На жаль, доводиться визнати: поки що всі багаторічні зусилля задля приборкання засилля російського імпорту азотних добрив в Україну виявилися марними.
Живучість поставок з РФ просто вражає. Здавалося б, як таке може бути, що навіть після запровадження ембарго на поставки й іще спецсанкцій РНБОУ (до травня 2021 р.) проти російських виробників хімічна продукція, вироблена в РФ, не просто проникає на територію України - її, за іронією долі, знаходять на складах одного з контрагентів Аграрного фонду. Того самого фонду, який дає можливість хоча б ривками працювати українським хімікам, оплачуючи вітчизняним підприємствам виробництво азотних добрив, а потім реалізуючи їх аграріям. Шоком для ринку стала інформація в ЗМІ про результати перевірки службою безпеки Аграрного фонду одного зі сховищ своїх добрив, яке не належить фонду, де товар перебував на відповідальному зберіганні. Виявилося, що там під виглядом українських зберігалися добрива походженням з країни-агресора...
Псевдодобрива
У цьому конкретному випадку навіть захисники імпорту дешевих добрив для українських аграріїв були змушені в присутності журналістів визнати на прес-конференції в Києві, що таке добриво не могли завезти в Україну легально. На їхню думку, тут справді є запитання до ДФС та митників, як саме заходив товар, який не потрапив до статистики митних органів.
Масову контрабанду підтвердив і народний депутат Сергій Шахов, котрий заявив, що, обходячи всі законодавчі перешкоди, контрабанда добрив триває через усі кордони.
Упертість, з якою, попри безпрецедентні заходи захисту, хімія з РФ масово проникає на український ринок, свідчить про те, що ринок мінеральних добрив став одним із напрямків ведення гібридної війни проти України. Тому й відповідь має бути належною. Інакше ми можемо втратити не тільки хімічну галузь, а й аграрну, яка на сьогодні є потужною опорою всієї української економіки.
Адже за нелегальні поставки не тільки ніхто мит не сплачує (тим більше антидемпінгових), а й за якість завезеної продукції не відповідає. А це вже загрожує не тільки фінансовими втратами. Виникає запитання до чистоти українських чорноземів, у які все це вноситься, і, відповідно, до безпеки вирощених на них харчових продуктів.
Парадоксально, але, попри п'ятий рік агресії з боку сусіда - експортера хімії й газу (сировини для хімії), ми імпортуємо добрива, навіть скасувавши їх обов'язкову держреєстрацію, як це було раніше. Тобто не провадяться державні випробування імпортних добрив не тільки на їхню біологічну ефективність, а й на безпеку для населення. Це вже дозволило нечистим на руку ділкам спочатку погратися зі складом і концентрацією компонентів комплексних добрив так, щоб ті не підпадали під дію антидемпінгових мит. Тепер же, коли добрива завозяться контрабандним шляхом, вони цілком можуть штовхати контрафакт із не відомим нікому хімічним складом і непередбачуваними наслідками після його застосування.
Сумнівний експорт
Не дають гарантії походження і якості товару й офіційні поставки. Адже при митному огляді, наприклад, не є обов'язковим документом сертифікат якості на товар. А заміна документів на походження товару і його переупаковка - вже всім відома схема, яку часто практикують. Не випадково санкції проти російських виробників дали потужний поштовх поставкам в Україну міндобрив навіть з країн, які не мають свого газу або самі є імпортерами добрив.
Ми пишаємося тим, що Україна не купує російського газу, але достатньо провести аналіз митної бази, і ми побачимо, що при цьому поставки російського газу у вигляді добрив у нашу країну виросли в кілька разів, і за це ми платимо мільярди доларів на рік. Яким чином і кому?
З Білоруссю, мабуть, запитань виникає найменше. Ця країна давно прославилася як транзитер товарів до РФ і з неї. "Білоруські" креветки, манго й ананаси стали інтернет-мемом. Також згадаймо, що країна є реекспортером російського автомобільного палива в Україну, що російський скраплений газ теж масово заходить через Білорусь. Таким чином, нескладно зрозуміти, що поміняти походження товару в Білорусі ще легше, ніж деінде. І ось реальне підтвердження цього від Слідчого комітету Республіки Білорусь.
"Товар перевозився за підробленими документами, для чого використовувалися реквізити низки підконтрольних фігурантам суб'єктів господарювання на території Російської Федерації..." Це фраза з одного з повідомлень про викриту контрабанду калійних добрив з Білорусі в Польщу, яке опубліковане на офіційному сайті Слідчого комітету.
