У травні, через півроку після того, як почала працювати Експертна комісія при Кабміні з питань залучення інвестицій у рибопромислову галузь і розвитку її інфраструктури, «ДТ» опублікувало інтерв’ю з трьома її представниками: головою ЕК і першим заступником міністра агропромполітики Юрієм Мельником, головним ветеринарним лікарем України, главою Держдепартаменту ветмедицини Петром Вербицьким та Олександром Журавльовим, відповідальним секретарем ЕК і керівником «Програми розвитку інфраструктури ринку рибної продукції». Минуло ще півроку — дуже напружений період і для ЕК, і для всієї рибної галузі країни. Тому ми вирішили ще раз зустрітися з членами комісії після травневої розмови. З єдиним застереженням: окрім генерального секретаря Європейської комісії Міжнародного епізоотичного бюро Петра Вербицького, з кореспондентом «ДТ» розмовляв і перший заступник голови Держдепартаменту ветмедицини Володимир Горжеєв.
Нагадаємо, ідея створення Експертної комісії народилася в лютому 2003 року, після того, як парламентська делегація на чолі зі спікером Володимиром Литвином повернулася з Норвегії. Донедавна в держави не доходили руки до інфраструктури рибного ринку. Щоб її оживити, потрібні значні фінансові ін’єкції. Як завжди, бюджетних коштів бракує. Тому стоїть питання про інвестиції. Саме про інвестиції та проблеми взаємодії на рибному ринку нардепи на чолі з Литвином і вели переговори в Осло. Норвежці виявили зацікавленість у співробітництві, але підкреслили — працювати почнемо не раніше, ніж на рибному ринку України запанує порядок. І, саме собою, європейські стандарти. Саме тоді й було прийнято рішення створити Експертну комісію як своєрідний «мозковий штаб», який зайнявся б реформами, а точніше — відродженням інфраструктури рибного ринку. Комісія почала працювати в грудні минулого року. І відразу ж поставила перед собою перше завдання: здійснити моніторинг стану справ, а вже потім на основі отриманої інформації розробити рецепти для відродження. На сьогодні першу частину роботи завершено. Вдалося зробити ще кілька важливих кроків. Однак улітку нинішнього року активність Експертної комісії було піддано нещадній критиці в пресі. Склалося враження, що на неї пішли війною усі рибопромисловці. Втім, як з’ясувалося місяць тому, усе якраз навпаки: за дорученням глави уряду Віктора Януковича, в Кабміні пройшла нарада з участю членів ЕК та імпортерів риби. На нараді було представлено інтереси компаній, котрі забезпечують своїми поставками 70% усього ринку країни. Учасники діяльність ЕК підтримали. Так само як і запропоновані нею заходи для нормалізації обстановки на ринку. Парадоксально, але саме ці заходи й «лінчувала» преса. Так і виник привід для розмови.
— Чому преса так різко критикувала діяльність комісії?
Ю.МЕЛЬНИК: Знаєте, немає недоброзичливців тільки у того, хто нічого не робить. Тим більше що стан справ нині дуже складний. Про це свідчать результати моніторингу. Наприклад, лише 7% холодильних складів відповідають стандартам. Те ж саме можна сказати про рибопереробні комплекси. Але це далеко не всі проблеми. До останнього часу рибний ринок розвивався стихійно. Тому там дуже багато порушень, які стосуються насамперед якості продукції. А це ж питання серйозне: риба — один із найважливіших продуктів харчування. За даними моніторингу, приблизно 30% рибної продукції, що потрапляє споживачеві, не відповідає стандартам якості. По оселедцю цей показник значно вищий — 73%. Притому що саме на оселедець у покупців найвищий попит. Додайте сюди проблему контрабанди, щоб склалося загальне враження. Таким чином, стан справ на рибному ринку потребував негайного втручання. У лютому парламент затвердив Державну програму розвитку рибного господарства до 2010 року. На додачу до неї, ЕК підготувала низку рекомендацій, які допомогли б поліпшити стан справ, зробити ринок прозорим і залучити інвестиції. Нині ці положення вивчають в уряді.
