Цукерки — не хліб, тому протягом року про солодкий ринок говорять не дуже багато. І тільки в період новорічних свят розмови про цукерки і печиво стають головними, заглушаючи навіть розмови про зерно. Саме в цей момент продажі кондитерської продукції сягають пікової позначки. Саме час згадати про галузь, кондитерське мистецтво, новинки і перспективи.
Три чверті ринку — за місцевими
Швидше за все, за результатами 2003 року, розклад сил та імена основних гравців на ринку не зміняться. Найбільшим виробником була й залишається корпорація Roshen (об’єднує Київську, Кременчуцьку, Маріупольську, Вінницьку кондфабрики). За оцінками спостерігачів, корпорація контролює понад 30% кондитерського ринку. Решта компаній, хоч і далекі від лідера, але семимильними кроками намагаються до нього наблизитися. Особливо помітні зусилля концерну «АВК», який придбав навесні 2003 року Дніпропетровську кондитерську фабрику. Ця покупка відразу ж дозволила говорити про контроль «АВК» приблизно над 14—15% вітчизняного ринку. Активізація концерну не в останню чергу пов’язана з тиском найближчих конкурентів. Зокрема ще одна з кондкомпаній, яка входить у топ-десятку, — «Київ-Конті» — інтенсивно розвивається і впритул наблизилася до показників «АВК». Безумовно, купівля дніпропетровського підприємства допомогла «АВК» утримати свої позиції, але аналітики прогнозують у 2004 році подальше суперництво двох донецьких структур за другий рядок у рейтингу топ-виробників солодощів.
Далі в переліку виробників ідуть львівський «Світоч», «Полтавакондитер», «Kraft Foods Україна», «Харківський бісквіт». Це, звісно, приблизний і досить умовний рейтинг, побудований на основі обсягів виробництва. Природно, у кожному окремому сегменті «солодкого» ринку є свій лідер, є свої особливості та нюанси.
У цілому, оцінюючи минулий рік, можна резюмувати: виробники жили в умовах досить серйозної конкуренції. Минули часи, коли споживача можна було задовольнити звичайною карамеллю у барвистій обгортці. Асортиментний ряд продукції помітно обновився. Зараз кондитерський ринок, ємність якого фахівці оцінюють у 1 млн. тонн на рік, приблизно на 70—75% наповнюється місцевими виробниками. Крім десятка основних гравців національного масштабу, на ринку присутні сотні малих виробництв. У тому числі сімейні кондитерські, що випускають печиво й торти.
Довідка:
Близько 55% у загальному виробництві кондитерських виробів припадає на цукристі продукти, включно з карамеллю, шоколадом, ще 45% — борошняна група.
Що стосується імпорту, то передусім завозиться елітна продукція або екзотика. Наприклад, український ринок лише починає смакувати желатиново-желейні вироби. Тому цей сегмент поки що представлений виключно іноземною продукцією. Лише по закінченні адаптаційного періоду їй на зміну прийде продукція вітчизняних фабрик. Практика свідчить, що наші кондитери здатні конкурувати зі світовими брендами.
Новорічні подарунки для дорослих
Найпомітною і найвідчутнішою конкуренція між учасниками ринку стає напередодні новорічних свят, коли продажі найвищі. У цей період (близько місяця) прибуток багатьох підприємств сумірний із прибутком, отриманим за решту одинадцять місяців. Хітом сезону продажів традиційно вважаються новорічні подарунки. Нинішнього року, окрім традиційних подарунків у пакетах, коробках для дітей, компанії продемонстрували прагнення потішити подарунковими наборами дорослих дядів і тьоть. Однак аналіз пропонування кондитерської продукції в супермаркетах свідчить: ніша «подарунків для дядів і тьоть» представлена переважно імпортною продукцією німецького, бельгійського, польського або чеського виробництва.
Вітчизняні кондитери не приховують, що прогавили старт розвитку елітного сегмента, але готові 2004 року поборотися за цю нішу. У свою чергу, спостерігачі впевнені — ринок рухатиметься в напрямку елітного сегмента, з огляду на інтеграцію України в Європу, підвищення рівня доходів середньостатистичного українця, розвиток економіки.
Однак повернімося до традиційних подарунків. Основою грудневих продажів ще кілька років залишатимуться звичні новорічні набори. Що в них змінюється? Як мінімум, два моменти. Перший із них — упаковка, що рік у рік стає все барвистішою і привабливішою. Кожен із виробників шукає свою родзинку. Подарунок має бути упакований не просто в скриньку чи мішечок. Дедалі більше у кондитерів з’являється варіацій на тему Діда Мороза, ялинки, новорічних прикрас, паровозів, машинок. На думку експертів, у найближчі два-три роки кожен із учасників ринку визначить свій варіант упаковки для подарунків, аби споживач впізнавав виробника зокрема й за упаковкою. Аналогічні метаморфози, на думку спостерігачів, відбудуться і з вмістом подарунків. Аналітики вважають, що хоч сьогодні найпопулярніша не дуже дорога продукція — попит на дорожчі подарунки, особливо з іграшками, сюрпризами, зростатиме.