Цікаво, що саме в переддень запровадження українського ембарго на сульфат амонію з РФ (у березні 2017 р.) Білорусь показала себе як великий постачальник цього добрива в Україну. Продукт, за офіційною інформацією, виробляється на спільному білорусько-британському підприємстві "Білагроферт" (під Гродно), яке відкрилося тільки наприкінці 2016 р. Чим не варіант, щоб обійти українські санкції? Для інформації - обсяг поставок цього добрива з Білорусі в Україну вже перевищив
100 тис. т.
Поставки добрив з Грузії в Україну (починаючи з 2017 р.) дивним чином збіглися з переходом грузинського підприємства з виробництва добрив "Руставі Азот" у власність російської АФК "Система". Скандальну зміну власника не приховують навіть російські ЗМІ.
Усього через три місяці після запровадження спецсанкцій проти хімпідприємств РФ з'явився ще один дуже цікавий експортер в Україну - Туреччина. Виглядає він неприродно, хоча встиг усього за кілька місяців 2018 р. ввезти 40 тис. т добрив і намагається ще, використовуючи для цього поставки морем. Чому він виглядає неприродним? Річ у тому, що Туреччина - це не просто країна - імпортер добрив (споживає їх у 2,5 разу більше, ніж виробляє сама), у цій країні з 2016 р. діє заборона на виробництво й транспортування селітри. А за даними "Інфоіндустрії" за січень - серпень 2018 р., Туреччина є основним покупцем українського аміаку (48,11% від усього обсягу) й азотних добрив (38,6%). Як за таких умов можна було здійснити поставку в Україну? Який у цьому економічний сенс?
Не дивно, що експерти розгледіли в цьому експорті схему з очищення російського товару від санкцій.
У Литві фосфатні добрива виробляє велика російська компанія "Єврохім" (завод Lifosa), яка потрапила до українського санкційного списку. Під сумнівом і поставки з Узбекистану, адже вони здійснюються через територію РФ.
Луна на митниці
Зрозуміло, що після скандалу на складах Аграрного фонду довго такий імпорт не міг тривати. Не для цього запроваджували обмеження. І от ЗМІ зарясніли повідомленнями, що українські митники й СБУ блокують імпорт мінеральних добрив в Україну: "На прикордонних станціях з 7 грудня було зупинено понад сто вагонів з добривами. Учасники ринку повідомляють, що така сама ситуація спостерігається і в українських портах. Зупинено як мінімум три судна з добривами з Туреччини й Грузії".
Словом, митниця прокинулася і згадала, що вагони, залізничні склади й морські судна з добривами - це не контрабанда посилок, її важко не помітити. Почали робити додаткові перевірки й начебто навіть відбори проб імпортної продукції в рамках активізації боротьби з контрабандою.
Тут цікаво спостерігати за самим процесом. Більшість гравців ринку з розумінням поставилася до ситуації з додатковими перевірками. Адже контрабанда (несплата відповідних мит) і підміна товару неякісним аналогом б'є насамперед по легальних імпортерах, знижуючи їхню конкурентоспроможність перед бізнесом, який завозить за сірими схемами. Зрештою, не можна допускати, щоб ворог використовував Україну або шкодив їй за її ж гроші.
Були й такі, хто став голосно обурюватися, апелювати до ЗМІ. Саме тому громадськості стало відомо, що "на прикордонних станціях зупинено близько 60 вагонів компанії "БНХ Україна", понад 20 вагонів компанії "Санагро" й два вагони компанії "Агророзквіт". Серед товару - комплексні добрива, карбамідо-аміачна суміш та інші добрива з Білорусі.
У Миколаївському і Херсонському портах заблоковано розмитнення вантажів "Білор Україна" (має ексклюзив щодо грузинської продукції й активно возить турецький товар. - О.Ш.), "Українська агропромислова група", "Страбіс-Агро" (постачає турецьку продукцію. - О.Ш.).
На Харківській митниці (станція Куп'янськ) 7 грудня зупинили 32 вагони ТОВ "ТД "УкрРосХім" (раніше вона була помітним постачальником російської продукції, а після запровадження санкцій переорієнтувалася на товар з Узбекистану)".
До 14 грудня список країн - імпортерів добрив в Україну, чиї вантажі затримували на митному кордоні України, складався з Білорусі, Литви, Туреччини, Узбекистану, Казахстану й Грузії.
* * *
Але ж самі по собі перевірки - ще тільки розминка, а що буде, якщо факти контрабанди буде доведено або сертифікат походження товару не сподобається митниці? Тоді порушникам донарахують антидемпінгове мито, що може становити до 43% від вартості завезеної продукції. І ці гроші (як оцінюють, близько мільярда гривень) зовсім не будуть зайвими для держави, яка воює.