14. Становлення середнього класу
через підвищення доступності
та якості освіти, трансформацію політики доходів населення,
гарантування гідної оплати праці, розвиток підприємництва та стимулювання створення нових робочих місць.
Універсал національної єдності
Приємно усвідомлювати, що необхідність становлення середнього класу в Україні от-от стане об’єктом горезвісної політичної волі керівництва країни. Нарешті проблема, про яку так багато говорили вчені-економісти і представники-практики цього самого середнього класу, який зароджується, знайшла своє гідне відображення в проекті документа державного рівня. Чому «от-от»? Та тому що серед інструментарію, з допомогою якого автори Універсалу мають намір розвивати середній клас, немає, мабуть, головного — дотримання органами влади законності у ставленні до представників українського середнього і малого бізнесу, що становлять кістяк частини суспільства, про яку йдеться.
Зрозуміло, що політики можуть і не знати всіх проблем підприємців. Не біда. Як мінімум малі та середні бізнесмени, об’єднані в Асоціацію платників податків Львівської області (АППЛО), Комітет підприємців Львівщини (КПЛ) і Громадський форум міста Львова (ГФМЛ), могли б допомогти авторам Універсалу.
Золотий ланцюг
У числі улюблених прийомів порушення прав підприємців контролюючими органами на місцях — застосування законів, які ще не мають механізму реалізації. Приклад. (Цей, а також наступні приклади і висновки надали учасники АППЛО, КПЛ і ГФМЛ). Усі роки української незалежності міліція перевіряє наших підприємців, не маючи відповідної форми порядку та проведення перевірки. У січні 2005 року було внесено зміни до Закону «Про міліцію». В ньому тепер записано, що Кабінет міністрів має розробити Порядок перевірки підприємців, бізнесу органами боротьби з організованою злочинністю, а МВС — форму направлення на перевірку (із вказівкою, що перевіряти, як перевіряти, в які терміни, з якого приводу, на яких підставах). Минуло півтора року, але ні порядку, ні форми досі не розроблено. В результаті в регіонах працівники управління боротьби з економічними злочинами МВС здійснювали перевірки бізнесу за «саморобними» формами. Перевіряли, як Бог на душу покладе. У більшості випадків таке свавілля триває до сьогодні. Винятком стала хіба що Львівська область, після одного інциденту...
В одному із львівських ювелірних магазинів двоє «борців» з організованою злочинністю здійснили «перевірку». Після закінчення своїх тяжких трудів вони склали акт, у якому зазначили, що порушень у роботі ювелірного магазину не виявлено. За позитивний результат перевірки міліціонери взяли золотий ланцюжок (у дружини одного з перевіряльників через день-два намічався день народження) і двісті гривень із каси. Порушень, у принципі, і не було, але міліціонери, якби продавець коштовностей раптом закомизився, слід гадати, могли б цей «недолік» легко виправити. І тоді пішли б санкції штибу «опечатати», «закрити», «припинити діяльність».
Історія з ланцюжком, напевно, не мала б продовження, та міліціонери на радощах забули у перевірених теку з документами. А в теці тій виявилася пачка направлень на перевірку... під одним номером. При цьому графа, де мав бути вказаний об’єкт перевірки, не була заповнена. Тобто перевіряльникам було даровано можливість (на бланках красувалися печатки начальника райвідділу і заступника начальника міської міліції Львова) вписувати жертву на власний розсуд. Ніякими планами такий «розсуд» не регулювався. У «направленнях» також значилося, що перевіряльники мають право перевіряти всю документацію, навіть щодо кредитів (брали, не брали, для чого брали, як використовували тощо). У бланках значився перелік із десяти пунктів, за якими міліціонерам дозволялося «трясти» підприємців. Нижче красувалася містка фраза – мовляв, даний перелік не є вичерпним, тому в ході перевірки (яку, до речі, вони мали право довільно проводити протягом десяти днів) можуть бути порушені додаткові питання. Але ж це — найгрубіше порушення законодавства.