Зрозуміло, рекомендовані заходи відразу ж викликали негативну реакцію у тих, кому вигідно, щоб усе залишалося як раніше. Причому не тільки в Україні, а й за кордоном. Звідси і критика, ми з самого початку були готові до неї. Важливе інше: наша позиція знайшла підтримку в сумлінних учасників ринку. Серед імпортерів їх — більшість. Ще раз повторю: за порівняно невеликий термін комісія зробила дуже багато. А були ж ще й персональні образи. На адресу Петра Вербицького, глави Ветдепартаменту і члена ЕК. Не секрет, що на нього особисто в нинішньому році чинився безпрецедентний тиск. Доходило до абсурду — у пресі його, наприклад, обвинувачували в непрофесіоналізмі. А це ж найавторитетніший спеціаліст, думка якого має велику вагу в усьому світі. Досить сказати, що він — генеральний секретар Європейської комісії Міжнародного епізоотичного бюро (міжнародна організація, що відстежує по всьому світу спалахи епідемій серед тварин, таких, наприклад, як коров’ячий сказ чи курячий грип).
О.ЖУРАВЛЬОВ: Нападки преси на ЕК розпочалися весною нинішнього року. У ЗМІ писали дуже багато, напевно, не менше, ніж про вибори президента, причому інколи відверту дезінформацію і навіть наклеп на адресу членів ЕК. Ми зіштовхнулися зі справжньою піар-кампанією, яка ставила перед собою цілком визначену мету — зірвати прийняття рішень, рекомендованих комісією. Проаналізуйте публікації, що з’явилися навесні — влітку. Вони били відразу по кількох мішенях. По-перше, нагніталися пристрасті: писали, що Норвегія, основний експортер риби в нашу країну, нібито відмовляється співпрацювати з Україною через те, що Ветдепартамент в односторонньому порядку запровадив нову форму ветеринарного сертифіката на рибу і гальмує норвезькі вантажі на кордоні. Це була явна брехня: двосторонню форму сертифіката ветеринари обох країн узгодили ще торік. Що стосується затримок, то справді нинішнього року ввезти неякісну рибу стало значно складніше, ніж раніше. Кілька партій прямо з корабельного трюму направили на переробку. Але тут треба розібратися: що важливіше — якісна риба на столі в українського споживача чи інтереси якихось «ділових кіл Норвегії», які направляють нам прострочену погань, не маючи можливості продати її у своїй країні. Тут навіть коментарі непотрібні, важливо лише правильно розставити акценти: чи хоче споживач їсти рибу прострочену, невідомо коли виловлену та ще й з «корисними» глистами, як це має бути за якимись абстрактними світовими стандартами?
— Але ж терміни зберігання у нас справді значно коротші, ніж у Європі. Чому ж ми говоримо про європейські стандарти, але їх не дотримуємося?
П.ВЕРБИЦЬКИЙ: Визначаючи граничні терміни зберігання риби, ми керуємося галузевими стандартами України. Справді, для риби вони застарілі — ще 60—70-х років. У Європі рибу дозволяється зберігати довше. Але ж і холодильні комплекси у нас, як-то кажуть, тільки на 7% відповідають тим-таки європейським стандартам. А найчастіше вони здатні забезпечувати температуру до -10—15 °C (а за стандартами потрібно -25—30 °С). Причому до уваги не береться, що Ветдепартамент виявляє в цьому питанні гнучкість: якщо імпортер має можливості забезпечити зберігання риби при відповідній температурі, йому потрібно звернутися в Держстандарт для сертифікації своїх холодильників — і Ветеринарний департамент без зволікань дозволить продовжити термін зберігання до року, як у Європі. При температурі вище —15 °С риба псується за три тижні.
О.ЖУРАВЛЬОВ: Публікації у пресі — лише частина піар-кампанії проти ЕК. Ще з Ветдепартаментом намагалися позиватися і навіть обвалити ціни на ринку риби...
— Розкажіть докладніше про обвал цін. Риба ж справді подорожчала...
О.ЖУРАВЛЬОВ: Зростання цін нинішнього року становило 12,2%. Це значно менше, порівняно з ринком м’яса. Але ж ажіотаж на рибному ринку нагнітали ще й як!
Пояснюю: риба — не вугілля, її не можна видавати на-гора в однаковій кількості весь рік. Є періоди лову, а є періоди біологічного відпочинку риби. Навесні й восени — точніше, це березень—квітень, а також жовтень—грудень — ввезення риби в Україну досягає піка. І так уже багато років. Щоб не бути голослівним: у березні 2003 року обсяг імпорту становив майже 34 тис. тонн, у березні 2004 року — понад 37 тис. А вже в травні зменшився більш ніж удвічі (14,5 і 15,5 тис. тонн відповідно). Зауважте: у травні нинішнього року в Україну надійшло на тисячу тонн риби більше, ніж у травні попереднього. Така ж динаміка — по інших літніх місяцях. Це дані митниці.
