На минулому тижні великої приватизації в Україні в черговий раз дали зелене світло. При цьому тепер її масштаб обіцяє стати безпрецедентним, а результати – добре відчутними як для бюджету, так і для самих підприємств, що приватизуються. Парламент 250 голосами підтримав законопроект №1054-1– скасування переліку об'єктів держвласності, що не підлягають приватизації, який був затверджений ще в 1999 році. Відразу обмовимося, що об'єкти, які мають безумовне стратегічне та оборонне значення, під майбутню приватизацію не потрапляють.
Сам факт скасування "забороненого" списку експерти вважають ключовим маяком: повномасштабна приватизація почалася. Причому, саме, приватизація, а не її імітація.
"Схеми закінчуються!"
Весь список підприємств, що підлягають масштабній приватизації, – це більше тисячі великих і малих об'єктів гірничо-видобувної, металургійної, хімічної, переробної, легкої та харчової промисловості, енергетики, а також тих, що відносяться до інфраструктури, сфери транспорту і зв'язку. Значна частина з них – це об'єкти малої приватизації, як зазначила голова парламентського Комітету з питань економрозвитку Роксолана Підласа. У списку підприємств-гігантів – 21 компанія, серед яких: ПАТ "Центренерго", 10 регіональних теплопостачальних підприємств, шахта "Краснолиманська", ПАТ "Азовмаш", ДП "Електроважмаш", ПАТ "Одеський припортовий завод", ПАТ "Сумихімпром", ДПАТ "НАК "Украгролізинг"", ПРАТ "Індар" та інші.
9 жовтня міністр економіки Тимофій Мілованов оголосив, що перші два претенденти на велику приватизацію (ДП "Електроважмаш" та АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" або ОГХК) передані у Фонд держмайна. У якомусь сенсі історичний крок – розмови про їх роздержавлення тривали роками. Сам міністр, повідомляючи про це на своїй сторінці у ФБ, натхненно зазначив: "Схеми закінчуються".
Мінфін у проекті Держбюджету-2020 заклав цілком реальні очікування від приватизації – 5 млрд грн.
Для порівняння: кілька років поспіль до цього в дохідну частину записувалися шалені суми, які практично ніколи не виконувалися. Приміром, наприкінці поточного 2019-го очікувалося отримати від приватизації понад 17 млрд грн. Однак їх не буде: на даний момент мала приватизація принесла з аукціонів "Прозорро" тільки близько півтора млрд грн. Більша ж так і не почалася. Роком раніше в планах було залучити від приватизації в бюджет більше 22 млрд грн. Зайшло лише 33 млн грн або 1,4% від запланованої суми – знову ж таки, тільки за рахунок об'єктів малої приватизації.
Курс на гроші
Ключовими завданнями нового Кабміну, який сам себе іменує урядом технократів, заявлені, нагадаємо, зростання ВВП на 40%, створення 1 млн нових робочих місць, масові ремонт і будівництво об'єктів інфраструктури. А щоб все це стало реальністю – залучення 50 млрд дол прямих іноземних інвестицій.
Не відкриємо Америку, якщо нагадаємо, що один з найбільш ефективних інструментів залучення в країну швидких об'ємних інвестицій – приватизація великих держпідприємств, якщо такі є. У нашому випадку – є хороший актив. Це розуміють і в уряді. "Два основних фактори є причинами економічного зростання продуктивність праці і прямі іноземні інвестиції. Це два ключових чинники, на яких ми зосередимося",- заявив на початку осені прем'єр Олексій Гончарук.
Так чи вдасться державі розгорнути масштабні процеси в майбутньому році? Не проваляться знову всі спроби? Щоб сподіватися на успіх, варто, як кажуть, вивчити матчастину і діяти грамотно. Не забуваємо, що Україна має у своєму активі показові кейси як успішних угод з підприємствами-гігантами: "Криворіжсталь" ("ArcelorMittal Кривий Ріг") – 24,2 млрд грн або 4,8 млрд дол, "Укртелеком" (приватизація дала в бюджет 10, 5 млрд грн або 1,3 млрд дол), обленерго (приватизація пакетів акцій п'яти зі списку енергокомпаній дала бюджету за підсумками 2017-го року додаткові 3 млрд грн) - так і провальних.
Почнемо з успішних. Приклади "Криворіжсталі" та "Укртелекому" в цьому контексті дуже показові.
