Пам’ятаєте фільм «Волга-Волга»? Там ще пісенька така невигадлива — «Америка России подарила пароход». Раптом бозна-звідки з’явилася варіація на цю тему. Тільки замість «Америка» тепер співають «Україна», а замість «пароплав» — «теплохід». При цьому недвозначно мається на увазі «Т.Г.Шевченко» — одне з найбільш комфортабельних суден, які належать Акціонерній судноплавній компанії «Укррічфлот».
Коли позаторік «Т.Г.Шевченко» вирушав у перший експериментальний круїз за маршрутом Одеса — Несебр (Болгарія) — Одеса, президент АСК «Укррічфлот» Микола Славов зазначив у розмові з журналістами, що це не так для бізнесу, як для душі. Мовляв, основними для «Укррічфлоту» завжди залишатимуться перевезення вантажів. Але вже нинішнього року на чергових щорічних загальних зборах акціонерів із доповіді президента компанії стало відомо, що в навігацію 2002 року круїзний флот компанії перевіз 10 тис. туристів — на 25% більше, ніж у 2001-му. А доходи від роботи пасажирського флоту за той самий період зросли на 12%. Ось що означає «для душі», коли з душею братися за справу!
І раптом — цей нав’язливий мотивчик про те, що теплохід перейшов в операторське управління до якоїсь іноземної компанії і, судячи з усього, уже втрачений для внутрішніх українських ліній. То що ж насправді?
— Насправді, — розповідає начальник служби пасажирських перевезень АСК «Укррічфлот» Олександр Красовський, — три круїзних теплоходи компанії — «Т.Г.Шевченко», «Маршал Кошевой» і «Генерал Лавриненков» — узимку 2002/2003 рр. пройшли доковий середній ремонт і тепер працюють на внутрішніх круїзних лініях за маршрутом Київ — Севастополь — Київ і Київ — Одеса — Севастополь — Київ.
«Т.Г.Шевченко» торік виконав два експериментальних рейси Одеса — Ростов-на-Дону, які пройшли чудово. Природно, виник спільний із російською стороною проект «Ріки культури», згідно з яким, ми сподіваємося, нинішнього року буде виконано чотири круїзних рейси, що з’єднають Румунію, Болгарію, Україну і Росію. Перший розпочнеться 26 травня. З Києва теплохід піде в Констанцу, звідти через Усть-Дунайськ, Ялту, Ростов — на Санкт-Петербург. До речі, на всі ці круїзи путівки вже продано, але на внутрішні маршрути ми ще можемо прийняти пасажирів.
На обговорення проекту і всі узгодження пішло багато часу. Рішення приймалися на рівні двох урядів — України та Російської Федерації, яка довго сумнівалася з приводу того, що судно в російських водах ітиме під українським прапором. Зрештою, всі перешкоди вдалося подолати, і 31 грудня 2002 року було видано відповідне розпорядження голови уряду РФ Михайла Касьянова.
За умовами договору, російська круїзна компанія «Ортодокс» забезпечує лише туристів, а теплохід працюватиме виключно під менеджментом «Укррічфлоту».
— У нас, — розповідає Олександр Валентинович, — чудові теплоходи. Наймолодший із них — «Т.Г.Шевченко», 1991 року випуску. Це — 135 кают і 10 люксів. У каютах усі зручності, аж до кондиціонерів. У люксах і напівлюксах установлено телевізори. На теплоході два ресторани і стільки ж барів, у яких грають музичні ансамблі. Є прогулянкова палуба, дискотека, сувенірний кіоск, сауна, перукарня, пральня й ін. Такі ж самі умови й на інших теплоходах. Пасажировмісність — понад 240 осіб (залежно від району плавання). І дай боже щоб така кількість була завжди! Але вже за наявності 105 пасажирів рейс беззбитковий. У складі екіпажу 102 чоловіки. Це команда і обслуговуючий персонал. Усі капітани — далекого плавання, комсклад дуже досвідчений, із фаховою освітою і знанням іноземних мов.
У пасажирського флоту АСК «Укррічфлот», як вважають її спеціалісти, великі перспективи. А якщо це так, то кому ж заманеться різати курку, котра несе золоті яйця? Чутки ж про те, що лайнери «Укррічфлоту» незабаром безповоротно підуть у зарубіжжя, не більш ніж спроба видати бажане за дійсне з боку тих, хто не може вибачити власних невдач у круїзному бізнесі більш спроможному конкурентові.