Хто відповідає в Україні за здоров’я ваших працівників? Очевидно, що держава лише перерозподіляє частину зібраних податків на утримання системи охорони здоров’я. Причому далеко не завжди гроші, які конкретний громадянин віддав у вигляді податі в скарбницю, «відпрацюють» своє призначення в лікарні або поліклініці. Пряму залежність за принципом «гроші - товар» може забезпечити медстраховка. Але оскільки сам громадянин у більшості випадків або фінансово, або морально не готовий її купувати, у гру повинен вступити третій учасник - роботодавець. Тим більше що йому й самому це має бути вигідно.
Дорога хвороба
До питання запровадження обов’язкового медичного страхування (ОМС) або поширення добровільних полісів в Україні звикли ставитися упереджено. Про ОМС кажуть, що його необхідно запровадити, але при цьому ніхто не пропонує дієвих механізмів, які не містили б корупційних і лобістських схем щодо вимивання грошей з кишень громадян. Про добровільне медстрахування як про серйозний напрям бізнесу говорять лише окремі учасники ринку. І ґрунтується цей бізнес майже виключно на страхуванні співробітників філій закордонних компаній.
Однак цю тенденцію можна змінити, подивившись на медичне страхування під іншим кутом - не соціальної допомоги, а невід’ємної складової продуктивної праці. Чи працюватиме співробітник краще, якщо знатиме, що у випадку травми або хвороби всі витрати покриє страхова компанія? Напевно. Чи проходитиме частіше медогляд і, відповідно, знижуватиметься ймовірність переходу захворювання в гостру стадію? Звичайно. І, звісно, це вигідно роботодавцеві. За словами директора департаменту соціальної політики Федерації роботодавців України Юрія Кузового, у випадку хвороби працівника витрати підприємства на виробництво однакового обсягу продукції або надання однакового обсягу послуг зростають мінімум у півтора, а можливо, навіть у два рази.
«Відповідно до законодавства, перші п’ять днів лікарняного роботодавець повинен оплатити хворому співробітникові самостійно. І тільки після п’ятого дня включається механізм компенсації, в якому задіяний Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності. Крім того, щоб темпи виробництва на конкретній ділянці не знижувалися, роботодавець повинен закрити виконання робіт за рахунок іншого співробітника, доплативши йому відповідну понаднормову платню. І якщо в дрібних компаніях такі витрати можуть бути непомітними або ж законодавство у частині виплати таких компенсацій не виконується, то на великих заводах, де лікарняні листки щодня відкривають десятками, витрати цілком істотні. Таким чином, будь-який підприємець, який працює легально, зацікавлений у мінімізації пропущеного через хворобу робочого часу», - каже пан Кузовий.
Від себе додамо, що додаткові витрати роботодавець схильний перекладати на кінцевого споживача, тобто на нас із вами. От і виходить, що у зменшенні кількості лікарняних ми зацікавлені не тільки як потенційні пацієнти, а й як прості покупці.
Заробити на здоров’я
За даними Міністерства охорони здоров’я, у середньому українці пропускають на лікарняному 7,9 робочого дня за рік. Анатолій Чубинський, генеральний директор страхової компанії «NGS» (спеціалізується на медичному страхуванні), підрахував, що через ці лікарняні Україна щорічно втрачає до 5 млрд. дол. За основу розрахунків експерт узяв дані швейцарського банку UBS, згідно із дослідженнями якого жителі України в середньому працюють по 1850 годин на рік. «Міжнародна організація праці оцінює продуктивність праці кожного з наших співгромадян на рівні 9,5 тис. дол. на рік. Таким чином, у середньому один українець за годину збільшує ВВП країни на 5,13 дол. Пропускаючи вісім робочих днів по вісім годин кожний, ми позбавляємо ВВП близько 329 дол. на рік. У перерахунку приблизно на 15 млн. працюючих громадян - це 4,93 млрд. дол., або майже 40 млрд. грн.», - зазначає Анатолій Чубинський.
