Конкурентоспроможність України на світовому ринку продовжує падати. Можна сперечатися з приводу достовірності критеріїв, за якими її оцінюють, але факт залишається фактом: у світовому рейтингу конкурентоспроможності Україна скотилася на 85 місце. Ще торік була на 79. Тепер нашими сусідами у рейтингу глобальної конкурентоспроможності стали африканська Намібія та збанкрутіла Греція.
Серед причин нинішнього стану економіки України - корупція, політична нестабільність, недоступність кредитів тощо. Проте така ж ситуація на рівні мікроекономіки.
"Нині в нашій організації маємо поточні рахунки в чотирьох банках, крім того, працюємо з двома інтернет-провайдерами, - розповідає голова Клубу ділових людей Микола Савуляк. - Чому? Все дуже просто: ми до кінця не довіряємо жодному українському банку, а жоден провайдер не гарантує, що працюватиме всі 30 днів на місяць. За ненадійність наших підрядників доводиться платити подвійну плату.
До нас щодня надходять десятки запитів із проханнями порадити, в кого можна купити якісні меблі, замовити консалтингові послуги чи виготовлення сайту, аби їх не ошукали, добре виконали свою роботу. Ніхто не говорить про низьку ціну, але й переплачувати не хочуть".
За його словами, сьогодні питання не в тому, що в Україні немає роботи, а в тому, що немає, або вкрай мало надійних підрядників. Тобто ті, хто надає послуги чи продає якісь товари, не завжди є спеціалістами у своїй справі. В результаті, коли людина, наприклад, вирішує почати ремонт в офісі, вона мусить ставати фахівцем з усіх цих робіт.
Традиція дурити
"Замовники раді б заплатити й доручити ці клопоти підряднику, який показав би оптимальний варіант ремонту. Сказав би, що так - буде дешевше, але є свої плюси й мінуси, а так - дорожче, зате це буде гарно й надійно. Кожне підприємство мало б професійно займатися своєю справою, але дуже часто в замовників товарів і послуг виникає відчуття, що їх хочуть надурити. Так не повинно бути".
"Хочеш жити - вмій дурити", - гласить українське прислів'я. І, схоже, його взяли на озброєння багато підприємців. "Те, що в бізнесі люди підводять одне одного, - українська традиція, - каже фінансовий директор ТОВ "Гефелє Україна" (м. Жовква) Ігор Піхурко. - Терміни поставок товарів, послуг, рівень сервісу, терміни платежів в Україні постійно порушуються. Ніхто не вважає за нормальне платити в той день, який зазначено в угоді. Більше того, не заплатити - вважається мірилом успішності. Як і надурити свого партнера. Це така "культура", що тягнеться з 1990-х років".
"Недавно одна фірма замовила в нас чималу партію товару, але, коли настав час постачати продукцію, це підприємство кудись зникло. Добре, що не з товаром. За кордоном таке навіть важко собі уявити". На його думку, вирішення цих проблем забирає у бізнесу багато часу та зусиль.
"Однозначно, нас підводили, - каже керівник відділу маркетингу розважального центру "Аквапарк ПЛЯЖ" Олена Анатійчук. - Але не можу стовідсотково стверджувати, що в цьому була вина тільки підрядника. Найчастіше, з мого досвіду, такі ситуації виникають через взаємне непорозуміння. Всі люди різні й під одним і тим самим поняттям можуть розуміти різні речі. Кажу так, бо, завдяки особливостям роботи, стою по обидва боки "барикад". Часом виступаю замовником, а часом - виконавцем послуг. І чим чіткіше сформульоване завдання, чим більше моментів обговорено, тим вища вірогідність, що замовлення буде виконане так, як ти хотів. Дуже часто замовник робіт зустрічається з підрядником і каже йому: зроби так, щоб було добре. Що це таке? Добре - це як? У такому контексті насамперед і виникають проблеми з підрядниками.
Ще один момент. Навіть якщо хтось порадив фірму, ти не знаєш, чого від неї очікувати. Наприклад, у мене працюють кілька дизайнерів. Знаю, один може виконати завдання дуже швидко, але не креативно, а інший - креативно, але не дуже швидко. Тому потрібно вивчати кожного підрядника і відповідно з ним працювати. Найгірше, коли за день до здачі завдання людина телефонує і обґрунтовує, чому робота не може бути виконана у визначені терміни".
За словами Олени Анатійчук, за кордоном бізнес зважає на великі репутаційні ризики від порушення контракту. З іншого боку - є підкріплення законом. Підприємці там дуже бояться штрафних санкцій. Якщо бізнес порушить умови угоди, це питання вирішується дуже швидко.
Натомість в Україні обидві сторони зовсім не захищені законодавством. "Незалежно від того, малий це чи великий бізнес, ти не можеш відстояти в суді свої права. Судова система не працює, як мала б працювати. Ніхто не хоче роками доводити свою правоту. Підрядник підписує угоду на виконання якихось робіт і хоче бути впевнений, що йому оплатять його роботу, - але й замовник хоче бути впевненим, що за свої гроші отримає те, що замовляв. Ці питання мають бути врегульовані державою", - вважає пані Олена.
