Ні для кого не секрет, що Крим, особливо його Південний берег, — пріоритетні території для розвитку туристичного бізнесу. Вже запущено низку серйозних та цікавих проектів, і поступово створюється відповідна інфраструктура. Тут багато інвестицій російського й українського капіталу. Вкладають кошти й інші країни СНД — Білорусь, Молдова, Узбекистан...
За гроші відпочиваємо зі сміттям
Місцева влада також вирішила заробляти на відпочивальниках, але, мабуть, не з того почала. Наприклад, у відомому кримському курорті Алушта звалища сміття лежать прямо в міських парках. Свіжозбудований за чималі гроші (кажуть, кілька мільйонів гривень) фонтан на набережній, за свідченням місцевих жителів, так і не вичавив ні краплі води. Містом їздять «доісторичні» тролейбуси, що перевозять пасажирів у Професорський куточок, який транспортники досі називають «Робочим». Навколо зяють діри каналізаційної мережі. Очевидно, місцеві жителі здають чавунні кришки на брухт. Оскільки ж ліхтарі також світять лише місцями, гуляння ночами загрожує чималими неприємностями. Водночас спритники примудрилися орендувати пляжі і влаштуватися «прибиральниками» мальовничих місць. Так, нинішнього року всі пляжі Алушти, навіть не обладнані абсолютно нічим, стали платними. Особливо вирізняється центральний міський пляж, що перейшов в оренду приватному підприємцю Добренку. З кожного відвідувача стягують плату за вхід у сумі 3 грн. Оскільки в пік сезону на пляжі ніде було яблуку впасти, не те що спраглому морської води розпаленілому тілу, спритний ділок одержував щодня не менше 3 тис. грн. доходу. При цьому, звісно ж, усі атракціони, водні мотоцикли й катамарани, пластикові лежаки пропонуються за додаткову плату. Хоча безплатно можна користуватися туалетом, душем, парасолями і дерев’яними лежаками, але за такого напливу народу доступ до зазначених зручностей дуже утруднений. Решта ж пляжів навколо належать різним санаторіям, пансіонатам і базам відпочинку, тож альтернативи немає. Вхід на пляжі без будь-яких зручностей коштував 1 грн.
Необхідно зауважити, що стаття 13 Конституції України гласить: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, що перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади й органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Це означає, що частину берега місцеві органи влади не мають права віддавати в оренду ПП, і тим більше допускати, щоб вони стягували за відвідання цих місць певну плату. Орендарі ж вважають, що відвідувач платить за наявність на пляжі певних зручностей. Але, за законом, будь-який пляж має бути обладнаний медпунктом, безплатним туалетом і тіньовими навісами. Приватний підприємець Добренко і тут проявив кмітливість: після 18.00 пляж стає безплатним, а туалет — платним.
Нинішнього року чомусь саме в Алушту ринув потік відпочивальників. Зіграло свою роль, очевидно, вдале розміщення на перехресті шляхів, точніше — близькість до Сімферополя і можливість добратися «демократичним» тролейбусом. Звісно ж, у другій половині літа ціни на оренду житла без особливих зручностей різко підскочили. Ще гостріша ситуація в санаторіях і на базах відпочинку. Чимало людей скаржаться, що рівень цін із великим відривом перевищує рівень сервісу. Сумніваюся, що відпочивальники, котрі відвідали, наприклад, Алушту, захочуть знову приїхати сюди наступного року.
Гори під патронатом підприємців
Проблему робочих місць у Криму вирішують різними, у тому числі екзотичними, шляхами. Руки підприємців дотягнулися вже й до гір. Приміром, такий собі Вінніков нібито уклав договір із місцевим лісгоспом щодо нагляду за горою Демерджі, і тепер його люди беруть по 3 грн. біля підніжжя за відвідання гірського масиву. Вони розповідають, що підприємець стежить за порядком, прибирає територію, а 80% отриманих коштів віддає лісгоспові. Ось яка турбота про національні природні ресурси! При цьому ні лісгосп, ні хтось інший не перешкоджали організації кінних прогулянок біля підніжжя гори, що призвело до різкого зростання популяції мух, не кажучи вже про насичення специфічними запахами околиць.