Чи можна знизити ці втрати з допомогою медичної страховки? В Україні таких досліджень не проводилося. А от у США зовсім нещодавно подібну роботу виконали вчені з університету Пенсільванії та університету Колорадо. Звичайно, слід робити поправку на різні системи охорони здоров’я в Україні і США, однак результати дослідження можуть як мінімум наштовхнути на певні думки. Відповідно до висновків учених, співробітники компаній, які придбали корпоративний поліс медичного страхування, пропускали через хвороби на 52% менше робочих днів, ніж працівники тих підприємств, у яких такої страховки не було. У деяких випадках це значення досягало 90% зниження захворюваності. Чому так відбувалося?
«По-перше, одержуючи медичний поліс, працівник проходить регулярні медогляди. Це відразу знижує ймовірність захворювання. По-друге, маючи страховку, працівник не зволікає з лікуванням виявленої хвороби, а намагається мінімізувати ризики від самого початку - адже поліс усе покриває. По-третє, коли страхова компанія здійснює контроль над виписаними ліками і схемою лікування, ймовірність «заліковування» з боку несумлінних лікарів (а отже, і зайвих пропусків робочих днів) знижується», - каже А.Чубинський.
Отже, якщо припустити, що виявлена американцями залежність спрацює і в Україні, додатково може бути вироблено продукції і надано послуг на суму до 20 млрд. грн. на рік тільки за рахунок зменшення кількості пропущених через хворобу днів. Звичайно, тут слід зробити поправку на витрати, які муситимуть понести роботодавці на страхування кожного співробітника. Адже українське податкове законодавство не дозволяє відносити такі витрати на валові витрати. Однак якщо ці витрати настільки критичні, що істотно впливають на кінцевий фінансовий результат, можливо, справа не в медстраховці, а в ефективності бізнесу загалом?
І сам не зівай
Звісно, цілком перекладати відповідальність за здоров’я працівника тільки на його роботодавця було б неправильно. Оптимальним міг би стати підхід, згідно з яким і працівник, і підприємство платять за страховку на паритетних засадах. За розрахунками голови Громадської ради при МОЗ Олега Мусія, якби такий принцип було впроваджено на загальнодержавному рівні, тобто при запровадженні в Україні обов’язкового медичного страхування, системі охорони здоров’я вдалося б зібрати як мінімум суму, еквівалентну нинішньому бюджету галузі.
«Західний досвід показує, що державні або навколодержавні фонди ОМС, які працюють за таким принципом, фактично подвоюють суму фінансування медицини. В українських реаліях, за нашими підрахунками, якби роботодавці сплатили половину внеску за працівника плюс держава застрахувала б дітей, вагітних, безробітних і пенсіонерів, то такий фонд зміг би акумулювати від 30 до 40 млрд. грн. на рік. Це більше, ніж всі три соцфонди, разом узяті», - зазначає експерт. Аналогічних цифр можна досягти, якщо роботодавці запроваджуватимуть на своїх підприємствах систему корпоративного страхування. З єдиною відмінністю - гроші минатимуть державний фонд і надходитимуть безпосередньо від страхової компанії лікувальному закладу.
Звичайно, ні в разі запровадження ОМС, ні при поширенні корпоративних полісів зростання фінансування автоматично не приведе до поліпшення якості лікування. Однак у комплексі з іншими заходами щодо реформування системи охорони здоров’я, наприклад з упровадженням багаторівневої системи надання медичної допомоги, права вибору «якіснішого» лікаря пацієнтами, рано чи пізно вивільнений фінансовий ресурс принесе свої плоди. Крім того, ще одним додатковим ефектом від запровадження системи страховок і стимулювання громадян до раннього виявлення хвороб стане більш ефективне використання коштів Міністерством охорони здоров’я на підставі уточнення картини захворюваності в регіонах.
У разі, якщо роботодавці і страхові компанії зважаться на таке співробітництво, медицина може стати першою соціальною галуззю, що покаже приклад можливості ефективного розвитку та доступності медичних послуг для кожної людини без втручання держави.