБРР "Модернізація теплопостачання в місті" вартістю 5 млн євро. Одне з його завдань полягає в тому, що у багатоквартирний будинок мають входити дві труби - однією йде тепло для опалення, а іншою - тепло для виробництва гарячої води, яка має готуватися в підвалі. При цьому повинно бути два будинкових лічильники - на тепло і гарячу воду. Та коли закон "Про комерційний облік комунальних послуг" дозволяє розкидати на мешканців квартир показання загальнобудинкового лічильника тепла (хай ще й немає методики), то для гарячої води цього в законі не передбачено.
Комітет із питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства подав до Верхової Ради пропозицію розглядати заборгованість за природний газ станом на 1 січня 2018 р. Що це дасть? Підприємства комунальної теплоенергетики, в т.ч. тернопільське, зможуть звернутися до НАК "Нафтогаз України" з проханням реструктурувати цей борг і просити гарантію у своїх органів місцевого самоврядування. Керівництву КП "Тернопільсьміськтеплокомуненерго" не залишиться нічого іншого, як домовитися з "Нафтогазом", аби узгодити новий графік реструктуризації цього боргу до 2021 р. і щомісяця до поточних платежів додатково проплачувати 3-4 млн грн. Бо інакше покривати такі велетенські суми заборгованості майже неможливо. Кредитів на сотні мільйонів гривень банки вочевидь не дадуть: який орган місцевого самоврядування погодиться на великий ризик, заставивши за кредит нерухоме майно (котельні, труби), що перебуває в комунальній власності міста? А ліквідного рухомого майна (як ось у Тернополі) на таку суму не набереться.
Та зрозуміло одне: теплопостачальні підприємства - монополісти. І державні органи, насамперед Антимонопольний комітет, мали б нарешті налагодити ефективний контроль над формуванням тарифів у сфері теплопостачання. А з іншого боку - законодавцям давно час виробити широку й гнучку систему договірних відносин зі споживачами послуг, і, зокрема, теплової енергії та гарячої води. Тоді й проблем з не- чи недорозрахунками за природний газ виникало б менше.