"Криворіжсталь" ("ArcelorMittal Кривий Ріг"), нагадаємо, пережив приватизацію двічі. У 2004 році комбінат став власністю консорціуму "ІМС. Пізніше, однак, приватизація була оскаржена прокуратурою, і права власності на комбінат повернули ФДМУ. У 2005 році вони були реалізовані в ході відкритого аукціону корпорації Mittal Steel – за 24,2 млрд грн, або на 4,8 млрд дол за тодішнім курсом.
Роздержавлення вивело підприємство в абсолютні лідери галузі в країні і зробило його одним з ключових гравців на світовій арені. На сьогодні – це найбільший в Україні гірничо-металургійний комбінат, а також – ряд малих компаній, зокрема, ПАТ "Арселорміттал Берислав". Найбільший у країні виробник сталевого прокату в україні, спеціалізується на випуску довгомірного прокату, зокрема, арматури і катанки.
Національний лідер у сфері телекомунікацій та інтернету компанія "Укртелеком" була приватизована в 2011 році. Вартість пакета тоді склала 10,6 млрд грн, що з актуального на той момент курсом було еквівалентно 1,3 млрд дол.
Що ще отримало підприємство від зміни власника? За умовами конкурсу, покупець узяв на себе більше 50 зобов'язань, що стосуються розвитку "Укртелекому" після приватизації. На даний момент, з позиції покупця, всі вони виконані.
Характерний момент: саме підприємство за показниками різко пішла в гору. Збитковий багато років поспіль державний "Укртелеком" перетворився в прибуткову компанію.
Так, якщо в 2011-му (до приватизації) збиток підприємства за підсумками року склав 137 млн грн (при тому, що абонентська мережа включала в себе майже 11 млн осіб), то вже через два роки після приватизації компанія вийшла на прибуток у 139 млн грн та обсяги цієї прибутки збільшуються від року до року. За підсумками 2018-го "Укртелеком" показав прибуток у розмірі 474 млн грн – і це при тому, що через безперервні спроби його реприватизувати підприємство знаходиться в режимі турбулентності вже 8 років. Втім, навіть наведений факт не заважає "Укртелекому" залишатися флагманом дротового зв'язку.
Робота с помилками
На цьому тлі приклад провальною приватизації, який у всіх на слуху, особливо цікавий. Мова про Одеський припортовий.
Експерти ринку одностайні: незграбність України при організації передпродажної підготовки підприємства привела до того, що стрімко втрачає свої шанси знайти інвестора. За останні кілька років вартість його активів впала в рази. Причини називаються різні: від зниження рівня рентабельності виробництва у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на світових ринках до небажання державних органів оперативно організувати і провести відкриті справедливі торги. Друге – проблема принципова. Саме відсутність політичної волі так і не дозволило підготувати конкурс належним чином і вивести підприємство на цей конкурс чистим, без шлейфу судових спорів.
За оцінкою радника з приватизації ОПЗ президента Pericles Global Advisory Ребвара Берзинджи, підприємство на даний момент все ще представляє інтерес і на нього дивляться як мінімум два солідних потенційних покупця. "Якщо буде політична воля, то завод можна продати через півроку", – прогнозує експерт. На його думку, приватизація Одеського припортового може принести казні 54 млн грн. Не скористаємося вікном можливостей – ОПЗ знову надовго "зависне" і може знову встати без роботи, що тільки знизить до нього інтерес. "Якщо і далі приватизацію будуть блокувати якісь судові процеси, якщо підготовка підприємства триватиме не шість місяців, а півтора року, на ринку знову виникне втома від ОПЗ і нових історій про приватизацію", - застерігає Берзинджи.
Які ж характерні помилки допускає владу, приватизуючи державний актив і чому ці помилки насторожують потенційних інвесторів?
Дилетантський підхід до організації передпродажної підготовки, зарегульованість процесів і повсюдна корупційна складова – це "класичний набір двієчника", який ми розглянули на прикладі ОПЗ. Він, звичайно, зло. Але є і більш глобальні проблеми. З куди більшою напругою інвестори стежать за долею саме тих підприємств-гігантів, що були вдало продані і зараз розвиваються. Причина – нездоровий інтерес влади до проданим активів.
Тут можна згадати і спроби під будь-яким приводом реприватизувати "Криворіжсталь", які не припинялися протягом майже 10 років з моменту торгів. І постійний пресинг, під яким живе "Укртелеком". А протягом останніх років активність ФДМ через всілякі суди повернути підприємство державі просто зашкалює.