Що цікаво: публікації про те, що Норвегія більше не постачає рибу в Україну, з’явилися у квітні-травні, на початку щорічного «мертвого сезону», коли лов спадає. І саме в цей час починають писати: не завадило б сходити в магазин, побалувати себе оселедцем наостанку. Це стало передумовою до ажіотажу. Велика заслуга ЕК у тому, що комісія відразу оцінила наслідки, вжила заходів — і відчутного стрибка цін не сталося.
— Складається враження, що ЕК всерйоз зачепила інтереси рибного бізнесу. Але ж у вирішенні таких складних питань інтереси ділових кіл потрібно теж враховувати...
О.ЖУРАВЛЬОВ: Більшість імпортерів діяльність ЕК підтримують. У їхніх інтересах — захист ринку від контрабанди та демпінгу. Якщо ви знайомилися з тією гидотою, яку писали про комісію, то напевно звернули увагу: вся інформація «зливалася» від імені однієї організації — Української асоціації рибопромисловців. Її спеціально з цією метою й зареєстрували цієї весни. Якщо судити з назви, вона начебто представляє інтереси всіх підприємств галузі. Насправді це не так. До асоціації входять два засновники: ТОВ «Міжнародна група морепродуктів» (МГМ) і ТОВ «Атол». Саме до цих компаній є претензії, зокрема у Ветдепартаменту. А шквал дезінформації в пресі теж просто пояснити: грошей на піар рибопромисловці не шкодували. Керує асоціацією Юрій Осьмак, між іншим топ-менеджер МГМ. Ми тут жартуємо: топ-менеджеру доручили — ось він і тупотить ногами, відставний генералітет спонсорує...
В.ГОРЖЕЄВ: У березні нинішнього року інспектори Ветдепартаменту відправили на переробку три тисячі тонн риби, одержувачем якої була МГМ. Кількість анізакід сягала 30—100 штук у рибині. Крім того, у вересні, під час візиту української делегації, очолюваної мною, в Норвегію, ми одержали від компетентних органів цієї країни нотаріально завірене підтвердження того, що принаймні 29 ветеринарних сертифікатів на рибу, сім із яких належали «Атолу», а 22 — тій-таки МГМ, ця країна не видавала. Ці факти ми, природно, повідомили правоохоронним органам України.
Ю.МЕЛЬНИК: Це лише кілька прикладів, які демонструють складність ситуації. Ветдепартамент, митниця, Держстандарт у нинішній ситуації можуть лише констатувати порушення, але, поки тривають розгляди, риба, як правило, надходить у торгову мережу. Простим збільшенням кількості контролерів проблеми не вирішити. Все одно якась маса неякісного товару у роздрібну торгівлю проскочить. Певних заходів, звісно, вже вжито, зокрема Держмитслужбою. Наприклад, зменшено кількість пропускних пунктів для риби, ведеться постійний централізований контроль за діями митників. Звідси й результати, значне зменшення контрабанди нинішнього року і зростання легального імпорту риби. Але час змінювати сам підхід до принципів контролю — тільки це гарантує якість продукції, яка надходить кінцевому споживачеві.
— У зв’язку з цим ЕК розробила рекомендації. Наскільки близькі запропоновані заходи до тих, яких вживають у Європі?
Ю.МЕЛЬНИК: Комісія з самого початку орієнтувалася на те, щоб перебудувати систему під європейські стандарти. А в Європі на рибному ринку діє так звана система наскрізного контролю. Тобто конкретні партії риби контролюють вибірково, зате пред’являють дуже жорсткі вимоги до умов її лову, зберігання, переробки тощо — по ланцюжку, аж до пакування й умов зберігання в магазинах. Сертифікації підлягає все, що має значення, аж до дрібниць. Через такий ланцюжок провести неякісний продукт дуже і дуже складно.
Одним зі своїх завдань ЕК вбачає впровадження саме такого підходу до контролю на українському ринку. Але говоритимемо відверто: поки що ми не готові повністю його копіювати. Забагато невирішених проблем.
Спочатку потрібно залучити інвестиції на ринок риби. Тому першочерговий вихід, який ЕК вбачає у цій ситуації, — квотування.
— Саме пропозицію про квотування, висунуту ЕК, піддавали останнім часом особливо різкій критиці в пресі. Адже будь-яке ручне керування ринком завжди викликає безліч проблем. Наприклад, не виключено, що комісія отримає можливість відстоювати інтереси однієї групи імпортерів на шкоду іншій. Ще запитання: наскільки квотування допоможе зробити ринок прозорим або допоможе отримати інвестиції? Все це викликає сумніви...
