Заблукали двоє чукчів у лісі. Один каже: «Постріляй, може, хтось почує». Один раз вистрілив чукча — нічого. Вдруге вистрілив — тиша, втретє стріляє — ніхто не чує.
«Стріляй ще», — каже товариш. «Не можу, — відповідає стрілець, — стріли скінчилися».
Щось схоже відбувається і на українському ринку нерухомості, де рієлтери вже не перший рік намагаються вивести у світ закон про рієлтерську діяльність. Однак то проект закону був слабенький, то депутати так і не зрозуміли, що таке рієлтер, переплутавши це слово з рекетом, то (чого гріха таїти?) не було в рієлтерської братії вдосталь фінансів, щоб успішно лобіювати свої інтереси. Хоча вчили їх американські колеги, що вкладати грошики в такі справи потрібно. Перевага цього законодавчого акта в тому, що він дозволить вивести з ринку нерухомості непрофесіоналів. Хочеш працювати — навчайся, отримуй ліцензію і спокійно приймай клієнтів. Відтак клієнт не користуватиметься послугами «чорних» маклерів, а йтиме укладати угоди лише у «чисті» агентства нерухомості, які пройшли ліцензування. Та, як засвідчив досвід, після запровадження добровільної сертифікації, організованої Асоціацією фахівців із нерухомості України, клієнти не помчали в рієлтерські контори, які одержали сертифікат, що підтверджує кваліфікацію рієлтера. А маклери, у свою чергу, не поспішали проходити навчання для одержання цього сертифіката. Більшість їх вважає, що вони вже мають певний напрацьований досвід роботи, авторитет: «Клієнт нас знає і довіряє. Навіщо нам якийсь папірець на стіні?» Пройшли навчання й одержали сертифікати найсумлінніші маклери, які й не думали про «чорний ринок», з хорошою репутацією на ринку нерухомості.
Юристи стверджують: працювати маклером можна й без спеціальної ліцензії. Українське законодавство дозволяє відкривати агентства нерухомості. Та старійшини рієлтерського руху переконані в необхідності спеціального закону, хоча рядові маклери з невеличких агентств нерухомості не надто затято рвуться в бій за прийняття закону, чудово розуміючи, що за ліцензію доведеться платити гроші. А кому охота це робити, особливо якщо агентство нерухомості вже діє, й успішно?
Поки українські рієлтери так-сяк проводять добровільну сертифікацію і кілька років домагаються прийняття закону про рієлтерську діяльність, білоруські колеги вже давно пройшли етап ліцензування цієї самої діяльності й зробили цікаві висновки. Як і колись, чимала частка споживачів зіштовхується з недобросовісністю маклерів, у тому числі й тих, хто має ліцензії. Причому, якщо раніше наявність добровільно отриманого сертифіката й членство в громадській організації слугували непоганим показником сумлінності агентств (приватних маклерів), то після запровадження ліцензування всі суб’єкти перетворилися на суцільну «сіру масу» законно працюючих рієлтерів, з якої споживачеві дуже непросто вибрати справжніх професіоналів. Є над чим замислитися їхнім українським колегам, уважніше придивившись до досвіду білорусів.
А поки що, незалежно від того, є закон про рієлтерську діяльність чи немає, продавці хочуть продавати нерухомість, а покупці — купувати. І рієлтерам є робота. Благо, ринок нерухомості на даному етапі перебуває зовсім не в сонному стані. Фахівці в цій галузі прогнозують сплеск активності восени. І, може, — незначне підвищення цін на вторинному ринку житла. Це вони спрогнозувати можуть, а ось буде закон чи ні — точно сказати не може ніхто. Стріли скінчилися...