UA / RU
Підтримати ZN.ua

Телекомунікаційний ринок: спеціалісти і популісти

За останніх два місяці в Національній комісії регулювання зв’язку України (НКРЗ) сталися серйозні зміни...

Автор: Микола Мартинов

За останніх два місяці в Національній комісії регулювання зв’язку України (НКРЗ) сталися серйозні зміни. Почалося все із заміни керівника комісії: 22 березня розпорядженням Кабміну замість Олега Гайдука на цю посаду було призначено Володимира Звєрєва. Те, що замість безликої політичної постаті держрегулятор очолив фаховий військовий зв’язківець, хоч і не зняло проблем, зате додало галузі ладу й відповідальності. Крім того, як і прогнозувало «ДТ» (№ 11 від 24 березня ц.р.), ця кадрова перестановка не стала останньою. У середині травня Кабмін звільнив ще одного члена НКРЗ — Сергія Апасова і призначив на його посаду одного з головних юридичних фахівців у галузі Надію Кострибу.

У березні ринок позитивно оцінив призначення Звєрєва на посаду глави НКРЗ. Підприємці відзначали його професіоналізм та політичну незаангажованість і висловлювали сподівання, що йому вдасться припинити баталії всередині комісії й відновити її нормальну роботу. Два місяці — термін невеликий, проте надії ці багато в чому справдилися. Принаймні взаємні обвинувачення членів НКРЗ ущухли. Атмосфера в комісії цілком робоча.

Триває підготовка до тендера з видачі трьох національних ліцензій у діапазоні 5,47—5,59 ГГц для надання послуг передачі даних у стандарті WiMAX, призначеного на 18 червня. Нині на тендер подано 14 заявок, і, за прогнозами експертів, ціна ліцензій під час торгів може зрости від стартових 200 тис. дол. до мільйона і вище. Триває активна робота над законопроектами, зокрема про внесення змін у Закон України «Про телекомунікації» щодо створення Фонду універсальних послуг, з якого мають компенсуватися операторам їхні витрати на надання збиткових і соціальних послуг: сільського зв’язку, пунктів колективного доступу в Інтернет, таксофонів, пільгових послуг соціально незахищеним верствам населення.

Зате звільнення з комісії Сергія Апасова викликало в ринку досить стриману реакцію. І це попри те, що останній рік Сергій Іванович був, напевно, одним із найбільш «розкручених» у пресі членів НКРЗ. Його коментарі з критикою діяльності регулятора щотижня з’являлися в головних ділових виданнях. Здавалося б, імідж «борця за прозорість роботи комісії» мав створити йому в разі звільнення ореол мученика. Проте цього не сталося. Голосів на захист Апасова у пресі прозвучало всього два: депутата-соціаліста Сергія Чукмасова і чомусь заступника директора Інституту інформаційного суспільства Ярослава Павловського.

Із Чукмасовим екс-комісара пов’язують ділові партнерські стосунки. Щоб розповісти про них, треба зануритися в уже майже десятилітню історію. У 1997 році тодішній Держкомзв’язку підписав європейську міжнародну координаційну Угоду для цифрового телемовлення стандарту DVB-Т у смугах частот 790—862 МГц. Проте вже наступного року компанія «Телесистеми України» отримує в цих самих смугах ліцензію на надання послуг мобільного зв’язку в стандарті CDMA (тоді це був ще IS-95, або CDMA-one), а також від трьох до п’яти частотних каналів у всіх регіонах України. Чому ж, усупереч підписаній міжнародній угоді, Держкомзв’язку дозволив використання одних і тих самих смуг радіочастот для різних стандартів і радіослужб? До слова, Управління радіотехнологій і використання радіочастот Держкомзв’язку з 1997 по 1999 рік очолював Сергій Апасов.

Коли Апасов був начальником радіочастотного управління Держкомзв’язку, він видав ліцензію на CDMA ще одній компанії — одеському «Інтертелекому», який належав придністровському CDMA-оператору «Інтердністерком». Засновники — фізичні особи, близькі до керівництва Придністров’я. Робота «Інтердністеркому» неодноразово супроводжувалася гучними скандалами. Так, 1999 року Держкомзв’язку мало не видав «Інтердністеркому» український регіональний код 045 (резервний код Києва). За деякими даними, це рішення лобіював Апасов. Лише нота протесту молдавського уряду проти входу спірного Придністров’я в український номерний простір не дозволила це зробити.

У 2003 році С.Апасов кілька місяців працював заступником директора ЗАТ «Телесистеми України», а потім перейшов на керівну посаду в Асоціацію операторів CDMA України. 2005 року «Телесистеми» купив дніпропетровський бізнесмен Вадим Шульман, який нині інвестує в розвиток компанії мобільного 3G-зв’язку в стандарті CDMA2000 1x EV-DO під торговою маркою PEOPLE.net. Шульмана зараховують до групи «Приват», де його компанії контролюють коксохімічну ланку гірничо-металургійного виробничого циклу.