АППЛО, КПЛ і ГФМЛ доклали чималих зусиль, щоб переконати міліцейське керівництво області привести у відповідність до вимог законодавства наявну форму направлення на перевірку. Міліція довго не здавалася. Тому об’єднання підприємців змушені були погрожувати правоохоронцям судовим процесом. Зате тепер у цій формі є конкретні пункти. Так, пункт «Підстави» передбачає, що для перевірки має бути відкрита оперативно-пошукова справа або дано письмову вказівку МВС. Пункт «Мета» передбачає не більше трьох запитань, за якими дозволяється перевіряти підприємство. Питання, не вказані в цьому пункті, перевіряльники ставити не мають права. Пункт «Терміни» передбачає, що тривалість перевірки не має перевищувати три–п’ять днів. Пункт «Відповідні висновки» орієнтує міліціонерів на чіткі правила оформлення результатів перевірки тощо.
Спритність рук — і ніякого шахрайства
Наступним за частотою використання інструментом впливу на бізнес є маніпулювання нормами того чи іншого закону. Один і той самий закон має до підприємств різних видів чи різного масштабу свої вимоги. Однак це не заважає контролерам норму, що стосується однієї категорії підприємств, застосовувати до підприємств або підприємців інших категорій. Так, серед пожежників стало модно застосовувати закон, який регулює функціонування установ із великим скупченням людей (від 50-ти і більше), до офісів, де працює кілька осіб. Тобто від однокімнатних офісів вимагають дотримання таких самих жорстких протипожежних заходів, як і від дискотек.
Ще один приклад. Підприємство взяло в оренду частину приміщень у якійсь будівлі для облаштування офісу. Свого часу цей будинок приймала державна комісія. Вона не виявила жодних порушень, її члени, у тому числі й представник пожежної служби, підписали акт про приймання. Але в якийсь момент у цьому офісі з’являється пожежник (електрик тощо) і пред’являє до орендаря вимоги, що ставляться при здаванні в експлуатацію всього об’єкта і які вже давно виконані орендодавцем. І керівник фірмочки ознайомлюється з чималеньким переліком непотрібних робіт, серед яких «навчання керівника підприємства техніки безпеки» не є найдорожчим, а його вартість у різних відомств коливається у межах кількох сотень гривень.
Ніде правди діти, керівник підприємства, яке має хоч якісь виробничі цикли, вибухонебезпечні установки та відповідну кількість працівників, повинен пройти таке навчання. Але до чого тут керівник фірми, яка винаймає куток у давно зданого в експлуатацію будинку? До чого тут керівник фірми, в офісі якої, окрім паперів, нічого не виробляється? Підприємство-орендар не змінювало профілю орендованих приміщень — як поралося з паперами, так і продовжує тим займатися.
Добре, якби на тих курсах справді чогось навчали. Інструкцію для такої категорії підприємств (офісних) написано на півтори сторінки: не можна робити того, того і того; має бути вогнегасник, план евакуації... От і вся наука. Однак три дні в тебе відривають. Хоча під час навчання інструктор не знає, чим зайняти підопічних. Тому, як правило, каже: «Ми сьогодні дві годинки посидимо, а далі ви... Ви звільнені від виробництва — йдіть собі гуляйте, пийте каву тощо».
Наказ — порушити закон
У перелічених і деяких інших епізодах зіткнень із контролюючими органами на місцевому рівні львівським підприємцям вдалося домогтися справедливості. Водночас, борючись із правопорушеннями контролюючих органів, громадські організації, які об’єднують львівських підприємців, давно виявили, що неправомірні дії регіональних перевіряльників часто зумовлені відомчою політикою згори. Центральні контролюючі органи своїми листами, роз’ясненнями, наказами, розпорядженнями, вказівками навмисно, системно і цілеспрямовано спотворюють вимоги законодавства та обов’язки суб’єктів підприємництва. У випадках, коли юридично грамотні бізнесмени самостійно або з допомогою громадських організацій указують регіональним перевіряльникам на неправомірність того чи іншого відомчого документа, регіональні перевіряльники готові були б і поступитися, але субординація не дозволяє.
