Ще 50 грамів інвестицій,
і я — нерухомість
…А в росіян саме під Новий рік навернулися зі стратосфери на грішну землю шість супутників разом із ракетою-носієм. Це я до того, що радіти треба — впало все це добро десь біля острова Врангеля, а могло ж гепнутися на десяток тисяч кілометрів південно-західніше. Отож привід для оптимізму завжди знайти можна, навіть наприкінці 2000 року: не послало небо нічого матеріального й дуже важкого на голови безтурботних киян — от і добре.
Взагалі, підбивати підсумки слід, на наш погляд, не лише досягненням, а й жахіттям, яких не сталося. Тоді підсумки будуть переконливішими, а прогнози — оптимістичнішими. Хоча слід визнати, що таку технологію «підбивання бабок» придумано й апробовано давно й не нами. Розповідає, приміром, Президент населенню про ситуацію в країні: там погано і сям не ліпше, зате в Україні громадянський мир, злагода, тільки б не було війни. Розповідає і, зауважте, по дереву не стукає і через плече не плює тричі. Як засвідчили події осені-зими (а особливо — їх можливий розвиток) — дуже навіть даремно не стукає й не плює. Якщо вже більше влада нічого з країною зробити не може, то хоч би стукати навчилися вчасно. А то вчасно не плюнули — і не вір після цього прикметам...
Втім, особливої війни поза Печерськом не видно, російські супутники (ракету-носій «Циклон- 3», між іншим, на «Південмаші» зроблено), слава Богу, повз нас промазали, арабські терористи мимо проїхали, фінансова криза помилилася дверима й потрапила до Туреччини. Ставимо галочку і переходимо до інших радощів. Добре, досягнень у нас багато: тут і зростання, і приріст, виплачені пенсії, добрий МВФ, повна свобода слова, вражаючі спроби приватизації ЗАлКу, стійка гривня, багато російсько-туркменського газу та інше у тому ж дусі.
Розпочнемо з того, що економіка в цілому (несподівано для тих, хто керує процесом) стала зростати, але при цьому нікому не пояснила — з якого це дива. А між іншим, могла б не зростати, а, наприклад, падати. Нині експерти, які зафіксували позапланове зростання ВВП, розважаються на дозвіллі пошуком його причин. Як, мовляв, так: увесь рік минув без нового Податкового і Бюджетного кодексів, а економіка зростає? Аграрна реформа, вибачте, недороблена, а сільгосппереробка процвітає. Чому, мовляв, і від чого: жодних радикальних (і навіть не надто радикальних) реформ не сталося, ніхто, власне, нічого й не робив, а вона, загадкова наша економіка, відгукнулася добром і навіть перед Новим роком не знизила темпів.
Те, що долар перед затяжними святами поводиться пристойно, — не фокус. Банки та їхні солідні клієнти спинним мозком передчувають: мабуть, аж 14-го січня буде жахливе похмілля. Однак все минеться, тим більше що разом з усією економікою гривня теж здивувала: не дотягнула, плаваюча наша, до дна — до обіцяних у бюджеті-00 шести з лишком за зелений. Отож і в новому тисячолітті банки благоденствуватимуть під наглядом НБУ. Трохи турбує хіба що російський рубль, який підупав, відпущений тамтешнім ЦБ у вільніше плавання, але рублю не звикати.
Зате наш волелюбний народ тепер може подивитися в очі бюджету-01. Його опублікували, причому (незважаючи на непроведену бюджетну реформу) багато-багато радості бюджет принесе розпорядникам народних грошей на місцях: частка місцевих бюджетів надзвичайно висока — 38%. Буде чим розпорядитися.
До речі, про економіку. Рік, що своєчасно від нас пішов, дав експериментальне підтвердження інтуїтивно ясному парадоксу: страшенно далека вона, економіка, від влади. Цікаво, але хлопці, які там, нагорі, люблять, щоб їх ніжно називали олігархами (виконавцями, лобістами, законодавцями), вважали і продовжують вважати інакше. Їм уперто здається, що вони приймають «прозорі правила гри», вирішують долю країни, мають вплив. А дзуськи вам. У тому сенсі, що чиновник і лобіст із «легендою» — мовляв, за частку в підприємстві (або в заході) все можу пробити, протягнути, провернути — справді може, але не все.
