Ніхто не стане заперечувати, що столичний ринок товарів і послуг — найбільший в Україні. Його клієнтами є не лише всі без винятку кияни, а й безліч гостей столиці, котрі щодня прибувають сюди як з регіонів, так і з країн близького й далекого зарубіжжя. З перших кроків по київській землі вони моментально набувають статусу столичного споживача. І відповідальність за те, як уся ця багатомільйонна маса буде забезпечена якісними товарами та послугами, повністю лежить на міській владі.
Про те, що роблять у столиці для забезпечення конституційних прав споживачів, розповідає начальник Головного київського міського управління у справах захисту прав споживачів Анатолій Гудзій.
— Анатолію Андрійовичу, 15 січня 2002 року рішенням сесії Київської міської ради затверджено Програму заходів із захисту прав споживачів м. Києва на 2002—2004 роки. Як виконується ця програма, з урахуванням змін і доповнень у зв’язку з указом Президента від 11 грудня минулого року?
— Програма складається з чотирьох розділів за напрямами діяльності Головного управління. Це контроль над забезпеченням належної якості товарів, правозахисна й інформаційно-просвітницька робота, захист прав споживачів на ринках і в малороздрібній мережі, а також у сфері побуту й послуг.
На виконання указу Президента «Про Програму захисту прав споживачів на 2003—2005 роки» київський міський голова Олександр Омельченко 30 січня ц.р. видав розпорядження про створення робочої групи, якій доручено підготовку пропозицій щодо внесення змін і доповнень у діючу міську програму. Головному міськуправлінню у справах захисту прав споживачів доручено подати ці висновки на розгляд сесії Київради в березні. І, слід сказати, від райдержадміністрацій, громадських організацій надійшло чимало слушних пропозицій.
— Якщо коротко, в чому вони полягають?
— Що стосується якості товарів, то тут, на мій погляд, дуже важлива пропозиція — забезпечити дійовий контроль якості виробів дитячого асортименту, у тому числі продуктів дитячого харчування, під час їх виробництва та реалізації. У сфері правозахисній та інформаційно-просвітницькій пропонується посилити роботу зі своєчасного і якісного розгляду звернень, заяв та скарг споживачів, створивши відповідний структурний підрозділ при Головному міському управлінні у справах захисту прав споживачів; сприяти створенню в органах місцевого самоврядування підрозділів із питань захисту прав споживачів, підвищити ефективність застосування законодавчих важелів захисту прав споживачів, погодивши дії органів контролю і нагляду, правоохоронних органів та місцевої влади. Щоб краще захищати права споживачів на ринках і в малороздрібній торгівлі, пропонується посилити контроль над дотриманням вимог статті 155-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена адміністративна відповідальність за обман покупця чи замовника — обмір, обваження, обрахування...
— А що пропонується в плані захисту прав споживачів у сфері побуту й послуг?
— Тут усе ще залишається досить широке поле для нашої діяльності. Насамперед необхідно забезпечити безумовне дотримання правил надання послуг населенню з тепло- та водопостачання, а також водовідведення. Потребує посилення контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини між громадянами та житлово-комунальними службами. Пропонується також систематично контролювати надання послуг у медичній, косметологічній і фармацевтичній сферах, жорсткіше перевіряти якість послуг із виготовлення та ремонту товарів соціально-побутового призначення.
— Однак, мабуть, перевірок і на сьогодні чимало?
— Ви маєте рацію: протягом року спеціалісти нашого управління перевірили 6759 суб’єктів господарської діяльності. Але ж порушення виявлено в 6228 випадках! А це, як неважко підрахувати, — 92 відсотки.
За статистикою, на кожному з перевірених підприємств виявлено 11 порушень чинного законодавства. Це обман покупців, виробництво й реалізація товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, продаж товарів без відповідних супровідних документів, відсутність своєчасної та повної інформації про товар. Отже, рано говорити про згортання перевірочної діяльності, мовляв, усі наші виробники товарів та послуг усвідомили, що споживач — їхній головний арбітр і інвестор. До тих, хто не усвідомив, доводиться застосовувати виховні заходи впливу.
— У чому вони полягали?
— Ми перевірили якість товарів, робіт і послуг на суму 11 269 тис. гривень. З них забраковано і знято з реалізації, інакше кажучи — не допущено до споживачів, товарів загальною вартістю 3220 тис. Доводилося також забороняти виробництво, відвантаження, продаж таких товарів, робіт і послуг. Протягом 2002 року спеціалісти Головного управління забракували за фізико-хімічними, хіміко-токсикологічними та мікробіологічними показниками 884 зразки — 23 відсотки перевірених.
