Відтоді, як вибухнула світова фінансова криза, багато авторитетних економістів почали закликати світову спільноту до створення нової світової резервної валюти, яка б прийшла на заміну долару. Більшість фінансових спеціалістів зійшлися на думці, що прив’язка всієї економіки планети до країни, котра переживає тривалий економічний спад і навряд чи вже зможе задавати тон на попередньому рівні, - основна причина розбалансування світової фінансової системи. Втім, зробити реальні кроки на шляху створення нової резервної валюти ніхто так і не зважився. Причина досить банальна - нинішній стан справ у цілому влаштовує США і ЄС, чиї валюти сьогодні є резервними, оскільки дозволяє їхнім економікам отримувати додаткові переваги. Думку ж інших країн, втім - як і думку економістів, МВФ та ООН, можна просто проігнорувати.
У цій ситуації в надрах Всесвітньої мережі зародилося явище, значення якого ще до кінця не осмислене і не оцінене економічними світилами. Світова віртуальна спільнота придумала цифрову валюту - Bitcoin - непідконтрольну жодному уряду або банку. Розвівши валюту й економічну систему, чітко визначивши алгоритм її емісії та обігу на програмному рівні, ентузіасти повністю виключили вплив економічних, політичних та інших чинників на котирування валюти і тим самим, можливо, створили прообраз валюти майбутнього. Уже того факту, що Bitcoin існує з 2009 року, його приймають до оплати за послуги і товари, а також вільно конвертують в електронні та реальні валюти в більшості країн планети, достатньо, аби поставитися до нього як до серйозного явища.
З історії грошей
Із XIX століття власна валюта стала невід’ємним символом кожної незалежної держави. Проте в останні десятиліття спостерігається зворотний процес - кількість валют зменшується. У 1996 році Міжнародна організація стандартизації нарахувала 174 грошові одиниці - тоді, за даними ООН, на політичній карті світу значилася 191 країна. У 2008 році валют стало вже 157, хоча кількість держав збільшилася до 194. Головною причиною цього стало створення євро - валюти Європейського Союзу. Євро поховало такі славетні валюти, як франк (у Франції і Бельгії), марку (в Німеччині та Фінляндії), ліру (в Італії), гульден (у Нідерландах). Тепер євро офіційно використовують 17 країн єврозони плюс Чорногорія, Косово, Андорра, Монако, Сан-Маріно і Ватикан. Більш-менш інтенсивна уніфікація валют відбувається і в інших регіонах світу. З 1945 року існує франк африканських колоній: спочатку цю грошову одиницю створили 12 колишніх колоній Франції. З 1965 року карибський долар в обігу восьми держав Карибського моря. У 1991 році понад 50 держав Африки домовилися створити спільну для континенту грошову одиницю до 2028 року. Шість держав Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Бахрейн та Об’єднані Арабські Емірати) планують у 2010 році також запровадити єдину валюту.
Поряд із досить природним процесом появи єдиних регіональних валют невпинно зростає роль так званих світових резервних валют. За оцінками Міжнародного валютного фонду, нині держави світу приблизно 64% своїх золотовалютних резервів тримають у доларах США, близько 27% - у євро. На частку британського фунта стерлінгів припадає менше 5% активів, японської єни - близько 3%, швейцарського франка - приблизно 0,5%. Втім, багато аналітиків вважають історичною аномалією вибір людством на користь обмеженої кількості валют, тим більше що ці валюти не гарантовані золотом і сріблом. Економісти також зазначають, що жодна економіка і жодна валюта не може бути стабільною. За періодами піднесення йдуть періоди спаду, а за спадом - піднесення.
Наявність долара і євро в золотовалютних резервах інших держав дозволяють США і ЄС почуватися значно комфортніше за інші країни світу: позичати свої власні гроші, оплачувати торговий дефіцит і забезпечувати низькі відсотки за банківськими ставками. У свою чергу, американським і західноєвропейським компаніям комфортніше вести бізнес за межами країни, використовуючи дешеву робочу силу економічно менш розвинених країн.