Хоча, звісно ж, ознаки оздоровлення наявні. Різноманітно й повнокровно функціонує система автоперевезень пасажирів, з’єднуючи різні населені пункти Криму між собою і з великими центрами іншої частини України. Ціни не просто прив’язані до відстаней, вони визначаються попитом. Так, наприклад, добратися з Ялти до Алупки можна за 3 грн., а від розміщеної приблизно на такій самій відстані вершини Ай-Петрі — уже за 12 грн. Певно, таку ціну диктує вартість проїзду на канатній дорозі, що становить 15 грн. Звісно, в цьому разі можна посилатися і на складність дороги, що в’ється серпантином по крутому схилу.
Бурхливо розвивається ринок екскурсійних маршрутів. Буквально в будь-якій точці півострова можна зустріти гіда з планшетом — пропозиціями екскурсій в усіх напрямках. І алуштинські приватні підприємці — не виняток. Екскурсії обслуговують три транспортні підприємства. У цьому секторі також є свої перегини. Ціни на всі екскурсії практично однакові: поїхати в Севастополь за сто з гаком кілометрів — 65 грн., піднятися на Демерджі прямо над Алуштою — 50 грн. Для кожного туру вказано дві ціни: доросла і дитяча, остання, як правило, всього на 5—10 грн. нижча. Особливо зворушував маршрут «Дегустація вин — 40/30 грн.». Гід заспокоїв: «Діти куштуватимуть соки».
У парки стороннім вхід заборонено!
Закривається доступ у парки, що належать санаторіям і базам відпочинку, причому не тільки для відпочивальників, а й для місцевих жителів, що викликає у них зрозуміле занепокоєння. Після рішення керівництва санаторію «Алуштинський» (колишнього Військового) запровадити пропускну систему було зібрано підписи жителів під заявою-протестом на адресу міськради. Парк санаторію залишився відкритим для відвідання. А ось із іншими комплексами ситуація значно гірша. Так, вхід у парк військового санаторію «Крим» у Партеніті коштує 4 грн. (дітям до 12 років — 2 грн.). Для жителів селища вхід безплатний. «Айвазовське» бере за відвідання парку 5 і 2 грн., «Утес» — 1 й 0,5 грн. Місцеві жителі стурбовані тим, що незабаром усі здравниці закриють свої парки й навколо будуть суцільні паркани.
В Алушті також побудований і функціонує аквапарк, обладнаний за останнім словом техніки. Тут, схоже, господарі вирішили одержувати надприбутки, зробивши своє дітище недоступним для середнього відпочивальника. Ціна квитка на весь день (після підвищень) — 100 грн., якщо прийти після 15.00 усього на 2 години, то це обійдеться на 20 грн. дешевше. Дитячий повний квиток — 70 грн. Водночас у Туреччині вхідні квитки в аквапарки коштують близько 10 дол.
Насамкінець слід згадати про символ Південного берега Криму — «Ластів’яче гніздо». Як відомо, там розміщений ресторан. Ви бачили ресторан, підхід до якого коштує 2 грн.? Тепер туди пускають лише у разі твердого бажання клієнта щось попоїсти за відповідними цінами, які висять назовні. Бажаючих просто подивитися офіціантки виганяють, наполягаючи на тому, що вхід для відвідання заборонений: «Обходьте навколо й дивіться!» На пляж там узагалі не можна потрапити, бо він належить виключно санаторію, через нього ж і вхід. А прості відпочивальники можуть лише пройти по містку і з висоти низького пташиного польоту подивитися на засмаглих щасливчиків.
Ось тому співвітчизники дедалі частіше позирають у бік берегів Болгарії й Туреччини. Кажуть, там за такі ж самі гроші можна відпочити значно краще і з належним сервісом. За Крим прикро...