— Які товари найчастіше доводиться бракувати?
— Саме ті, що належать до категорії першої необхідності: хлібобулочні вироби, м’ясні продукти, оліє-жирова продукція, продукти дитячого харчування. Сьогодні питання якості та безпеки продовольчої групи товарів найважливіші не лише для Києва, а й для всієї України. За результатами лабораторних досліджень, лише в столиці забраковано і знято з реалізації 28 відсотків продовольчих товарів.
З товарів промислової групи найчастіше бракувалися одяг, взуття, побутова техніка, меблі...
— Люди якось реагують на такий стан справ? Чи, як говорив класик, «народ безмолвствует»?
— Протягом року ми отримали понад 3600 заяв і скарг споживачів. Це на тисячу з гаком більше, ніж 2001-го. Найчастіше звертатися по захист своїх прав споживачів спонукають погана якість товарів і послуг, порушення законодавства у сферах побутового та житлово-комунального обслуговування, порушення правил обслуговування в торгівлі та громадському харчуванні. Чи слід дивуватися, що впродовж 2002 року, завдяки втручанню Головного управління з розгляду заяв і скарг, споживачам за неякісні товари та послуги було відшкодовано понад 614 тис. гривень? А про ефективність роботи юридичного відділу Головного управління красномовно свідчить те, що за позовами про захист прав споживачів на користь останніх судами стягнено майже 660 тис. гривень відшкодування матеріального і морального збитку.
— Як ставиться ваше відомство до комерційної реклами? На вашу думку, вітчизняна реклама — справді двигун торгівлі?
— Сьогодні реклама міцно ввійшла у наше життя. Бачимо й чуємо її скрізь, вона необхідна, щоб інформувати споживачів про нові товари та послуги. Інше питання — які це товари та послуги?
У міру збільшення обсягів реклами зростають сумніви в об’єктивності та достовірності інформації про реальні споживчі властивості продовольчих і промислових товарів, робіт і послуг. Відповідно до статті 7 Закону України «Про рекламу», основні принципи рекламної діяльності — законність, точність, достовірність, використання форм і засобів рекламування, що не завдають споживачеві моральної, фізичної чи психологічної шкоди. Але цих норм, на жаль, дотримуються не завжди. Реклама нерідко нашпигована підтекстами, недомовками, а то й двозначностями. Наприклад, рекламуючи лікувальні препарати, замовчують про їхню побічну дію. Трапляються випадки розміщення реклами алкогольних і тютюнових виробів на рекламоносіях, установлених менш як за 200 метрів від шкіл та інших дитячих закладів, інколи підприємницька діяльність, що підлягає обов’язковому ліцензуванню, рекламується без посилань на номер ліцензії та орган, що її видав.
Тиск із боку реклами йде вже на психологічному рівні. Пропонуються подарунки до купленого товару, величезні знижки — до 80 відсотків. І мало хто при цьому згадує, що безплатний сир буває лише в мишоловці. Адже жоден власник магазина не працюватиме собі на збитки!
Один лише приклад. Уже кілька років тягнеться справа з «Пост-Шопінгом». Через тонко продуману, хитру рекламу сила-силенна людей потрапила в тенета цієї організації, що здійснює доставку товарів поштою. Стільки скарг не надходило ще на жодне підприємство! Лише торік на «Пост-Шопінг» скаржилися 347 разів. За результатами розгляду скарг споживачам повернуто 263 тис. гривень.
— І останнє запитання. Поза всяким сумнівом, споживач потребує захисту. Однак надання допомоги — теж послуга. Вашим «підзахисним» вона дається безплатно. Та всяка праця має бути оплачена. Наскільки важкий тягар захисту прав споживачів для бюджету?
— Говорити, що Головне київське міське управління у справах захисту прав споживачів важким тягарем лежить на державному бюджеті, немає жодних підстав. Торік на його утримання було виділено 1005,3 тис. гривень бюджетних коштів. Водночас у вигляді економічних та адміністративних санкцій до держбюджету надійшло 2758,5 тис. Таким чином, віддача кожного працівника Головного міського управління перевищила витрати на його утримання в 2,7 разу.
Висновки можете зробити самі. А ми й далі готові надавати дійову допомогу всім тим, хто потребує захисту своїх прав споживача.