Напевно багатьом співвітчизникам уже встигли набриднути розмови про євроінтеграцію та вступ України до СОТ, проте питання реалізації цих планів сприймається вітчизняним бізнесом швидше як перспектива. Перші кроки нового уряду свідчать про те, що дана перспектива може стати реальністю вже наступного року. Отже, готуватися до перемін краще було ще вчора...
— Ризики євроінтеграції існують, — переконаний Володимир Диков, генеральний директор Українського центру міжнародного розвитку, який займається експортним консалтингом. — Із приходом іноземного капіталу в Україну багатьом нашим підприємствам із «дахами» в адміністрації (податковій, СБУ тощо) не витримати конкуренції на внутрішньому ринку. А на зовнішньому вони працювати не вміють. Крім того, я б не спокушався і тим, що темпи зростання вітчизняного ВВП перевищили російські. Варто порівняти абсолютні розміри ВВП, показники експорту та імпорту наших країн, щоб зрозуміти: ми росіянам не рівня. І якщо українські виробники горілки нинішнього року втричі-вчетверо збільшили експорт до Росії, то, напевно, з її дозволу. Наша сусідка (як і Казахстан) купує нашу горілку й цукерки, які легко замінити будь-якими іншими. Зате ми не можемо відмовитися від російських енергоносіїв.
Взагалі економіки країн СНД, як і країн третього світу, страждають перекосом у бік експорту сировини чи напівфабрикатів із низьким рівнем переробки. А це, на думку фахівців, пастка, яка стає небезпечною зі збільшенням частки сировинного експорту.
Подивимося на Польщу, яка нещодавно ввійшла в сімейство країн ЄС. Далеко не весь місцевий бізнес від цього в захваті. Не секрет, що в результаті місцеві підприємства закриваються, зросло безробіття, складно зі збутом польських товарів у країнах ЄС (не відповідають стандартам). Торгівля з Євросоюзом вимагає іншої якості продукту, іншої системи сертифікації та стандартизації. Не обійтися без технічного переозброєння і, відповідно, інвестицій. І якщо завтра те саме вимагатиметься від роботи українських підприємств на внутрішньому (українському ж) ринку, то, на думку експертів, підприємства зможуть розраховувати лише на збут у країни Азії. Та й то далеко не всі.
Сьогодні вітчизняним підприємствам потрібне переозброєння, а лише потім — вільна торгівля з Європою. Варто подивитися на ті країни, які встигли це зробити — Китай і Індія. Це не просто величезні ринки, що зростають, їхні товари спокійно присутні на ринках усього світу. Навіть український виробник вивозить капітал до Китаю. Втім, і виробництва країн Євросоюзу переносяться в Китай чи Туреччину...
Коментар
Олег Рибачук,
віце-прем’єр із питань євроінтеграції
— Те, що нині спостерігається в Польщі, лише перехідний період. Як його пом’якшити для України — залежить від нас самих. Однак приплив до країни інвестицій, кредитів, розміщення виробництв тощо стимулюють розвиток нашого місцевого бізнесу.
Що ж до конкурентоспроможності на світовому ринку вже існуючих виробництв, то ми відстоюватимемо їхні інтереси. На світовому ринку завжди існує боротьба інтересів і всі країни вступають у СОТ і Євросоюз на різних умовах. Це переговорні процеси, а результат переговорів формується обома сторонами. Тому нам потрібно використовувати на всі 100% сьогоднішній імідж України, кредит довіри й бажання нам допомогти...