О.ЖУРАВЛЬОВ: Почнемо з того, чому ринок стане прозорим. Тут усе гранично просто. З’явиться реєстр імпортерів. Підприємства самі будуть зацікавлені в тому, щоб купувати лише якісну рибу і правильно оформляти супровідні документи. Бо якщо підприємство звинуватять у контрабанді, воно просто втратить квоту. Точкового контролю в ланцюжку постачальник — імпортер — споживач буде досить, щоб виявляти будь-які порушення.
Більше того, з уведенням квотування ЕК пов’язує реалізацію програми відновлення рибної галузі в цілому. У проекті з квотування реалізовано дуже важливий принцип: обсяг квоти поставлено в залежність від того, скільки грошей імпортер готовий вкласти в будівництво холодильників чи рибопереробку. Причому тут усе абсолютно логічно. Хоче та чи інша компанія, наприклад, ввезти в Україну сто тисяч тонн риби. Будь ласка! Але ж її потрібно буде десь зберігати. Відповідно, потрібно буде будувати холодильники на цей обсяг. Саме з цієї причини ще один закид із боку критиків ідеї квотування звучить явно непереконливо. Мовляв, це призведе до монополізації ринку. Досить лише проаналізувати факти, щоб переконатися у протилежному: почнеться розукрупнення. Адже будівництво холодильників потребує великих коштів. І ні мільйон тонн, ні заявлені в межах квот 350 тисяч жодне підприємство самотужки не потягне. А виграють усі: і рибна промисловість, куди потечуть інвестиції, і споживачі, оскільки якість обов’язково зміниться на краще.
Ще одне запитання: чому будуть інвестиції? Знову-таки, тому, що є квота. Їх загальний обсяг визначатимуть, виходячи з потреб ринку, а частку кожного імпортера поставлять у залежність від його можливостей. Інвестору відразу буде видно, скільки те чи інше підприємство продасть риби нинішнього року, який доход одержить. Отже, інвестиція виявиться значно більш передбачуваною, ніж у нинішніх умовах.
Нюанс полягає ще й у тому, що нині наші імпортери в тій-таки Норвегії укладають договори з трейдерами, а не прямо з виробниками, оскільки останні віддають перевагу стабільності. А квоти саме таку стабільність гарантують.
До речі, імпортери, які брали участь у вересневій нараді в Кабінеті міністрів, свої переваги від квотування чудово усвідомили. Тому вони підтримали ідею ЕК.
Ю.МЕЛЬНИК: Важливо зауважити — ЕК є колегіальним органом. У його роботі беруть участь представники семи органів державної влади, депутати від різних парламентських фракцій, а також представники підприємств галузі. З самого початку робота комісії була абсолютно прозорою. Розподіл квот комісія проводитиме відкрито, за участі всіх імпортерів. Є ще одне суттєве питання. У рамках квотування уряду буде легко здійснювати регулятивні функції. Від цього виграє насамперед споживач: ціни на рибному ринку у разі квотування не «танцюватимуть».
— Виходить, що саме квотування несумлінні трейдери бояться найбільше і через нього тиснуть на Кабмін?
О.ЖУРАВЛЬОВ: Цілком правильно. І дезінформації у зв’язку з квотуванням у пресі особливо багато. Писалося, наприклад, що обсяг квот занижений або що квоти перешкоджають Україні вступити в СОТ.
Почнемо з першого. Преса писала влітку: обсяг ринку — 650 тис. тонн. Квота — удвічі менша: 348 тис. Тобто буде дефіцит. Насправді, за даними Держкомстату, обсяг ринку — 405 тис. тонн, які пройшли держконтроль. Це якщо враховувати і чорноморську рибу, і ту, яку добуває Укррибфлот. Чистий імпорт — 289 500 тонн. Саме на цей імпорт і поширюватимуться квоти. А вони, якщо ви звернете увагу, більші — 348 тис. тонн. Ми врахували і той обсяг контрабанди, який перестане надходити в країну.
Що стосується СОТ, то це повний абсурд. Норвегія справді критикує ідею квотування, і від її голосу залежить рішення питання про вступ України в цю організацію. Але норвежці відстоюють свої інтереси — розпродати всю рибу, у тому числі низькосортну, а Україна мусить відстоювати свої. Це принципове питання. Що ж стосується квот, то вони аж ніяк не можуть перешкодити питанню вступу в СОТ із однієї простої причини: у проекті постанови Кабміну чітко вказано: механізм квотування — захід тимчасовий, він перестає діяти відразу ж після того, як Україна вступає у Світову організацію торгівлі.
Чутки, які «рибопромисловці» поширювали через пресу, про те, що квотування може стати для нашої країни перепоною в цьому важливому питанні, — ще один засіб тиску.