Нелогічне адміністрування
Ще одна проблема - складність у веденні бізнесу та його адмініструванні. Якщо проаналізувати фінський чи шведський бізнес, то 90% операційних рухів їхніх керівників компаній націлені на бізнесові процеси. На виробництво товарів, надання послуг. В Україні понад 50% зусиль і часу пов'язані з адмініструванням бізнесу та процедурними питаннями. Отриманням дозволів, ліцензій, підготовкою звітів, збиранням довідок тощо. Умовно, багато речей можна було б зробити простіше й швидше, але бізнес змушений марнувати свій час.
"Якщо ти маєш декілька рахунків у банку, то для проведення звичайної операції - перерахунку грошей - потрібно отримати довідку, що ти не використовуєш для цього кредитні кошти. Це нонсенс! У жодній європейській країні такого немає. Це створює серйозні перешкоди для бізнесу, потребує залучення додаткового персоналу, оплати офісних приміщень, комунальних послуг, телефону, Інтернету тощо. Як після всього цього бізнес може бути ефективним?
Зараз я працюю над тим, щоб отримати довідку від одного банку і показати її іншому, й тоді цей банк дозволить нам купити валюту для оплати товару нашим постачальникам. Таких процесів на Заході взагалі немає, зате в Україні - повно, - розповідає Ігор Піхурко. - Половина їх ніяк не пов'язана з бізнесовою діяльністю. Дуже часто адміністрування бізнесу в Україні - нелогічне, штучно вигадане".
На думку підприємців, усі процеси, які стосуються руху товарів та коштів в Україні, мають бути максимально спрощені. Вираховувати і карати зловмисників - справа правоохоронних органів. Бізнес повинен мати можливість вільно працювати. Невиправданою ж його зарегульованістю покарана вся економіка.
Різниця між бізнесом в Україні та бізнесом на Заході в тому, що там є відкрита економіка, яка націлена на зростання підприємництва. В Україні бізнес завжди мусить запитувати владу: а що можна робити? У них - що не заборонено, те дозволено. "Пригадую, один маркетолог якось запропонував змінити порядок продажу бензину на автозаправках в Україні. Нині такий порядок, що водій оплачує заправку автомобіля, а потім іде й закачує бензин. На Заході - все навпаки. Людина спочатку заправляє бак, а потім іде розраховуватися за пальне. Цього не можна дозволити, - казали скептики, - а що коли водій не заплатить за пальне? У цьому вся різниця ставлення до бізнесу в Україні й на Заході.
Не менше в бізнесі внутрішніх проблем. Зокрема, гостро бракує фахівців вищого рівня. Як розповів М. Савуляк, сьогодні на підприємстві відкрито 5-
6 вакансій із зарплатою від 8 до 15 тис. грн. "І не можемо знайти людей. У чому проблема? Ми готові платити гроші за виконання проекту або досягнення цілей, але не готові платити за перебування на роботі.
Сьогодні немає достатньої кількості професійних людей, які візьмуться за проект і зароблять на ньому гроші на себе й організацію. Тому, коли беремо нову людину на роботу, не дивимося на її диплом. Даємо можливість попрацювати два тижні й показати своє ставлення до роботи, бо решти ми її навчимо. Якщо претендент має soft skills (комунікативні навички), яких його навчили ще в школі, - це наша людина. Якщо цього немає, нічого не вдієш".
Досить поширена проблема - відсутність спеціалізації бізнесу.
На думку М. Савуляка, у ринкових умовах кожна компанія мусила б спеціалізуватися на певному виді клієнтів. Якщо ви зайдете в будь-яке поліграфічне підприємство, що друкує продукцію - від візиток до банерів, і запитаєте, хто їхній клієнт, вони скажуть, що всі, хто хоче щось надрукувати. Це перша ознака неуспішного бізнесу.
"Сьогодні бізнесу слід бути готовим до високого рівня конкуренції у будь-якій сфері, - вважає Олена Анатійчук. - Навіть якщо ти виходиш на ринок з унікальним продуктом, не факт, що невдовзі він не з'явиться в конкурентів. А це - постійне тримання руки на пульсі, постійне відстежування поведінки конкурентів і споживачів. Шляхом опитування, спостереження, аналізом ситуації на ринку. Щодо змін - то вони на ринку відбуваються постійно.
За 9 років існування "Аквапарку "Пляж" ми вже тричі змінювали маркетингову стратегію. Відповідно, змінювали свої продукти, послуги. Потрібно йти туди, де споживча ніша досить глибока, де найбільші перспективи. Але слід бути готовим, що це триватиме не довше 2-
3 років. Після цього знову доведеться все змінювати. Золоте правило будь-якого бізнесу, а особливо малого, - чітко визначити і працювати на свою аудиторію. Бо всім догодити неможливо, якщо працювати для всіх - то ні для кого".