Нинішню ситуацію на вітчизняному ринку праці важко оцінити позитивно, навіть попри те, що торік, уперше з 2013-го, Держслужба зайнятості населення України (ДСЗУ) зафіксувала збільшення кількості працевлаштованих.
Адже питання відпливу українських спеціалістів за кордон - усього лише один пункт із довгого списку проблем. Серед них - воєнні дії на сході країни, що викликали економічні проблеми та нестабільність. Дедалі відчутнішим для роботодавців залишається й низький рівень навчання в навчальних закладах, не всі з яких здатні підготувати до роботи на сучасному обладнанні, не кажучи вже про вимоги інноваційних реалій.
Тенденції
"В Україні заведено нарікати на те, що виробництво падає, заводи й фабрики закриваються, роботи для інженерів та технологів немає. Однак, якщо подивитися на структуру вакансій по країні, ситуація прямо протилежна: найбільше нових кадрів потребує саме сфера виробництва, - вважає HR-експерт Тетяна Пашкіна. - Відповідно, або ця сфера розвивається динамічніше за інші, або рівень зарплат на заводах-фабриках такий низький, що українці не хочуть туди йти".
За даними сайту rabota.ua, саме виробнича сфера не один квартал лідирує за кількістю пропонованих вакансій. Інженерів, технологів та інших профільних фахівців шукають активніше, ніж навіть айтішників або менеджерів із продажу. Близько третини таких вакансій - на київських підприємствах, понад 10% - з Дніпра, кожна десята - з Харкова, по 5% - з Одеси, Запоріжжя та Львова. Затребувані робітничі професії (38%), необхідні інженери-електрики та інженери-будівельники (по 10%). Говорячи про спеціалізацію, у 2018 р. експерти фіксували таку потребу в кадрах: 7% - вакансій у легпромі, 5 - у харчовій, по 2% - у машинобудуванні, меблевому виробництві. Парадокс нашого часу полягає в тому, що коли кількість пропонованих вакансій і вселяє обережний оптимізм, то пропонована винагорода за працю істотно його знижує.
Наприклад, на сайті rabota.ua порівняли зарплатні очікування завжди потрібних продавців: у столиці це близько 10 тис. грн., по Україні - менше, як мінімум, на 2 тис. Зате в цілому по країні робота без кваліфікації цінується вище, ніж у Києві, та й робітники в регіонах мають шанс заробити більше за столичних, адже попит - великий, а кандидатів - менше. Загалом, зарплати потихеньку приростають як у столиці, так і в регіонах. Головне, щоб українські роботодавці хотіли й знаходили необхідний нині баланс співвідношення "ціна-якість" у пропонованих вакансіях та зарплатах.
Наразі ж доводиться жалкувати, що не всі роботодавці розуміють, наскільки сьогодні змінюються вектори вітчизняного ринку праці й настає час, коли за хорошого працівника треба боротися, у тому числі й звикаючи до думки, що про дешеву робочу силу можна забути. Як саме це робити, дискутували з представниками менеджменту на засіданні бізнес-клубу. Зокрема, голова Вінницької ОДА Валерій Коровій висловив упевненість у тому, що проблема вирішувана, але треба враховувати: "працювати підуть до того, хто більше платить, або - поїдуть за кордон".
При цьому, за даними порталу Jobs.ua, жителі столиці та пристоличних регіонів шукають роботу в Києві, а ось львів'яни й одесити - переважно за кордоном. За інформацією цього порталу, торік усі, навіть при роботі, все ж таки пробували виходити на ринок праці: при цьому шукали досить "приземлені" робочі місця - далекобійника, водія, продавця, бармена, бухгалтера, але з вищою зарплатою.
Перекваліфікація і преференції
Зважаючи на все, тренд минулого року - прагнення до зміни місця роботи і навіть професії, у 2019-му буде ще актуальнішим. І зовсім не варто ставитися до природних прагнень перекваліфікації та навіть зміни діяльності насторожено, - це нормально й цілком логічно.
Згідно з даними порталу Jobs.ua, отриманими в результаті опитування, майже половина респондентів зізналися, що постійно розмірковують про звільнення з нинішнього місця роботи. Ще 19% всерйоз замислюються над цим. Рідше про звільнення думають 18% опитаних, і лише 4% ніколи не думали про зміну роботи. А експерт Heandhunter Марина Хадіна називає, щонайменше, 8 причин для зміни професії: негативні емоції, робота заради статусу й грошей, відсутність вибору або профзростання, досягнення "стелі", втрата попиту на професію, часта зміна місць роботи, мрія займатися чимось іншим. Крім того, спеціалісти поцікавилися в користувачів порталу hh.ua, як саме в них зазвичай відбувається процес пошуку роботи: пасивно чи активно. Переважно респонденти впорювалися з пошуком вакансій самостійно.
Втім, навіть попри те, що експерти констатували стабілізацію ситуації на ринку праці, залишається проблема професійно-кваліфікаційного дисбалансу. За інформацією ДСЗУ, у таких мегаполісах, як Київ, Одеса, Харків, Львів, до 90% безробітних, які перебувають на обліку, - з вищою освітою. Але вагомій частині власників дипломів саме час подумати про те, що навіть кардинальна зміна виду діяльності - це сучасний тренд (не кажучи про перекваліфікацію на професії, що перегукуються з попередніми), адже ринок праці швидко змінюється.
Людям у пошуку пропонують безплатне навчання робітничих професій у навчальних закладах, зокрема в центрах профтехосвіти (ЦПТО). Нині в цій структурі функціонують більше десятка ЦПТО, найефективніші з яких містяться в Одесі, Харкові, Рівному. І люди з вищою освітою перенавчаються, адже отримують не тільки додаткову професію, а й нову роботу, стабільний заробіток. Наприклад, у Харкові можна перевчитися на висококваліфікованого оператора верстата з програмним керуванням. Вибирають також професії електрогазозварника, кухаря, перукаря, тракториста-машиніста…
Безперечно зручна для шукачів нової роботи - можливість дуального навчання, коли людина може одночасно працювати й навчатися, паралельно підвищуючи свої кваліфікацію, освітній рівень.
В. о. голови Держслужби зайнятості Валерій Ярошенко констатував, що останнім часом вдалося "перенавчити, перекваліфікувати, підвищити кваліфікацію понад 100 тис. безробітних". Що вакансій у базі центру зайнятості достатньо, підтвердив і директор Київського міського центру зайнятості Віктор Білич, ось, правда, робота, яку там пропонують, не завжди підходить претендентам, оскільки вагома їх частина - люди з вищою освітою.
Втім, експерти, як і раніше, єдині в думці, що нині важко знайти роботу як молоді, так і тим, кому "за 40+", людям з особливими потребами та іншим незахищеним категоріям громадян. І тут без додаткових стимулів не обійтися. Законодавство декларує, що роботодавці повинні брати певну частину "проблемних" претендентів на роботу, а віднедавна - і внутрішньо переміщених осіб (ВПО). За словами в. о. голови Держслужби зайнятості В. Ярошенка, "для цієї категорії є законодавчо виписані преференції з приводу працевлаштування. Наприклад, якщо роботодавець створив нове робоче місце і взяв на нього людину з ВПО, то ми можемо компенсувати роботодавцеві витрати на заробітну плату такої особи впродовж року, за умови, що людина пропрацює не менше двох років". Тисячі людей завдяки такій законодавчій нормі вже знайшли робочі місця в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій областях.