Безумовно, ця ситуація стала основою нинішньої економічної кризи, призвівши до глибокої розбалансованості глобальної фінансової системи, яка не тільки базується на принципах іншої, вже минулої епохи, не маючи достатніх регулюючих властивостей, а й ставить країни світу в різне, нерівноцінне становище. Поточна глобальна фінансова система - це система фінансової залежності одних країн від інших, коли фінансові важелі часто стають політичним інструментом тиску, а переважна більшість держав не має можливості брати рівноправну участь у формуванні міжнародного фінансового порядку з повним урахуванням своїх інтересів.
Сформований євродоларовий стандарт резервних валют не забезпечує достатньої стабільності і стійкості системи, оскільки національна фінансово-економічна політика та пріоритети обмеженої кількості країн світу фактично позиціюються як своєрідний «рушій» глобальних процесів та її концептуальна опора. Це дає названим
міжнародним суб’єктам неймовірні надправа і дозволяє маніпулювати глобальними фінансовими процесами на власний розсуд, - світ стає залежним від них, національна економічна політика окремо взятих держав багато в чому вимушена орієнтуватися на принципи, «пропоновані» Вашингтоном та Брюсселем.
Спроби переломити цю ситуацію політичними методами, які роблять Росія, Китай, Іран та деякі інші країни, на сьогодні не дають очевидних результатів. Зігноровано було і пропозицію МВФ про єдину валюту на базі SDR (Special Drawing Rights - спеціальні права запозичення). Втім, багато експертів доходять висновку, що вихід із ситуації може бути знайдено на певною мірою несподіваному напрямі - використанні світових електронних грошей.
Центробанки бояться електронних грошей
Термін «електронні гроші» - відносно новий і часто застосовується до широкого спектра платіжних інструментів, побудованих на інноваційних технічних рішеннях. Як наслідок, немає єдиного, визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно обумовлювало їхню економічну та правову сутність.
Електронним грошам властива внутрішня суперечність: з одного боку, вони є засобом платежу, з іншого - зобов’язанням емітента, яке має бути виконане в традиційних неелектронних грошах. Такий парадокс можна пояснити з допомогою історичної аналогії: свого часу банкноти теж розглядалися як зобов’язання, що підлягає оплаті монетами або коштовними металами. Очевидно, з часом електронні гроші будуть одним із різновидів форми грошей (монети, банкноти, безготівкові гроші та електронні гроші). Так само очевидно, що в майбутньому центробанки здійснюватимуть емісію електронних грошей, так само, як тепер карбують монету та друкують банкноти.
Слід розрізняти електронні фіатні гроші й електронні нефіатні гроші. Перші обов’язково виражені в одній із державних валют і є різновидом грошових одиниць платіжної системи однієї з держав. Держава законами зобов’язує всіх громадян брати до оплати фіатні гроші. Відповідно, емісія, обіг та погашення електронних фіатних грошей відбуваються за правилами національних законодавств, центробанків або інших державних регуляторів. Електронні нефіатні гроші є електронними одиницями вартості недержавних платіжних систем. Відповідно, емісія, обіг і погашення (обмін на фіатні гроші) електронних нефіатних грошей відбуваються за правилами недержавних платіжних систем. Рівень контролю і регулювання державними органами таких платіжних систем у різних країнах дуже різний. Часто недержавні платіжні системи прив’язують свої електронні нефіатні гроші до курсів світових валют, однак держави жодним чином не забезпечують надійності та реальної цінності таких вартісних одиниць. Багато систем (Gogopay, Paypal, Webmoney, Єдиний гаманець, Wirex, Easypay) проводять обмін своїх нефіатних електронних грошей на фіатні гроші, але деякі системи (Liberty Reserve) роблять це через треті системи обміну електронних грошей.