Дніпропетровець Шульман раніше впритул взаємодіяв із дніпропетровцем Чукмасовим, який також свого часу мав інтереси в гірничо-металургійному бізнесі. Тут слід згадати близького друга Чукмасова, іншого члена НКРЗ Олександра Склярова. Вважають, що саме Скляров і Чукмасов розгорнули перед далеким від ринку зв’язку Шульманом перспективи інвестування в телеком-проект. А Сергій Апасов, який зблизився в НКРЗ зі Скляровим, привніс у проект свій широкий досвід лобіювання CDMA-операторів.

Зі звільненням Апасова політичне лобі «Телесистем» провисло. Тому Сергій Чукмасов спробує зробити все, аби стимулювати Апасова поновитися на посаді.

Але чому за звільненого заступився колишній голова Держ­комзв’язку, а нині директор Інституту інформаційного суспільства Олег Шевчук (Ярослав Павловський — лише його помічник) — цікаво. Адже 1999 року між Шевчуком і Апасовим був конфлікт, внаслідок якого останній мусив залишити Держ­комзв’язку.

Кажуть, причиною конфлікту стало те, що розкрилися факти видачі ліцензій на радіочастоти для транкінгового зв’язку компаніям, афільованим із родичами Сергія Апасова. Наприклад, 5 травня 1998 року ЗАТ «Нові технології» отримало ліцензію №355 на користування радіочастотами в діапазоні 413-417 МГц. На той момент 93% акцій підприємства належали Галині Апасовій. А після звільнення з Держкомзв’язку в жовтні 1999 року Сергій Апасов обійняв посаду директора цієї фірми.

Утім, позиція Шевчука теж зрозуміла. Не потрапивши до складу НКРЗ, він виступає одним із постійних критиків роботи держрегулятора. Спрацьовує давній принцип «ворог мого ворога — мій друг, навіть якщо він мій ворог».

Нагадаємо: формальною причиною звільнення Сергія Апасова з НКРЗ було порушення ним законодавства про держслужбу. Так кваліфікували його дії на засіданні комісії 15 вересня 2006 року, коли Апасов завдав тілесних ушкоджень членові НКРЗ Вікторові Мазуру.

Відповідно до численних показань свідків (слідство опитало всіх членів НКРЗ і багато інших співробітників), під час обговорення питання про порядок узгодження використання радіочастот цивільних і військових служб Мазур помітив на столі перед Апасовим «предмет, схожий на диктофон». Оскільки обговорюване питання належало до конфіденційних, члени комісії зажадали в колеги віддати «предмет». Той відмовився. Тоді Володимир Олійник викликав у НКРЗ працівників підрозділу МВС для боротьбі зі злочинами у сфері високих технологій, а Олександр Скляров — депутатів Сергія Чукмасова та Віталія Чудновського.

Факт побиття було викладено і в міліцейському протоколі, і в акті перевірки комісії Головдержслужби України. Внаслідок побиття Віктор Мазур понад три тижні був на лікарняному. За фактом бійки було порушено кримінальну справу, пізніше перекваліфіковану за статтею про заподіяння легких тілесних ушкоджень. За даними джерела в НКРЗ, розслідування справи завершено, і її передано в суд. Тюремне ув’язнення Апасову, швидше за все, не загрожує. Жаль тільки, що покарають його самого, без Чукмасова, який брав активну участь у бійці.

Звільняючи Сергія Апасова, Кабмін керувався тією ж нормою, що й під час звільнення екс-голови Олега Гайдука. А саме — п. 7 ст. 23 Закону України «Про Кабінет міністрів», відповідно до якого Кабмін призначає і звільняє з посад «керівників центральних органів державної влади». Норму ст. 20 Закону України «Про телекомунікації», яка передбачає, що голову та членів НКРЗ призначає на посади президент за поданням прем’єр-міністра, не приведено у відповідність до закону про Кабмін: депутатам, як відомо, не до того. Тому правова колізія, про яку вже писало «ДТ», продовжує існувати, а це дає підстави союзникам Апасова говорити про «бездоганність» його правової позиції і про те, що він легко може оскаржити своє звільнення в суді.

Правда, даних, що Сергій Апасов звернувся в суд, ще немає. Та й у нинішній політичній ситуації мало шансів на задоволення цього позову. Тому не виключено, що позиватися з комісією більше хочуть «добровільні адвокати» Сергія Апасова, ніж він сам. Про підтримку цього позову телекомунікаційним ринком теж говорити не доводиться. Для галузі тепер важливіша стабільна й ефективна робота НКРЗ. А відрізняти спеціалістів від популістів і лобістів на ринку вміють.