UA / RU
Підтримати ZN.ua

Справа на 300 мегагерц

Конфлікт між Національною комісією регулювання зв’язку України (НКРЗ) і компанією «Українські но...

Автор: Володимир Коваленко

Конфлікт між Національною комісією регулювання зв’язку України (НКРЗ) і компанією «Українські новітні технології» («УНТ») є однією з тем, найбільш активно обговорюваних сьогодні учасниками телекомунікаційного ринку. НКРЗ прийняла рішення про анулювання раніше виданої «УНТ» ліцензії на діапазон 3,4—3,7 ГГц, а фірма має намір домогтися збереження за собою цих частот.

У НКРЗ вважають, що цю смугу частот було видано з порушеннями процедури (без оголошення конкурсу), за заниженою ціною (586,5 тис. грн.), і що сьогодні смуги в цьому діапазоні можна було б продати дорожче. Проте за п’ять з половиною років багато дечого змінилося. На рахунку «УНТ» — запуск першої в СНД і Східній Європі комерційної мережі передачі даних перспективного стандарту Wi-Max, за компанією стоять інвестори зі світовим ім’ям — Intel та «Альфа-груп». Тому кавалерійським наскоком відібрати в неї ліцензію не вийде.

Трохи історії. Першу ліцензію №1636 на смугу частот 3,4—3,7 ГГц було видано ТОВ «Українські новітні технології» в липні 2000 року. Діючу нині ліцензію №2629 видано 23 квітня 2002 року в зв’язку з перереєстрацією компанії (зміна юридичної адреси). Частоти передбачалося використовувати «для передачі та ретрансляції телевізійного зображення, звуку, телефонії, інтернет-даних та іншої цифрової інформації».

Компанія планувала розгортати в великих містах України мережу в стандарті LMDS. Проте з’ясувалося, що держава щедро виділила компанії смугу частот, де-факто зайняту радіослужбами державного Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення (КРРТ).

— У середині 2002 року наша компанія подала заявку на будівництво перших базових станцій. Але у відповідь нам сказали, що частоти зайняті, — розповідає генеральний директор «Українських новітніх технологій» Юрій Чуйков. — Як зайняті? Ким зайняті? На яких підставах? З’ясувалося, частоти зайняті КРРТ. Хоча офіційно, за документами, ці частоти ніде ніким не використовувалися, а ліцензія належала «УНТ». Аби розібратися в цій ситуації, Держкомзв’язку було створено кілька робочих груп, до яких входили представники КРРТ, «УНТ», «Укртелекому», «Укрчастотнагляду» та ін. Дуже довго шукали й усе-таки почистили невеликі шматочки спектру в Харкові та Києві. Але не більше.

Склалася парадоксальна ситуація, продовжує пан Чуйков. Частоти використовує КРРТ, а платять за них «Українські новітні технології»! Виходячи з існуючого законодавства та неможливості фізичної експлуатації частот, між Держкомзв’язку та «УНТ» у грудні 2002 року було підписано угоду про призупинення дії ліцензії до того моменту, коли стане можливим використання частот у виданій нашій компанії смузі. Відповідно, «УНТ» було звільнено від плати за весь спектр частот і вона оплачувала лише вивільнені смуги в Києві та Харкові. Але в серпні 2004-го виходить новий закон про радіочастотний ресурс, де немає такої норми, як тимчасове призупинення дії ліцензії. Відтоді «УНТ» знову платить за повний спектр по всій Україні...

На засіданні круглого столу «Проблеми використання обмежених ресурсів у сфері телекомунікацій» 22 лютого член НКРЗ Володимир Олійник висловив власне бачення проблеми: «Вони («УНТ»)... навіть не знали, що КРРТ і «Укртелеком» працювали на цій частоті. Потім у Держкомзв’язку зрозуміли, що вони незаконно видали (ліцензію) і почали шукати шляхи вирішення для того, щоб працював «УНТ»... Якщо вони погодяться пристати на мирову угоду та скажуть «Нам достатньо буде 100 МГц», то ми, звісно, розглядатимемо ці пропозиції... Крім того, існують й економічні методи. Ми просто можемо підняти плату за використання частот, і «УНТ» стане невигідно за них платити!» Он воно як! Ні багато ні мало!..

2004 року сталася низка подій: у компанію прийшов новий менеджмент, а в світі заговорили про розроблену Intel перспективну технологію передачі даних Wi-Max. Технологія ця може бути реалізована в будь-якому вільному гігагерцному частотному діапазоні, а такий діапазон був саме в «УНТ».

У березні 2005-го частки в «Українських новітніх технологіях» придбали інвестиційні фонди «Російські технології» (дочірня структура «Альфа-груп», володіє 40% «УНТ») та Intel Capital (20%). Не в останню чергу рішення про покупку було прийнято з огляду на ексклюзивність ліцензії №2629 на частоти 3,4—3,7 ГГц. Приміром, у листі «Укрчастотнагляду» від 2 лютого 2005 року написано, що ліцензію на користування даною смугою в будь-якому регіоні України іншим користувачам видати не може. Цим листом підтверджується ексклюзивність ліцензії, виданої «УНТ». Підписано лист тодішнім начальником Центру Володимиром Олійником, нині членом НКРЗ, сьогоднішню позицію котрого наведено вище.

