Вітчизняні деревообробники досі не можуть повірити, що все-таки відбилися від новорічного «сюрпризу», покладеного під ялинку чиновниками Державного комітету лісового господарства. Уявіть собі на секунду. 27 грудня мав відбутися аукціон, на якому планувалося продати всю сировину, необхідну для роботи галузі впродовж усього року. Причому підприємствам про це стало відомо лише за тиждень до проведення аукціону.
Цього разу пронесло, проте все могло скінчитися не по-новорічному сумно...
За домовленістю із прем’єр-міністром, аукціон відкладено на два місяці. За цей час робоча група у складі представників Мінпромполітики, Держкомлісу та асоціацій «Меблідеревпром» і «Укрпапір» відпрацюють процедуру продажу деревини. Паралельно в регіонах підготують пропозиції про свої потреби в сировині. Після їх затвердження в Мінпромполітики необхідні обсяги реалізовуватимуться на місцевих аукціонах.
Що ж могло статися, якби аукціон усе-таки відбувся? Планувалося продати річний обсяг сировини, розділений на 11 лотів. Причому в кожному з них зібрані всі сорти деревини. Тому той, кому потрібен певний її вид, змушений закуповувати весь лот. Наприклад, целюлозникам довелося б купувати березу, хоча їм потрібна виключно ялина, а береза дуже потрібна диктовій галузі. Крім того, довелося б прикупити і технологічну сировину, і пиломатеріали, і ще багато чого. Куди все це потім подіти, у наказі Держкомлісу не зазначено. Схоже, чиновники вирішили повернути виробничників у доісторичну епоху, коли панував натуральний обмін.
Самі ж деревообробники побоюються, що навіть торгувати зайвою сировиною їм не довелося б. Тому що на аукціоні може з’явитися той, хто, скупивши всю сировину, залишить вітчизняних виробників ні з чим або ж накрутить ціни. Такий монополіст-посередник одним махом зруйнує ринкові відносини, які формувалися впродовж багатьох років. Що це справді могло бути, показали на конкретних розрахунках спеціалісти «Меблідеревпрому».
Наприклад, виробникові деревних плит необхідна сировина (хай на 300 тис. грн.). За новими правилами, він повинен придбати весь четвертий лот, початкова вартість якого — 267 млн. грн. Для цього ще до проведення торгів повинен заплатити 13 млн. гарантійного внеску...
Мобілізувати такі кошти за кілька днів не змогли б навіть підприємства-гіганти. Про малі виробництва годі й говорити. Яка доля їх чекає без сировини і з договорами, термін дії яких закінчується наприкінці поточного року, здогадатися неважко: закриття або банкрутство. Однак і ті, й інші мають певні виробничі потужності, в модернізацію яких уклали великі суми. І там, і там тисячі й сотні людей, які не тільки годують свої сім’ї, а й платять податки.
Наприклад, Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат — другий за обсягом платник податків у Львівській області. Він забезпечує роботою (тобто утримує від виїзду за кордон) 2,5 тис. чоловік. Якщо підприємство зупиниться, то не тільки вони втратять роботу, а й Україна втратить виробництво газетного паперу. А це, за словами голови спостережної ради комбінату Костянтина Кулінича, 25% вітчизняного ринку, які стабілізують ціни й роблять український газетний папір на 15—20% дешевшим за імпортний. Щоб виробництво працювало стабільно, комбінатові потрібно 120 тисяч кубометрів хвойної деревини, а точніше — ялини. Щоб мати стільки сировини, відповідно до нинішньої системи змішаних лотів, треба викласти відразу 357 млн. гривень. Таку суму підприємство навряд чи зможе вилучити з обороту.
А технічний директор ВАТ «Основа папір» Петро Король упевнений, що спочатку лад потрібно навести в експортній сфері. Адже щорічно з України вивозять 2,5 млн. м3 необробленої деревини, так званого кругляка. Проте всім добре відомо, що ефективність глибокої переробки вп’ятеро вища, ніж вивезення сировини. До того ж в Україні немає жодних перешкод для вивезення необробленої деревини, тоді як у Росії діє жорстка система експортного мита: тепер це чотири євро за кубометр, із наступного року — дев’ять, а з 2009-го — 20 євро. У Фінляндії взагалі заборонено вивозити за кордон круглий ліс. Його весь переробляють і тільки тоді експортують.
— Ми за компроміс, — заявив президент ВАТ «Аверс» Володимир Сидоренко. — Але досі ні з ким було його шукати. У Мінпромполітики вислуховували тільки одну сторону — Держкомлісгосп. Якщо нову систему тендерів не скасують, деревообробники побоюються, що в торгах братимуть участь підставні компанії з великим капіталом, яким ліс узагалі не потрібен. Проте вони скуплять річну квоту деревини і створять на внутрішньому ринку дефіцит. Надалі левову частку експортують за цінами, вищими за внутрішні. Залишок запропонують вітчизняним меблевим підприємствам із такими накрутками, що мало не здасться. Якщо до цього додати ще й газову складову, то перед деревообробниками опускається шлагбаум. Хто займе їхню нішу на ринку, здогадатися неважко: у Євросоюзі перевиробництво.