— Чи правда, що Ветдепартамент програв низку судових процесів? Українська асоціація рибопромисловців про це неодноразово повідомляла.
В.ГОРЖЕЄВ: Підприємства, зокрема «Міжнародна група морепродуктів», неодноразово намагалися тиснути на ветеринарний департамент через суди різних інстанцій. Позови розглядали, наприклад, у Солом’янському районному суді Києва (у травні), а потім і в Господарському суді столиці (у жовтні). Всі шість позовів, направлені компанією, суд відхилив.
Компанія МГМ вирішила в судовому порядку «коректувати» законодавство у сфері харчової промисловості. Наприклад, 28 травня вона звернулася відразу з трьома позовами в Шевченківський районний суд Києва. Ось тільки дві вимоги, які містилися в цих позовах: «визнати недійсним внесення змін і доповнень до Порядку ввезення риби в Україну — зазначення дати її заморожування», а також «про визнання недійсним наказу Департаменту ветмедицини про переговори з країнами експорту про узгодження форм ветеринарних сертифікатів». Зверніть увагу, як компанія втручається в державну політику. Звісно, в усіх позовах їй було відмовлено. Розбираючись із судовими позовами так званих «рибопромисловців», ми неодноразово зіштовхувалися з неприємними фактами. Судді нерідко виявляли упередженість стосовно нас і відверто ставали на бік позивача, хоча закон повною мірою був на нашому боці. Деяких суддів нам доводилося буквально переконувати діяти за законом. Одного разу, коли проти Ветдепартаменту розглядався черговий позов, ми змушені були встановити в залі суду відеокамеру, щоб «хранителі закону» розуміли: весь процес, а також адекватність прийнятих рішень буде зафіксовано на плівку, і надалі їм дасть оцінку громадськість.
Втім, про те, як відбуваються розгляди в судах, можна розповісти. Взяти хоча б ті ж таки ветсертифікати, яких Норвегія не видавала. Щойно Петро Іванович Вербицький зробив заяву з цього приводу, проти нього в Дарницький районний суд Києва подали позов. І в ролі позовного забезпечення ще до судового розгляду ухвалою суду Вербицькому заборонили поширювати хоч якусь інформацію про причетність МГМ до фальсифікації сертифікатів. Це абсурд! Те саме що слідчому прокуратури заборонили б продовжувати вести кримінальну справу, поки не розпочнеться суд. Що цікаво — Дарницький суд, який виносив цю ухвалу, не був збентежений тим фактом, що ні позивач, ні відповідач нічого спільного з Дарницьким районом не мають. Дати засідання досі не призначено.
Ю.МЕЛЬНИК: Ветдепартаменту не звикати до тиску. Пам’ятаєте, як тиснули на нас США, коли приймалося принципове рішення — заборонити ввезення курячих стегенець з Америки? Минув час — і всі зрозуміли, наскільки мав рацію тоді ветдепартамент. Коли йдеться про здоров’я людини, Вербицький виявляє особливу твердість.
— У чому полягає головне досягнення ЕК на сьогодні?
Ю.МЕЛЬНИК: Попри те, що група імпортерів намагалася дестабілізувати ситуацію з цінами на рибу цього літа, комісії вдалося вчасно оцінити небезпеку ситуації на ринку і запобігти розвиткові негативних явищ. Зростання цін, яке спостерігалося цього літа — до 2% на місяць, — не йде в жодне порівняння зі стрибком цін на м’ясо.
Хочеться сказати найголовніше: попри нинішній опір, жоден зі світових експортерів риби, передусім Норвегія, з нашого ринку ніколи не піде. Причина дуже проста: ринок великий, динамічно розвивається. Просто доведеться думати про якість — ось і все. Тож усі пристрасті — марні. Новий сезон успішно розпочався. Корабельні партії рибної продукції надійшли в усі порти. Очікується, що й у листопаді—грудні нинішнього року динаміка імпорту риби в Україну перевищить торішні показники.
Заплановано ясні дійові заходи щодо стабілізації та подальшого розвитку ринку риби.
Післямова
На жаль, і в «ДТ» газетна шпальта не безмежна. Підбиваючи риску під полемікою, хочеться зауважити, що сторони не лише полемізують у ЗМІ, а й одночасно доводять свою правоту в суді. Зрозуміло, що тільки судова інстанція може вирішувати, хто має рацію, а хто ні, і в чому саме. Вона ж, сподіваємося, має у своєму розпорядженні повний перелік документів, які підтверджують правдивість чи брехливість аргументів.