Акцизні сюрпризи
Окрім приємних моментів, кондитери час від часу зіштовхуються з проблемами. Однією з найнеприємніших несподіванок для кондитерів 2003-го, якщо не брати до уваги постійного подорожчання борошна і нестабільності цін на цукор, стали наміри влади ввести акцизи на шоколад, какаобоби.
Ідея акцизного збору на каву, шоколад, продукти, що містять какао, виникла в коридорах Кабінету міністрів. Уряд запропонував запровадити акциз на натуральну каву — 0,2 євро за 1 кг, розчинну — 0,8 євро, продукти, що містять какао, — 0,1 євро, шоколад — 0,3 євро. Мета акцизу — додаткові надходження в бюджет. Хоча кондитери запевняють, що новий податок натомість викличе уповільнення розвитку ринків кави та шоколаду, зростання цін на продукцію, зниження інвестиційної привабливості галузі. На щастя, проблема відпала сама собою. Чи то загроза тінізації галузі, чи то інтерес влади до ринків, більш привабливих для акцизних ігор (тютюнового, алкогольного), допомогли кондитерам уникнути проблеми.
Втім, уряд усе одно не дає нудьгувати. Одне з останніх нововведень торкнулося правил торгівлі харчовими продуктами, у тому числі й кондитерськими виробами. Кабмін зобов’язав усю продукцію, що надходить у роздрібну торгову мережу, забезпечити копіями сертифікатів відповідності на бланках, захищених голографічними елементами. Щоправда, протести підприємців подіяли — новації перенесено на лютий. Тож 2004 року учасників ринку кондитерської продукції ще очікує непроста дискусія з виконавчою владою.
Бісквіт як компенсація
Зате приємною несподіванкою для кондитерів наприкінці 2003 року стало рішення Міжвідомчої комісії України з міжнародної торгівлі про запровадження до 2008 року спеціального мита на імпорт бісквітної продукції — 300 євро/тонна. Вся продукція вартістю до 1,55 дол./кг, яка ввозиться на внутрішній ринок, оподатковується цим митом, незалежно від країни-імпортера.
Ще 2002 року спеціальне розслідування щодо бісквітів було ініційоване Харківською бісквітною фабрикою. Воно стосувалося насамперед російської продукції, яка, на думку харків’ян, заважає розвиватися українським виробникам.
Наскільки ефективним виявиться мито на бісквіти, можна буде говорити у другому півріччі 2004-го. Хоча більшість спостерігачів вважають, що на обсяги імпорту воно не вплине. З дешевої продукції компанії переорієнтуються на дорожчу або підуть у тінь. Аналітики впевнені: росіяни не залишать український ринок, — але очікують, що мито підстьобне місцевих виробників.
Шоколадний рік
За попередніми результатами, 2003 року виробництво кондитерської продукції в Україні зросло на 15%, порівняно з 2002 роком, і становило приблизно 850—900 тис. тонн (дані Державного департаменту продовольства). Не так уже погано, коли врахувати, що 2002 року зростання виробництва становило лише 3,1%, а 2004-го аналітики прогнозують 5—7%, насамперед за рахунок витіснення імпорту й розвитку експорту.
Експорт, звісно, вражає. Можна казати, що Україна відновила позиції на ринку Росії, втрачені після запровадження мита на карамель. Понад те, українські компанії засвоїли науку «карамельних війн». Крім нових технологічних рішень — карамель у шоколадній глазурі, — кондитери знайшли ще один вихід із ускладнень, які перманентно виникають у них із законодавством Росії. Українські компанії почали створювати власні виробництва на теренах Росії — найбільшого імпортера українських солодощів. Зокрема у «Київ-Конті» та Roshen є спеціальні програми під кодовою назвою «Росія». Так, корпорація Roshen вирішила створити на придбаній фабриці в Липецьку карамельне виробництво потужністю 10 тис. тонн на місяць. А донецька «Київ-Конті» обіцяє до кінця року придбати виробничі потужності в Росії. Але поки що ні місця розташування фабрики, ні вартості проекту не розголошує.
Велика ємність російського ринку дозволяє не боятися, що українці заважатимуть одне одному. А ось на вітчизняному ринку конкуренція між ними посилиться. Оскільки пропонування на внутрішньому ринку незабаром досягне оптимального співвідношення з рівнем попиту. У зв’язку з цим слід очікувати, що ринок вийде на якісно новий етап розвитку. Поступово зникнуть поняття «вагові цукерки», «вагове печиво». Фахівці стверджують, що 2004-й стане роком шоколадної продукції. Сегмент шоколаду, попри стурбованість виробників акцизами, стрімко зростатиме. Не виключено також, що експортні зусилля кондитерів уже 2004 року приведуть до появи вітчизняних цукерок на прилавках багатьох країн, а не тільки Росії. Наскільки це реально, можна буде оцінити вже через рік, напередодні чергового сезону продажів, напередодні 2005 року.