За своїми якостями електронні гроші здатні частково замінити або навіть повністю витіснити при розрахунках готівку. Однак Центробанки більшості країн дуже насторожено ставляться до розвитку електронних грошей, боячись неконтрольованої емісії та інших можливих зловживань; хоча електронна готівка може забезпечити масу переваг, таких як швидкість і зручність використання, більша безпека, менші транзакційні збори, нові можливості для бізнесу з перенесенням економічної активності в Інтернет. Крім того, для обороту електронних грошей використовуються досить складні технології, і комерційні банки не завжди хочуть і можуть самостійно розвивати нові продукти.
Мережева криптовалюта
Найбільш незалежними електронними валютами на сьогодні є нефіатні електронні гроші на базі мереж, наприклад: Easypay, Qiwi, Rapida, RBK Money, Webmoney, Яндекс.Гроші. Однак абсолютно новим словом у цій галузі стало створення в 2009 році Сатоcі Накамото, реальна особа якого (чи групи осіб) залишається невідомою, електронної пірінгової криптовалюти Bitcoin (від англ. bit - одиниця інформації «біт» і coin - «монета»), що стала першим втіленням ідеї криптовалюти, запропонованої трансгуманістом Pei Wang на кіберпанківських розсилках у 90-х роках минулого століття.
Назва Bitcoin також стосується програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом і однорангової мережі, утвореної цією програмою. Сховищем коштів є файл гаманця, що зберігається в комп’ютері. Bitcoin може бути відправлений будь-якому користувачеві в мережі. На відміну від решти валют, Bitcoin не залежить від якогось центру, що випускає валюти. Дані про переміщення коштів зберігаються в розподіленій БД. Неможливо розпоряджатися чужими коштами і витратити одні й ті самі кошти двічі: для гарантування безпеки використовуються криптографічні методи.
Емісія грошей проводиться комп’ютерами самих користувачів (цей процес отримав назву mining - буквально «видобуток»). Спеціальна програма Bitcoin здійснює обчислення, у процесі яких генеруються монети. Швидкість генерації залежить від потужності комп’ютера (в основному - продуктивності відеокарти). Емісія валюти програмно обмежена. Всього буде згенеровано 21 мільйон монет, після чого емісія припиниться, що виключає можливість інфляції і сприяє зміцненню валюти з часом. Принцип однорангової мережі та відсутність адміністративного центру унеможливлює державне регулювання і маніпуляції курсом шляхом зміни грошової маси.
Перспективи
Сьогодні правильніше розглядати Bitcoin уже не стільки як окрему валюту, скільки як метавалюту, зручний засіб переказу грошей між жителями різних країн - свого роду альтернатива банківському переказу або системам типу Western Union. Справді, на біржі можна впродовж кількох хвилин обміняти долари на Bitcoin, переказати їх своєму другові за кордон (без відсотків за переказ), а він упродовж кількох хвилин обміняє їх назад - і знову отримає долари в Webmoney або іншій платіжній системі, прив’язаній до реального банківського рахунку.
На цей час Bitcoin як оплату приймають уже сотні магазинів та сервісів. Завдяки відкритості, оригінальний код Bitcoin був використаний для створення безлічі альтернативних криптовалют. Дедалі частіше висловлюється думка, що, як свого часу електронна пошта позбавила традиційну пошту левової частки заробітку і спростила життя людям, Skype та інші Voip технології примусили посунутися телефонні компанії, - і Bitcoin або валюта, побудована на таких самих принципах, зможе посісти свою нішу у фінансовій системі планети, примусивши посунутися традиційні валюти. А більшість маси цих валют уже давно є нічим не забезпеченими фантиками і друкуються в яких-завгодно потрібних кількостях, що створює безліч проблем, вирішення яких оплачує своєю працею, з використанням усіх можливих ресурсів, основна маса людей планети, навіть не підозрюючи про це й гадки не маючи, яка частка їхньої праці йде на забезпечення добробуту населення інших країн.