Щоправда, тепер під впливом об’єднань підприємців деякі органи влади анулюють дію своїх документів, які не узгоджуються із законодавством. Але, по-перше, скасовуються, як правило, документи третьорозрядні, які особливого значення для функціонування бізнесу не мали і, як правило, не застосовувалися. По-друге, іншою рукою ті ж контролюючі органи часто-густо продукують нові акти, що також суперечать законам.
Проаналізувавши ці і безліч інших аналогічних випадків, ідеологи АППЛО, КПЛ і ГФМЛ дійшли однозначного висновку, який вони нещодавно оприлюднили: «Формуванню вітчизняного середнього класу свідомо протидіє українське чиновництво, найбільш злісною ланкою якого є представники контролюючих органів».
Підприємці і... обивателі
Звісно, львівським підприємцям хотілося б, щоб проблеми розвитку українського середнього класу вирішувалися «нагорі». Однак на випадок, якщо цього не станеться, учасники АППЛО, КПЛ і ГФМЛ передбачили роботу «із низами». Для початку вони завели свою прес-службу, котра через місцеві ЗМІ доводить до широкої місцевої громадськості всі разючі факти утисків із боку контролюючих органів. Ці організації мають намір виходити з проблемами на різні політичні заходи (мітинги тощо), на засідання органів місцевого самоврядування, куди об’єднаним львівським підприємцям вдалося провести багатьох своїх представників.
Тут у читача може виникнути законне запитання: «А яке непідприємцям діло до проблем підприємців? З якого це доброго дива небагаті мусять перейматися проблемами багатих?».
Із цього приводу лідери АППЛО, КПЛ і ГФМЛ мають певні аргументи. Підприємці-просвітителі «на пальцях» доводять обивателям, що добробут простої людини безпосередньо залежить від успіхів підприємництва, як основного ядра середнього класу. Воно (підприємництво) — основний роботодавець і бюджетонаповнювач. Від нього залежить не тільки економічна, а й політична стабільність суспільства. Якщо український середній клас у нашому суспільстві набере критичної маси, то контролюючі органи не зможуть диктувати «всім іншим» свою корисливу волю і будуть підконтрольні середньому класу та населенню.
Необхідність підтримки бізнесу з боку населення лідери АППЛО, КПЛ і ГФМЛ обґрунтовують також тією обставиною, що представники першого ближче, ніж інші, стоять до всіх проявів свободи — до «свободи висловлювань і суджень», «свободи позиції», «свободи поведінки» (природно, в межах законодавства). До відома населення активно доводиться думка, що свобода — це передусім економічна незалежність.
У цій пропагандистській кампанії чимало уваги приділяється природі українського чиновництва. Зокрема, підприємці «сурмлять на весь галицький світ», що існує очевидний союз (змова) чиновників від контролюючих органів. Це «об’єднання» не формалізоване (чиновництво і держоргани не тотожні), але — глибоко інтегроване, по горизонталі та вертикалі. Інтеграція контролюючих органів включає і судову систему. Дане «об’єднання» не носить ні партійного, ні релігійного, ні національного, ні расового характеру. Деструктивна діяльність наших контролюючих органів не управляється ззовні ні «рукою Москви», ні масонами. Ніяких хитромудрих ідеологій під цим об’єднанням немає — воно керується простим бажанням усе тримати під своїм контролем. Ця сила піднесла себе над рештою населення країни, включаючи підприємців, громадські та політичні організації.
Населенню пояснюють «класові відмінності» між «підприємцями» і «контролерами». Бізнесмен домагається незалежності, якогось становища у своєму середовищі й у суспільстві загалом завдяки власній праці, завдяки насамперед реалізації свого таланту і кваліфікації. Перевіряльник робить кар’єру, спираючись головним чином на конформізм, нерідко — на аморальність.
У Львівській області, де висока політична активність населення і де в пам’яті старшого покоління збереглися уявлення про приватників дорадянського періоду, така аргументація, здається, знайде розуміння.