Наприкінці березня 2005 року на виставці EnterEX-2005 «Українські новітні технології» продемонстрували передачу даних у тестовій Wi-Max мережі. 10 листопада 2005-го відбулося відкриття першої в СНД комерційної мережі передачі даних стандарту Wi-Max під торговою маркою «Alternet» у Києві та Харкові. Нині мережа Alternet має сім базових станцій у Києві та дві — в Харкові. У планах компанії до 2010 року — інвестиції до 80 млн. дол., створення понад 500 робочих місць, обслуговування 300 тис. абонентів у містах із населенням понад 50 тис. чол., платежі в бюджет у вигляді податків близько 50 млн. дол. Усі обласні центри планується покрити вже цього року.

Стратегія «Українських новітніх технологій» якнайкраще збігається з напрямками розвитку інформаційного суспільства, зазначеними в Указі президента України Віктора Ющенка №1497 від 20 жовтня 2005 року «Про першочергові завдання з впровадження новітніх інформаційних технологій». А також із світовою практикою підвищення доступності Інтернету шляхом запровадження бездротових технологій (див., наприклад, інтерв’ю з «інформатизатором» Філадельфії Даяною Нефф, «ДТ» №3 від 28 січня ц.р.).

Проте в листопаді 2005-го НКРЗ розпочала перевірку «УНТ». В акті перевірки від 21 листопада 2005 року №1/2571 зафіксовано низку порушень: недотримання термінів початку використання радіочастотного ресурсу, його використання не в повному обсязі, несплата в повному обсязі щомісячного збору за використання радіочастотного ресурсу. По суті, НКРЗ спробувала «забути» всі ті чинники, які і спричинили підписання згаданої вище угоди між Держкомзв’язку й «УНТ».

А 14 грудня 2005 року Комісія ухвалила рішення №158 про анулювання «ексклюзивної» ліцензії №2629. «УНТ» залишили тільки ті, раніше вивільнені вузькі шматки діапазону, які компанія де-факто використовувала на момент перевірки в Києві та Харкові. Таке рішення стало для компанії вироком, оскільки позбавляло її можливостей для розвитку бізнесу в регіонах України. У кращих, так би мовити, традиціях епохи Кучми...

22 лютого на засіданні згадуваного вище «круглого столу» член НКРЗ Сергій Апасов заявив: ліцензію було видано незаконно, бо не було проведено тендеру. Проте відповідно до правил, що діяли 2000 року, конкурс при видачі частот не був обов’язковим і міг проводитися за рішенням Держкомзв’язку за наявності кількох заявників. Оскільки інших заявників на цей діапазон не було, ДКЗ такого рішення не приймав.

Видача ліцензії здійснювалася на підставі процедури, визначеної в постанові КМУ №1020 від 30 липня 1998 року «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності». Жодних порушень цієї процедури не зафіксовано. Посилання на порушення процедури, описаної в «Інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на використання радіочастот...», введеної в дію наказом Держкомзв’язку №31/1049 від 3 березня 1998 року, на думку юристів «УНТ», не є коректними, оскільки постанова КМУ має більшу силу, ніж нормативний акт окремого відомства. Крім того, ця інструкція мала втратити силу після реорганізації Держкомзв’язку в Державний комітет зв’язку та інформатизації...

Питання про видачу ліцензії розглядалося в присутності голови Ліцензійної палати України та начальника центру «Укрчастотнагляд», котрі мали інформацію про відсутність ліцензій на використання радіочастот, виданих у цьому діапазоні КРРТ або іншим цивільним користувачам. Податкова служба й Державна інспекція електрозв’язку також не надали інформації про наявність незаконно працюючих засобів зв’язку в цьому діапазоні. Тому порушень чинного законодавства, пов’язаних із необхідністю врахування інтересів інших радіозасобів, що законно працюють у цьому діапазоні, також не було.

При видачі ліцензії не обійшлося і без думки представників силових структур. На підставі письмового узгодження управління РЕБ ГШ ЗСУ (№ 152/961/р від 30 червня 2000 року) вони підтвердили можливість використання зазначених радіочастот ТОВ «УНТ» без шкоди для обороноздатності країни.

Що далі?

— Потрібно знайти якийсь вихід. Боротися не з наслідками, а з причинами, — вважає Юрій Чуйков. — НКРЗ повинна не намагатися відібрати в «УНТ» законно видані їй частоти, а вирішити питання про переведення КРРТ, що незаконно працює там, в інший, спеціально виділений під них, діапазон частот. Очевидно, треба сісти за стіл переговорів, розробити спільний план конкретних дій для подолання даної проблеми.

Тим часом наприкінці лютого ц.р. НКРЗ створила робочу групу із впровадження Wi-Max в Україні та розглядає можливість виділення під неї діапазону 5—6 ГГц (як у більшості країн). Користуючись безладдям, ряд операторів — «Інфоком», «Голден Телеком» та ін. — також подали в НКРЗ заявки на частоти в діапазоні 3,4—3,7 ГГц, але Комісія відмовила їм через існуючі судові обмеження. Усе йде до того, що Wi-Max у нашій країні бути. Тільки якою ціною?