Далеко не все, оскільки малих та середніх «олігархів напоготові» на передвиборних і післявиборних харчах розплодилося, наче мавпочок у Делі, а мавпочки — це вам не священні корови зразка 1994—99-го, вони дрібніші і метушливіші. Багато їх, багато, інтереси й замовлення в них найрізноманітніші, сили вже не ті, домовлятися не навчилися — тож і заважають одна одній під шумок політичних скандалів. Сталося так, що ринок чиновницько-владних послуг «щодо посприяти» перевантажений пропозицією, причому дуже часто ця пропозиція несумлінна: обіцяють і беруть багато, реально сприяють мало. Жартома можна всерйоз припустити, що дерегуляція економіки, на якій так наполягали реформатори, здійснилася явочним порядком.
Якщо хтось призабув, нагадаємо, що дерегуляція — це коли держава, один раз видавши закони, більше не втручається у відносини між суб’єктами ринку. Але ж держапарату та іншим політикам нині не до втручання — силовики мочать олігархів, олігархи — силовиків, у міру сил танцюють усі! Воістину, зоряний час для власне економіки, якій (спасибі урядові) в основному дали спокій. Чого вона, економіка, і потребувала: отямитися й самоорганізуватися в реально існуючих умовах. Щоправда, кращою та цивілізованішою вона на цьому болотистому грунті не стала, зате щось десь запрацювало — інакше звідки зростання?
Таке враження, що зростання — від безнадії. Врешті-решт, не може ж уся країна нічого не їсти і ходити в чому мати народила пішки на безплатну роботу — чекаючи: коли, мовляв, і чим скінчиться касетний скандал, кого і чим у результаті призначать керувати. Серед неухвалених кодексів почесне місце належить кодексу Цивільному, він, крім того, що закріплює за населенням приватні права і свободи, сприяє розвитку громадянського суспільства ще й називається добре.
Громадянські (і не дуже) суспільства різного рівня зрілості, вони на неподобства влади реагують по-різному: у Чехії багатотисячні мітинги на захист свободи телебачення та слова, в Росії — завзята, але не масова боротьба за існування приватного НТБ, в Україні ж — нормальна реакція на спітнілий вал політосвіти та пропаганди: роздратована байдужість. Скажете, при чому тут економіка до незалежності ЗМІ? Та приблизно при тому ж, що й демократія до ринку — окремо не водиться. Цікаво, але допитливі американці з «Фрідом хауз» зафіксували в Україні «уповільнення демократичних процесів». Може, й економічне зростання тоді в нас не зовсім ринкове?..
Якщо широкій публіці точно й докладно показати її ж власну країну, то широка публіка жахнеться, звичайно, а потім — від нічого робити вирішить поводитися адекватно, виживати й багатіти ефективніше, візьметься всерйоз громадянствувати. І навпаки: чим більше публіки багатої, адекватної та різної, тим міцніший інститут незалежних і різних ЗМІ. Все сказане, звичайно, банальність, але так хочеться переконати себе, що й зростання в економіці неспроста почалося і не швидко скінчиться, і багато-багато громадян розбагатіють — спочатку на п’ять відсотків, а потім, дивися, — на всі шість! А пресі скільки роботи буде... Помічаєте, як мимохіть сталася підміна жанрів — розпочали з космічних нещасть, завершуємо прямо-таки різдвяною благодушністю. Однак на Різдво буде зовсім інша казка, а перед Новим роком — тільки одна непотрібна порада на пам’ять.
Здається, найкраще, що може зробити влада в рік Змії, — це сидіти собі тихенько й грати на дудочці перед отруйною, але мудрою згорнутою в клубок економікою. Дивись, пошипить-пошипить, а там і голову підніме, і вгору піде. Дудочки змія все одно не чує, зате той, хто грає, впевнений, що керує. Та на здоров’я! Тільки в жодному разі не робіть різких рухів, факіри...