Резонне питання: навіщо це робити? Навіщо державі "Криворіжсталь" або "Укртелеком" і зможе він, повернувши собі підприємство, стати його ефективним власником? Звідки в бюджеті знайдуться кошти на розвиток і модернізацію таких гігантів? Що отримає бюджет від підприємства в перші ж роки після можливої реприватизації і перекриють ці кошти витрачені ресурси? Не варто також забувати, що повернення того ж "Укртелекому" у держвласність – це в першу чергу, повернення його нинішньому власникові 10,6 млрд грн, сплачених в ході приватизації. Чи є у нас можливість безболісно знайти ці мільярди?
Нарешті, не можна скидати з рахунків і той факт, що сама по собі реприватизація (наскільки виправданою вона б не здавалася всередині країни) виглядай як дуже поганий сигнал для міжнародного інвестиційного співтовариства.
Той, хто має намір зайти до нас з капіталом, чи буде поглиблюватися, чому саме держава пішла на реприватизацію. Він побачить лише своє: держава відбирає у бізнесу підприємство, яке перед цим саме ж йому і запропонував викупити. Погодьтеся, в такій атмосфері наївно розраховувати на приплив 50 млрд дол інвестицій за п'ять років.
Не сполохати!
На одностайну думку інвестаналітиків, зараз на порозі в Україну стоїть ціла армія різнокаліберних інвесторів, готових вкладати. Їх не зупиняють ні політична турбулентність, ні факт ведення військових дій на сході, ні навіть низький споживчий потенціал.
Вони добре розуміють, що молода держава з економікою, що формується і зростаючими ринками – прекрасний плацдарм для самих амбітних проектів. А криза і воєнний стан тільки роблять поріг входу до нас привабливо низькими.
Якщо до цього додати унікальне географічне положення, яке, по суті, робить Україну сполучним мостом між східною і західною економіками – з колосальним логістичним та транспортним потенціалом,- стає зрозумілим, чому нашу країну інвестори вносять у перші рядки своїх інтересів.
Але при цьому вони все ще бояться. Відштовхують непередбачуваність наших державних інституцій, незахищеність приватної власності, крайня податкове навантаження при веденні бізнесу, корупція, недосконалість судової системи. І те, що всі ці фактори прямо тут і зараз активно нейтралізуються і ліквідуються новою владною командою, засвоїли і побачили ще не все.
Справедливості заради варто помітити, що спільна робота парламенту, президента і Кабміну щодо поліпшення інвестклімату вже приносить свої позитивні плоди. До нас, нових, починають звикати. І починають довіряти. У нас готові купувати. Тепер головне – посилати інвесторам тільки позитивні сигнали. Показувати ним особою всі наші перемоги і новації в дії (скорочення податкового тягаря, прозорість процедур, запровадження законодавчих норм, що захищають бізнес будь-якого масштабу, і т. д.).
Такі сигнали від влади надходять, причому регулярно. Під час свого вересневого візиту до Польщі президент України Володимир Зеленський заявив про 70 законопроектів, які знаходяться в парламенті і спрямовані на захист іноземних інвестицій в Україні. "Мова йде про реформу правоохоронної, судової систем. Там дуже багато законопроектів для поліпшення інвестиційного клімату і для бізнесу", - повідомив глава держави. Варто зазначити, що частина з цих законопроектів вже стала законами і почала працювати. А на 16-й Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії, що відбувалася цієї осені в Києві, Зеленський звернувся до іноземних інвесторів, особисто гарантуючи їм недоторканність бізнесу: "У нас є низка проектів, куди я, під мої особисті гарантії, гарантії захисту, запрошую іноземний бізнес. Це енергетика, інфраструктура, прозорий обіг землі". І додав: "Чим більше вірять, тим у нас краще виходить",- маючи на увазі роботу над оздоровленням бізнес-клімату.
У свою чергу, на нещодавній зустрічі з бізнесом, аналізуючи ситуацію із залученням приватного капіталу, прем'єр Олексій Гончарук визнав: саме інвестиції повинні стати драйвером економіки. Без них країна просто не підніметься. І пообіцяв зробити все, щоб ці інвестиції пішли. "Для того, щоб сюди зайшли іноземні інвестиції, для того, щоб внутрішній бізнес інвестував в економіку України, нам необхідно створити ефективну державу і прибрати силовиків від бізнесу настільки, наскільки це можливо",- зазначив глава Кабінету.
І ось подібних позитивних маяків має бути багато і вони повинні звучати як можна частіше.
Паралельно дуже важливо, що називається, не сполохати удачу і не наламати дров. У тому числі – зовсім недоречним негативним шумом навколо горезвісних реприватизації і націоналізації вже проданих і давно встали на ноги компаній.