Україну на МАКСі прийняли добре, але не без проблем. Перший день роботи авіасалону ознаменувався візитом В.Путіна (якого, як відомо, відвезли звідти на бомбардувальнику в район Північного Льодовитого океану). Для ВВП підготували спеціальну «президентську лінійку» — найперспективніші літаки, на які потрібно було звернути його увагу. Звісно, в організаторів виставки з’явилося чимало можливостей для лобіювання: показати ВВП «потрібні» літаки чи й їхніх конкурентів також. Так от, Ан-148 російському президентові не показали. Конкурентів, щоправда, теж — через їх відсутність.
Зате в лінійці був представлений Ан-124 компанії «Волга—Днепр». Поновлення виробництва цих літаків розглядається в Росії та Україні як один із важливих стратегічних проектів, і на авіасалоні було підписано угоду між авіакомпанією і Зовнішекономбанком про спільну його реалізацію. У проекті вартістю 400 млн. дол. візьмуть участь і українські підприємства — АНТК ім. Антонова і завод «Авіант».
Із українських літаків на задвірках експозиції розмістився ще й Ан-140, нещодавно куплений авіакомпанією «Якутія» у Харківського авіазаводу.
Зате Ан-148 показали Путіну в повітрі. На другий день салону саме ця машина відкривала програму показових польотів. Літала вона добре. Тихо (а порівняти було з чим — ревіння двигунів на салоні вистачало) й граціозно.
Із польотом Ан-148 «влетіли» наші телевізійники, які, щоб увічнити цю історичну подію, вилетіли з Києва «антоновським» чартером на світанку. Та відзначилися прикордонники й митники — спочатку наші (ну, гостомельських можна зрозуміти — вони, напевне, просто вчасно не прокинулися), а потім і російські (50 хвилин після приземлення делегація не могла залишити літак, ще години дві тривав паспортний контроль)... Як наслідок — до моменту зльоту українського експоната телегрупа не встигла навіть увійти на територію виставкового комплексу. І змушена була знімати піруети гордості вітчизняного авіабудування з далеких підступів.
Про інтерес до українського літака можна було судити з того, що біля місця його стоянки в загальній лінійці не розходилася юрба людей у краватках. Це надто контрастувало із ситуацією в сусідів. Саме навпроти «антоновців» розташувалася одна з родзинок салону — американський літак-заправник КС-135, а також винищувачі F-15, F-16 і Mirage-2000. Проте до них підходили переважно зацікавлені туристи, котрі безуспішно намагалися сфотографуватися з гордими дівчатами в американській льотній формі.
А «антоновським» протокольним працівникам і охоронцям присутнього на авіасалоні держсекретаря Олександра Зінченка було непереливки. До літака постійно підходили численні важливі персони — то король Йорданії, то головний управитель Embraer Маврісіо Ботело... Одна незапланована зустріч змінювала іншу, і доводилося організовувати все на ходу.
Було підписано кілька цікавих контрактів. «Красноярские авиалинии» купили Ан-148 у VIP-варіанті (на додачу до тих 15 машин, які вже почали складати для компанії). «Полет» уклав рамкову угоду про закупівлю 15 машин плюс п’ять вантажних, «Пулковские авиалинии» — восьми літаків (плюс п’ять у перспективі). Всі ці угоди виконуватимуться спільно із лізинговою компанією «Ильюшин-Финанс», яка планує продавати до 30 українських літаків на рік.
Причину такого інтересу до української машини найлаконічніше висловив президент «Красноярских авиалиний» Борис Абрамович: «Цей літак уже літає, літає добре і може приносити прибуток уже зараз. Тоді як його конкуренти поки що залишаються на папері».
До цього потрібно додати й відносну дешевизну Ан-148. Самі «антоновці» спочатку планували продавати його по 20—25 млн. дол., тоді як Абрамович обмовився, що має намір купити Ани для своєї компанії по 17—18 млн. дол. Утім, можливо, йому просто зробили оптову знижку...
Яскраву оцінку літакові дав генеральний директор Воронезького авіазаводу (підприємство — другий серійний завод, що його виготовлятиме) В’ячеслав Саліков: «Це — найкрасивіший літак, і мені приємно, що ми його випускатимемо».
Конкуренти теж не дрімали. Під час виставки було укладено контракти на майбутній продаж десятьох літаків RRJ, які «поки що залишаються на папері». А король Йорданії купив два Іл-76МФ — транспортні літаки, взяті на озброєння російськими ВПС замість перспективного Ан-70.
Розповідаючи про МАКС, не можна не згадати про головну причину щоденного паломництва сюди десятків тисяч людей: показові польоти пілотажних груп. Утім, розповідати про це марно; навіть фотографії не передадуть і десятої частини вражень. Російські винищувачі з керованим вектором тяги Су-30МК і МіГ-29М ОВТ творили дива повітряного балету. «Дзвони», «кобри» та інші фігури вищого пілотажу, назви яким іще не вигадали, — повороти майже на місці, переверти через хвіст...
Груповий пілотаж демонстрували російські «Стрижи» й італійські Frecce Tricolori. Крутив пілотаж і Mirage-2000, щоправда, після МіГів і Су його програма не несла нічого нового. Зате публіку вразив італійський G-222: велетенський транспортний літак крутив «бочки» й «мертві петлі» не гірше за винищувач. Американські пілоти дивилися на все це з землі, але в небо підійматися не поспішали...